«Дві сили» батька і сина

В неділю, 13 жовтня, в художньому музеї Михайла Біласа знову було людно і цікаво. В другу неділю жовтня, коли в країні відзначається День художника, в музеї презентували мистецьку акцію «Дві сили» – відкриття виставки живопису художника-ювіляра Олега Олексина, який цього року святкує своє 50-ліття, та презентацію збірки поезій його сина Мар’яна Олексина з однойменною назвою.

Перед гостями-глядачами, а прийшли привітати ювіляра і родинний творчий тандем рідні, друзі, однокурсники і навіть товариші по службі в армії, стояли батько і син, на якому природа явно не відпочила. Син Олега Олексина Мар’ян впевнено читав перед публікою свої вірші, ходив зі сторони в сторону, жестикулював руками, за словом в кишеню не ліз, наче досвідчений поет на зустрічі з шанувальниками. Мар’ян Олексин відзначив, що це вже його друга збірка віршів, що надихають його езотерично-містичні речі та батькові картини. Багато віршів справді були написані до картин батька Олега Олексина і навіть мають такі назви: «Десь там», «Зимовий хутір», «До Бистриці». Є в Мар’яна Олексина ніжний і ліричний «Осінній Трускавець», яким ведуча господиня музею Олена Білас-Березова розпочала мистецьку акцію:

«І, як не дивно, надихає

Старенька паркова алея.

Хаотично листя пролітає

Над майже сплячою землею».

Є й, так би мовити, на злобу дня про «виселення» художників з курортного парку крик душі «Паркова прикраса»:

«Негативно впливаєм на джерела,

Винні художники в гріхах усіх,

Вернісаж – безлад у центрі міста,

Це викликає тільки сміх».

Творчу родину Олега і Мар’яна Олексинів привітала завідуюча відділом культури Тетяна Татомир, вчитель географії Олега Олексина і поет В’ячеслав Умнов, класний керівник Мар’яна Олексина Марія Мількович, колега по художній спілці «Вернісаж» Ірина Іванів, однокурсники зі Львова, друзі.

Відтак всіх запросили оглянути виставку ювіляра – художника Олега Олексина, на якій представлені роботи митця за двадцять років його творчої діяльності починаючи з першої картини «Юрій Змієборець» (1978, полотно, олія). Експозиція справді вражала різноплановістю, силою, об’ємністю, філософською глибиною і разом з тим гумором, часом легким хуліганством. Чисто мистецька «Моя палітра» і вражаюче тепла, жива «Бистриця», на якій корови, здається, напившись от-от замукають, сигналізуючи, що прийшли з паші. Стильні триптихи «Абсент», «Рандеву» співіснували з авантюрною рудою фурією, як побачив художник «Нафтусю». Є тут і портрет «Мар’ян» (папір, олівець) і безподобні «Надя в Туреччині» та «Едвард» та невістка». Справді, з усмішкою подумалося, якщо ми, прості смертні, виставляємо у соціальних мережах свої скромні фотографії, то родина Олега Олексина як звіти про подорожі та поїздки може виставляти картини.

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір`я»