Якщо минулого року з’явилися перші ознаки невиліковної хвороби, то тепер стає зрозуміло, що найближчим часом Дрогобич може стати містом-банкрутом.
Потерпіла крах передвиборча програма Олексія Радзієвського. Підприємства, які давали левову частку до міського бюджету, стоять. Більше того, розпочалися незворотні процеси, коли відновлення виробництва стає неможливим. Маємо сумні приклади бориславського “Галлаку” (колишнього хімічного заводу) та дрогобицького “Галолу”.
У цій статті поговоримо про Дрогобицький нафтопереробний завод та його сумні перспективи.
“НЕДОЛУГІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОСТО ВРАЖАЄ”
Нещодавно газета “Голос України” опублікувала статтю, в якій мова йде і про це підприємство. Насамперед автор зазначає: “Дрогобицький нафтопереробний завод з 1 січня нинішнього (2013 –А.В.) року мертвий. Звісно, якщо не вважати за ознаки життя перетворення його на склад та “пункт розливу” купленого за кордоном пального. Можливо, ця схема задовольняє власника, оскільки приносить певні фінансові результати. І хоч він не одержує тих колосальних надприбутків, які мав би за нормальної діяльності підприємства, зате нічого і не вкладає. Бізнес — річ специфічна…”.
Причину подібної ситуації намагався пояснити авторитетному виданню міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський: “Так сталося, що змінювалися власники нафтопереробного підприємства. Приходили вони з метою єдиною: викачати якнайбільше, за максимумом, прибутків і жодної копійки не вкласти у розвиток заво-ду, щоб вивести параметри його діяльності на сучасний рівень, до євро-стандартів. Також за мовчазної згоди Фонду держмайна, який володіє 25-ма відсотками акцій. Оця недолугість державного управління просто вражає. Вона виходить за межі здорового глузду, але це реальність…”.
Чому ж керівництво міста не втручається в ситуацію? Відповідь до банального проста: мовляв, це компетенція не нашого рівня. Але Олексій Васильович сам собі протирічить у цьому інтерв’ю, коли каже, відповідаючи на запитання про певні умови до інвесторів у приватизаційній угоді: “А вони, як заведено, наобіцяли золоті гори чи, точніше, нафтові ріки, — каже міський голова. — Повірте, такого пункту, що інвестор чи покупець доведе підприємство до ручки, в угоді точно не було. Гарантували на папері збереження заробітних плат, соціального захисту працівників, навіть збиралися будувати квартири та роздавати інші блага. Одне слово, багато чого обіцяли, і реконструкцію зокрема. Ось і “реконструювали” до перевалки. Вважаю, до громади Дрогобича і до України в цілому вчинено злочин. І таким діянням треба покласти край…”.
Кореспондент “Голосу України” виявляє наполегливість і запитує:
– Як, коли це “не ваша компетенція”?
І чує бадьору відповідь:
— Зараз ми готуємо звернення на ім’я Президента і Голови Верховної Ради: розкриємо в ньому всю повноту цієї картини. Жахливої, яка спіткала потужний потенціал мого міста, міста Дрогобича. Сподіваюся, нас почують…
Можна зрозуміти скепсис журналіста, коли він робить підсумок після розмови з міським головою Дрогобича: “Можливо, почують. Хоча пан Коломойський, який, за даними дрогобичан, став господарем місцевої нафтопереробки, навряд чи повернеться до виконання угоди під добровільно-примусовим тиском на власне сумління. Багато чого він понапідписував: з усіма ділитися — солодкого рангу олігарха позбудешся”.
“ПЛАНОВЕ ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАФТОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ”
Нещодавно прес-служба народного депутата України Ігоря Васюника розповсюдила заяву, в якій стверджується, що Дрогобицький нафтопереробний завод ріжуть на металобрухт. “Уряд Миколи Азарова або ж веде планове знищення української нафтопереробної галузі, або ж з заплющеними очима спостерігає за негативними тенденціями, які панують у цьому секторі економіки”, – сказано в документі.
Народний депутат України Ігор Васюник нагадує, що “до 1991 року потужності вітчизняних заводів з переробки нафти становили понад 50 мільйонів тонн сировини на рік. Для порівняння, це більше, ніж всі НПЗ країн Варшавського договору, разом узяті. Нафтопродуктами забезпечувалась не тільки Україна, але і значна європейська частина Росії та Білорусії. Згідно з даними Державної служби статистики, ще в 2009 році в Україні перероблялось 11,5 мільйона тонн сировини на рік. В 2012 році цей показник становить вже близько 4,5 мільйонів тонн, тобто відбувається колосальне падіння. Взамін вітчизняних нафтопродуктів, ринок заповнюють імпортом. За останні три роки частка імпорту зросла з 39 до 76 відсотків у 2012 році. Для порівняння, у 2006 році частка імпорту становила 22 відсотки, а перероблялось біля 14,5 мільйонів тонн щорічно нафти”.
Читаємо далі: “Сьогодні пересічний українець змушений на АЗС купувати не вітчизняний, а імпортний бензин. Виникає швидше риторичне питання, хто на цьому заробляє. Якщо європейського рівня життя з цією корумпованою владою українцям ще довго доведеться чекати, то європейські ціни на пальне ми вже отримали”.
Пише народний депутат України і про ситуацію, що склалася на Дрогобицькому нафтопереробному заводі: “2012 рік також став знаменним у нафтопереробній сфері ще однією подією: зупинився НПК “Галичина” у Дрогобичі. Збудований 1859 року і пізніше модернізований, не переставав працювати навіть в умовах німецької окупації в 40-х роках. Нині до мене звертались мешканці Дрогобича, що вночі з території НПК “Галичина” вивозять металобрухт, на який ріжуть завод, а також демонтують обладнання”.
Ігор Васюник запевнив, що “найближчим часом ми винесемо це питання на обговорення міжфракційного депутатського об’єднання “Львівщина”.
“СКЛЕРОЗ” РАДЗІЄВСЬКОГО
Якраз у той самий час, коли була опублікована стаття про Дрогобицький нафтопереробний завод, а прес-служба народного депутата України Ігоря Васюника зробила відповідну заяву щодо ситуації на підприємстві, я надіслав запит на інформацію на ім’я міського голови Дрогобича Олексія Радзієвського. В ньому зокрема сказано:
“Відповідно до статті 34 Конституції України та статті 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” прошу надати таку інформацію:
Мене цікавить ситуація щодо нафтопереробного і автокранового заводів у Дрогобичі.
З метою уточнення інформації прошу повідомити наступне:
1. Хто є власником даних підприємств? Прошу надати їхні юридичні адреси.
2. Якою на 1 січня 2013 року є заборгованість по заробітній платі на цих підприємствах?
3. Прошу надати NN і тексти постанов, рішень чи розпоряджень сесії, міськвиконкому, міського голови щодо рішень, які приймалися упродовж 2012 року щодо цих підприємств.
4. Скільки разів упродовж 2012 року Ви їздили до Львова та Києва з метою поліпшення роботи цих підприємств? Якими є практичні результати цих поїздок?
Відповідь прошу надати в письмовій формі, в повному обсязі, в порядку та строки, передбачені законодавством, на мою електронну адресу vlasjuk60@i.ua
Номер мобільного телефону 067-367-80-19”.
А тепер почитайте відповідь, яка надійшла на мою адресу за підписом Олексія Радзієвського:
“… повідомляємо, що на території міста Дрогобича не зареєстровані суб’єкти господарської діяльності – нафтопереробний і автокрановий заводи. Просимо уточнити правильність назви юридичних осіб”.
Я розумію, що до такого єзуїтства Олексій Радзієвський сам би не додумався. Але є в нього різні шильники – шахраї від юриспруденції, які готують йому подібні відповіді. Шкода, що Олексій Васильович не розуміє, як подібними відписками, знущанням над свободою слова, глумлінням над буквою і духом Закону України “Про доступ до публічної інформації” він дискредитує сам себе. “Забудькуватість” міського голови про знаходження в Дрогобичі нафтопереробного та автокранового заводів говорить про те, що він і не думає виконувати свою передвиборчу обіцянку щодо цих підприємств, які мали би працювати на повну потужність.
А що візьмеш з Олексія Васильовича? Є заводи – є проблема, нема заводів (у його пам’яті) – нема проблеми. Ось тільки чи пробачать Радзієвському “склероз” працівники цих підприємств і дрогобицька громада?
Анатолій ВЛАСЮК
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень