Живучи в епоху інформації, маючи інтернет та володіючи всілякими гаджетами, ми реально багато знаємо. Сьогодні з легкістю можна відкрити гугл чи ютуб, набрати у пошуку якийсь потрібний нам лайфхак та побачити, як це можливо зробити наявно. Наші думки переповнюють наш розум і ми постійно думаємо і думаємо… Але про що ми думаємо? Звісно, що є багато позитивної інформації, яка згодиться у повсякденному житті, але в більшості ми просто стаємо приймачами різної інформації, часом не потрібної, яка просто займає наші думки і відволікає від головного. Якщо раніше ми проводили час за реальним спілкуванням, тепер ми це робимо у соціальних мережах. Відбулась непомітна заміна, ми перейшли від живого спілкування до віртуального. Заходячи у мережу на 5-10 хвилин, ми сидимо у гаджеті по 2-3 години. Сприймаючи потоки інформації людина перестає думати та починає жити згідно того, що бачить та чує, виставляючи певні стереотипи як свої власні. Градус ненависті та агресії зростає і не раз ми, християни, можемо це бачити у собі, замість любові та терпіння.
Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює! (Від Марка 7:21-23)
Найголовніше, про що ми не думаємо – це є наш час, який у нас крадуть! Краде у нас цей час інформація, займаючи наші думки та нав`язуючи певні стереотипи сприйняття реальності. Звісно, що для людей, які далекі від істини, це норма життя, але не для християнина, який любить Бога. Ще 10 років тому ми навіть не могли собі уявити події чи свята, на якому замість живого спілкування більшість людей сидить у смартфонах та постить фото в інстаграммі. Люди живуть і думають про те як зробити щось та це відобразити на сторінках соціальних мереж. Люди мало думають про Бога Творця, забуваючи те, що Він все створив та усім керує, замінивши ці думки егоїстичним та меркантильним мисленням про себе самого. Саме через думки та неправильне мислення людина відходить від Бога. Не через вчинки, бо вчинки – це наслідки думок, які матеріалізуються.
Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли… (До Римлян 1:20-22)
Сьогодні настільки усе змішалось, праведне з грішним, що люди себе почали виправдовувати, замість того, щоби приходити в покаянні до Бога та шукати щоденно Його лиця. Бог є джерелом чистоти та праведності, від Нього походить істина, Він сам є істинною! Та чомусь у сьогоднішньому суспільстві мовчать про Бога, про спасіння, часто мовчать навіть християни, настало якесь «мовчання ягнят». Більше можна почути про те, що можна від Нього взяти, чи як вигідно ходити до церкви, «процвітання». Сьогодні багато проповідників проповідують про Божі принципи, відкидаючи Бога… Тобто говорять про те, як це діє, а не Хто за цим стоїть. Тому люди спокушуючись багатствами примарними та жагою багатіти слухають та приймають такого роду інформацію. Людська гріховна природа схильна до того, щоб приймати улесливі думки та ними жити. Багатіти потрібно Богом та відносинами з Ним, не шукати Його рук (даяння), а шукати Його лиця, чути Його голос та приймати Його волю і це є те справжнє, те, що приносить насолоду людині.
Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число…(Псалми 138:17)
Коли ми перестаємо в думках жити Богом та думати про Боже Царство, ми віддаляємось від істини. Розум людини це є поле битви, і саме йде битва в думках! Коли ти знаєш як правильно, але тебе навідують думки, що протирічать Божому Слову, ось тут відбувається боротьба. Від того на чиєму боці ми будемо, залежить усе наше життя. Бувають моменти, коли ми програємо бій, приходить гріх у наше серце і приносить страждання. Буває, що ми не пильнуємо за тим, про що ми думаємо і пожинаємо певні результати. Слід замислитись: про що, або про кого ми думаємо? Чим наповнений наш розум? Бізнес? Гроші? Нові проекти? Робота? Що все-таки на першому місці? Чи не порушуємо ми головну та найбільшу заповідь Божу? Отож, любімо Бога всією своєю думкою, роздумуймо про Його справи! Немає нічого та нікого важливішого за Творця!
І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. (Від Матвія 22:35-38)
Руслан Цехмейстер
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень