Четвертого червня виповнюється двісті днів з того часу, коли після прийняття присяги Тарас Кучма став Дрогобицьким міським головою.
Мабуть, в історії Дрогобича ще не було першого керівника міста, який би так швидко розгубив довіру мешканців, а з тих, хто ще недавно підтримував його, зробив своїми опонентами і навіть, за термінологією самого Тараса Ярославовича, ворогами.
Можна назвати декілька причин, чому так сталося.
Насамперед мова йде про особистість самого Тараса Кучми. Перебування при владі висвітлило в ньому ті якості, про існування яких дрогобичани не підозрювали. Це амбітність, відсутність організаторських здібностей, замикання розв’язання проблем на себе, брак менеджерських талантів у керуванні господаркою міста і таке інше.
Другою важливою причиною провалу Тараса Кучми є те, що в його оточенні з’явилися люди, які фактично керують містом без Дрогобицького міського голови і мають серйозний вплив на прийняття рішень самим Тарасом Кучмою. Прикметно, що вони не брали активної участі ні на Майдані, ні під час Революції гідності, ні в АТО. Складається враження, що цих осіб Тарасові Кучмі нав’язали ззовні, а він у силу певних зобов’язань, про які ми можемо тільки здогадуватися, не може їм суперечити і змушений брати на себе весь негатив їхньої безглуздої діяльності чи злочинної бездіяльності та безвідповідальності.
Ось і маємо те, що з однією командою він ішов на вибори, а зараз має цілком інших людей, які керують Дрогобичем. За бортом, скажімо, опинилося чимало вже колишніх членів партії “Народний контроль”, які привели Тараса Кучму до влади, здобувши йому максимум голосів на округах, а потім змушені були залишити лави цієї політичної сили, бо їхній ставленик не лише не виконав своїх обіцянок щодо їх імовірного працевлаштування, а й відійшов від виконання своєї передвиборчої програми.
За великим рахунком, пересічний дрогобичанин зараз і не згадає, а що ж перед виборами обіцяв Тарас Кучма. Суттєвих змін ця програма зазнала під час його виступу з нагоди ста днів перебування при владі. І якби подібний звіт відбувся тепер, коли минуло вже двісті днів, мабуть, ми би знову почули щось новеньке. Це типова тактика популіста, який не здатний розв’язувати проблем, а тому вдається до чергових обіцянок. У політичному плані вона веде до політичного маргінесу, і Тарас Кучма може повторити долю Мирослава Глубіша і Миколи Гука.
Чи не першою обіцянкою Дрогобицького міського голови, коли він обійняв цю посаду, було витіснити автомобілі з площі Ринок і облаштувати там пішохідну зону. Проблема залишається нерозв’язаною. Те саме сталось і з обіцянкою Тараса Кучми витіснити з вулиці продавців молочних продуктів.
Ці дві проблеми безуспішно намагався розв’язати мало не кожний Дрогобицький міський голова, але завжди наштовхувався на спротив. То мажори і місцеві бандюки висловлювали незадоволення, то міліція чи вже тепер поліція не виконувала своїх прямих обов’язків і не забезпечувала виконання рішень влади, то місцева мафія шалено опиралася змінам. Цілком очевидно, що ці проблеми можна розв’язати, і треба це зробити, але давайте присвятимо цьому окрему публікацію.
Крім невиконання публічних обіцянок, Тарас Кучма дав себе втягнути в декілька скандалів, які теж негативно позначилися на його репутації.
Згадаймо насамперед історію з Віталієм Кличком, який дав гроші на облаштування певної кількості квадратних метрів бруківки на площі Ринок. А потім з’ясовується, ніби Київський міський голова цих грошей не давав.
А чого вартує заява про звільнення з посади Лесі Ясюри, яка фактично працювала прес-секретарем Тараса Кучми? Не говоритиму зараз про свою точку зору на всі ці події, але в результаті журналісти оголосили бойкот міському голові.
У будь-якому польському чи німецькому, чеському чи французькому містечку стали би недопустимими подібні дії мера, який не виконує свої обіцянки чи до крайньої межі загострює стосунки із засобами масової інформації. Такий чоловік у цивілізованих країнах добровільно пішов би у відставку. Тарас Кучма не розуміє цього, а тому подібний вчинок йому не загрожує.
Що маємо в сухому залишку? Сумні перспективи для Дрогобича. Зрештою, справа ж не в Тарасові Кучмі. Міські голови приходять і відходять, а Дрогобич залишається.
Тарас Кучма опинився перед викликами, які стояли перед кожним Дрогобицьким міським головою, і жодний з них з ними не впорався. Я маю на увазі клани, які доїли, доять і доїтимуть Дрогобич, якщо їм не дати по зубах. Ці нікчеми втягували керівників міста у схеми й оборудки, щедро носили гроші в ратушу, вирішуючи свої меркантильні інтереси. Тепер від самого Тараса Кучми залежить, наскільки глибоко його засмокче ця трясовина або чи зуміє він обрубати спрутові щупальця, які тягнуться до Львова, Києва і Москви. Це набагато важче, ніж бути під кулями російських фашистів на Донбасі.
Своє слово мала би сказати дрогобицька громада, особливо ті люди, які ще вірять у Тараса Кучму і, на відміну від нього, не вважають його своїм опонентом чи ворогом, але так само, як і він, хочуть добра Дрогобичу. Якщо міський голова не дослухається до людей, не опиратиметься на них у боротьбі з негідниками, не зрозуміє, хто йому насправді друг, товариш і брат, то може дочекатися, коли під ратушею дрогобичани кричатимуть: “Кучму геть!”.
Анатолій Власюк, Тустань
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень