14 липня у Дрогобичі відбулися скорботні заходи з нагоди 23-ої річниці перепоховання останків жертв більшовицького терору 39-50-х років. До Меморіалу «Тюрма на Стрийській», де колись розташовувалася катівня НКВД, прийшли священики, працівники виконкому, депутати, представники громадськості.
Однак віче-реквієм розпочалося із півгодинним запізненням. Річ у тому, що на захід прийшов чоловік у ризах священика і відрекомендувався архієпископом Української істинної автокефальної православної церкви. Дрогобицькі священики УГКЦ, УАПЦ, УПЦ КП, запрошені для проведення панахиди, заявили, що непроханий гість є самозванцем у сутані і відмовилися брати участь у Богослужінні, доки він не залишить територію Меморіалу. Представники влади та громадськості просили невідомого не зривати захід і піти, але той наполягав, що хоче бути присутнім віче, оскільки у 1991 році нібито брав участь у розкопках на території катівні, тож нікуди не піде. І лише коли в.о. міського голови Роман Курчик у мікрофон розповів присутнім про ситуацію, що склалася, група обурених жінок виштовхала впертого гостя за територію Меморіалу. Там він і залишився спостерігати за перебігом заходу.
Відтак розпочалася спільна молитва за невинно убієнними жертвами НКВД. Службу очолив владика Дрогобицько-Самбірської єпархії УПЦ КП Яків. У своїй промові він засудив злочини комуно-більшовицької тоталітарної системи, провівши паралелі з теперішнім часом, коли бойовики на Сході України із особливою жорстокістю катують і вбивають українців, патріотів, котрі прагнуть відстояти незалежність нашої держави.
Історичну довідку виголосила старший науковий працівник музею «Дрогобиччина», одного з ініціаторів створення оргкомітету зі спорудження Меморіалу «Тюрма на Стрийській» Марія Головкевич. Вона, зокрема, розповіла:
– Від кінця вересня 1939-го і до кінця червня 1941 року у будинку на теперішній вул. Стрийській, 3 розташовувалося Дрогобицьке обласне управління НКВД разом зі слідчою тюрмою, де виконували смертні вироки. У цей період на теренах Західної України радянська влада почала масові репресії щодо мирного населення. Лише у Дрогобичі 22-29 червня 1941 року органи НКВД-НКГБ знищили 1200 осіб.
У в’язнів дрогобицької катівні жорстокими тортурами вибивали потрібні слідству свідчення, прізвища нових жертв. Після катувань людей розстрілювали на подвір’ї, заглушуючи постріли ревінням автомобільних двигунів. Тіла убитих спочатку таємно вивозили, а згодом замордованих скидали у яму під цегляною огорожею катівні і, посипавши вапном, загортали землею. Чимало закатованих скинули у 32-метрову криницю, з якої раніше брали воду для ув’язнених.
Найбільше людей знищили на початку німецько-радянської війни, коли більшовики отримали команду відступати. У перший же день німецької окупації люди кинулися до тюрми з надією визволити рідних, та знайшли тіла лише 74-х жертв. Їх поховали на цвинтарі на теперішній вулиці М.Грушевського. Інших заарештованих не знайшли…
Коли після війни до Дрогобича повернулася більшовицька влада, «фабрика смерті» запрацювала знову. Тепер вона «спеціалізувалася» на українцях, які були в лавах ОУН-УПА та пов’язаних із ними. Число жертв зростало…
Згодом частину приміщень на вул. Стрийській передали педінституту. Без дозволу КДБ суворо заборонялося вести будівельні роботи на подвір’ї.
І лише у період національного відродження України вдалося розпочати розкопки на території колишньої катівні. Від 24 серпня до 30 вересня 1990 року члени історико-просвітницької організації «Меморіал» ім. В.Стуса, НРУ, десятки небайдужих добровольців під керівництвом депутата обласної ради М.Бучацького, голови Товариства репресованих Трускавця Я.Гладкого, судмедексперта В.Ільницького за сприяння голови міськвиконкому М.Глубіша викопали 486 тлінних останків людей.
14 липня 1991 року відбулося поховання невинних жертв большевицької влади. Домовини спершу виставили на подвір’ї колишньої катівні для парастасу, згодом їх перенесли на площу Ринок. Десятки тисяч людей з усієї Львівщини взяли участь у чи не найбільшому у Західній Україні похороні жертв комуністичних репресій. Процесія пройшла до Поля Скорботи на вул.22 Січня, де і відбулося поховання.
У 2012 році за ініціативи громадськості та за підтримки міської влади на території катівні відкрили першу чергу Меморіалу «Тюрма на Стрийській». А 25 червня 2013 року у двох камерах колишньої катівні відкрито музей «Тюрма на Стрийській», – розповіла Марія Головкевич.
Згодом слово мав голова товариства «Меморіал» ім. В.Стуса, кандидат медичних наук Мирон Бучацький. Він згадував про розкопки у 1990-91 рр. і вкотре закликав продовжити дослідження на цій території, особливо у криниці завглибшки 32 метри (що розташована у підвалі). Там, за попередніми даними, можуть бути останки до півтори тисячі осіб.
Відтак до пам’ятного хреста вінки та квіти поклали в.о. міського голови Роман Курчик, депутат Львівської обласної ради від фракції ВО «Свобода» Михайло Задорожний, представники громадськості. Захід продовжився на Полі скорботи, де відбулося покладання квітів та спільна молитва за душі невинно закатованих.
Ярослав Грицик, газета «Галицька Зоря»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень