16 квітня Ігореві Павловичу Сусюку виповнилося би 70 років.
Молодше покоління, мабуть, уже й не знає, ким був цей чоловік. А його свого часу знали не лише в Дрогобичі, а й особливо у Трускавці. Завдяки започаткованій ним газеті “Франкова криниця” знала й уся Україна.
У Дрогобичі Ігор Сусюк працював у тодішньому “Радянському слові” (тепер “Галицька зоря”) завідувачем відділу культури. Як бачите, тоді можна було собі дозволити створити такий відділ. Чи є вони зараз у наших міських і районних газетах? Навіть не кожне обласне чи всеукраїнське видання може дозволити собі таку розкіш.
Але справжня слава прийшла до Ігоря Сусюка, коли він став головним редактором газети “Трускавецкая здравница” під егідою “Трускавецькурорту”. Це трапилося на початку 1985 року, коли тільки-но заповідалося на горбачовську перебудову.
Звісно, розкрити уповні свій журналістський талант під такою опікою Ігор Павлович не міг, але вперто шукав шляхів виходу із ситуації. Й таки знайшов! На початку січня 1990 року вийшов перший випуск газети “Франкова криниця”. Тоді опікуном редакційного колективу стала Львівська обласна рада.
Мабуть, не варто нагадувати що то були за часи. Ігор Сусюк з головою занурився у вир революційної боротьби. Саме завдяки його ініціативі та наполегливості трускавчани відкривали для себе славні сторінки минулого.
Унікальність “Франкової криниці” полягала й у тому, що часопис виходив у місті-курорті, а тому неодмінно ставав надбанням відпочивальників, які приїжджали до Трускавця з усіх куточків України. До розповсюдження газети долучалися й добровільні помічники. Скажімо, покійний уже трускавчанин Дмитро Ців’юк агітував за газету в електричках і так дохідливо розповідав про неї, що гріх було не придбати бодай один номер.
З Ігорем Сусюком працювали або пройшли через своєрідну його школу журналістики знакові нині на Дрогобиччині газетярі. Можна було і тоді й нині по-різному ставитися до Ігоря Павловича, що було пов’язано з особливостями його характеру, але ні друзі, ні опоненти, ні навіть вороги трускавецького журналіста ніколи не заперечували і не заперечать непересічного таланту цієї неординарної людини. Адже крім написання статей, уміння втримати різношерстний колектив, треба було ще й гроші шукати на розвиток редакції. Особливо сутужно було, коли обласна рада лише вважалася засновником видання “Франкова криниця”, але грошей надавала обмаль або їх взагалі не було.
Тоді Ігор Сусюк, позичаючи очі в Сірка, ішов до трускавецьких і дрогобицьких керівників підприємств і санаторіїв й вимолював копійки, аби його дітище не загинуло. Інколи траплялося так, що писав, буцімто цей номер вийшов за сприяння такого-то і такого-то благодійника, хоча насправді той не мав до цього жодного стосунку. Але коли Ігор Павлович з неодмінним своїм улюбленцем пуделем приносив меценатові свіжий номер газети з подякою, тому не залишалося нічого іншого, як перечислити на рахунок “Франкової криниці” зазначену суму. І подібна практика вибивання грошей продовжувалася кожного тижня, бо кожного тижня мав вийти свіжий номер “Франкової криниці”.
Якщо вірити Ігореві Павловичу, він не любив владу, але змушений був іти до неї задля існування газети. Для багатьох тодішніх керівників перепусткою для допомоги “Франковій криниці” були світлини, на яких Ігор Сусюк красувався поруч з Леонідом Кравчуком і Леонідом Кучмою, які відпочивали в Трускавці й, звісно, давали інтерв’ю головному редакторові місцевого часопису. У вузькому колі потім Ігор Павлович розповідав про звички й особливості українських президентів, але ніколи не виносив цього на загал, аби не показати свого критичного ставлення до них.
Назва газети зобов’язувала, аби в ній були надруковані матеріали про Івана Франка. Ігореві Сусюку вдалося залучити до цієї благородної справи авторів мало не зі всієї України. Часто-густо траплялося так, що саме у “Франковій криниці” були опубліковані ексклюзивні статті про Каменяра, які потім тиражувалися в інших виданнях усієї України.
В останні роки, коли міським головою Трускавця був Лев Грицак, “Франкова криниця” знайшла собі притулок у санаторії “Карпати”. Після смерті Ігоря Сусюка виходить інша газета, в назві якої теж є “Франкова криниця”.
Пом’янемо у своїх молитвах журналіста Ігоря Павловича Сусюка…
Анатолій Власюк
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень