Є різні політики. Егоїсти і альтруїсти, хороші та погані, добрі та злі, «наші» та «ворожі». Поділ цей – умовний. Кожен політик – людина, ніщо людське їм не чуже. Ще такий не народився, щоб всім догодив. Та й не потрібно всім догоджувати. Робиш добре одному – іншому виходить на зло. Все одно комусь не сподобаєшся.
Та є певна категорія політиків, які не подобаються всім. Та всі їх мусять терпіти, як набридливе дзижчання мухи і то з різних причин. Хтось собі тепленьке містечко обійняв завдяки грошам, хтось – через шантаж, інший – через впливових родичів. Такі політики (і чиновники теж) є в кожному місті, у кожній обласній раді, на найвищому рівні. Тут він з одними, завтра з іншими, він і вчора був у владі, і нині тут же, і завтра, незважаючи на те, що влада зміниться, він теж буде у владі. І при кориті. І говоритиме про народ, а думатиме в першу чергу про себе, своє оточення, лобіюватиме злочинні інтереси, а народу усміхатиметься в очі та насміхатиметься з нього поза очі. Такі політики непотоплювальні як лайно. І слід від них відповідний – всюди ними чутно.
Якщо переглянути біографію такого 30 – 40 – 50 – 70-річного політика (вік тут великої ролі не відіграє), то побачимо чималенький список партій. Хоча не завжди – є такі, що умудряються присмоктатися до однієї і висисати із неї все, що тільки виссати можна. Якщо переглянути біографію «флюгера», який завжди держить ніс за вітром, то побачимо, як кар’єра його зростає всупереч всім законам логіки. Ті, що мали б посісти відповідне місце в разі найбільш масштабних пертурбацій, залишаються за бортом, а «флюгер» тут як тут – на борту. Навіть якщо в якийсь момент його «бортануть» і він випадає з поля зору на певний відрізок часу, все одно всіма способами він пролізає туди, де місце кожній свині – прямо до корита. Часто наскільки голосно кувікає, що його просто допускають, не терплячи сильного шуму. Похлебче, похлебче і сумирно рохкає.
Та якщо хтось гадає, що такі «флюгери» є тільки у владі, тоді той помиляється. Є й вічні опозиціонери, які добре вміють дерти горлянку, знають, коли треба покритикувати, а коли перечекати. Часто владі вигідно мати таких критиканів, адже ручну опозицію легко контролювати. Місце опозиціонера зайняте, іншим – зась. І так існує мирне співіснування влади та опозиції, такий собі взаємовигідний симбіоз. Тільки не треба забувати, що цей симбіоз – це паразитизм на нас із вами, тих, хто не являє собою ані владу, ані опозицію.
Який характер має «флюгер»? Досить невизначений. Один постійно хвалить існуючу владу і різко критикує попередників. Дуже смішно це чути тим, хто пам’ятає, як цей «флюгер» був у команді попередників, користувався всіма благами і тоді хвалив попередника так, як хвалить тепер нового пана. Смішно аж до гіркоти. До гіркоти і болю – невже наші люди настільки тупі та забудькуваті, не пам’ятають того, що було менше, ніж 10 років тому?
Інший «флюгер» полюбляє мовчати. Він мовчки гребе під себе. Такому хочеться побажати, щоб настав для нього час, коли він реально «гребстиме» під себе і ногами відсуватиме. Таке побажання не зі злості, а від подиву ненаситності людини. Ну скільки людині треба? Бідний в могилу забере все, а багатий все залишить. І часто залишить потомкам, які не вартують у слід йому ступити. А не треба забувати і про кару Божу в семи поколіннях та про те, що жодна людська сльоза надаремно на землю не впаде, особливо сльоза скривджених вдів та сиріт.
Є й такий вид «флюгера», котрий робить добро людям. Робить його насильно, не запитуючи, чи потрібно їм таке добро. Активно впроваджує невідомо які реформи, потрібні тільки йому особисто. Або для збагачення, або для самозаспокоєння, що він щось вміє, чогось вартує, що він надто розумний, може й найрозумніший, що нарешті його оцінили і доручили ділянку роботи. Застав дурня молитися, то він лоба розіб’є. До нього не доходить, що він марно витрачає матеріальні ресурси, час, марно протирає штани. Він робить добро, бо його посадили на це місце впливові родичі, які не знали, куди таке чмо прилаштувати. І він реформує, творить купи паперів, з яких результат – купи лайна, перепрошую на слові.
Та це далеко не повний аналіз характерів «флюгерів». А щодо вигляду «флюгера», то він теж буває досить різний – постійно заклопотаний; із приклеєною американською посмішкою; строгі та принципові постава та вираз обличчя, який враз пом’якшується при вигляді зелені, «свого» чи начальства; постійна доброта в супроводі зі старозавітніми поглядами; намагання кожній справі надати вигляду таємничості, допомогти вирішити все, та тільки за щось і в обхід закону; «косіння» під свого хлопця з народу; претензійність до ексклюзивності, а навіть ексцентричності, яка може й епатувати, коли це потрібно; сіра миша із гострими зубками; прикидання дурником, щоб щуку кинули в річку, а не покарали належним чином.
У середовищі чиновників, політиків, державних мужів інколи буває досить важко визначити цей тип – «флюгера». А ще важче вивести його на чисту воду. Не в плані публікації інформації про минуле чи окремі злодіяння, а стосовно всього комплексу поведінки, яка мала б стати підставою для ізоляції такого суб’єкта від всього суспільства. Жодна влада, котра була в Україні (про Європу та світ наразі не говоримо, бо тут потрібно більше часу для спостереження та більше фактів системності цього явища), із «флюгерами» не боролася. Бо кожна влада змінювала осіб, але не систему, а в цій системі «флюгерство» – невід’ємний елемент.
Ми могли б цю тему продовжувати і розвивати. Ми могли б писати про писані оди одним та доноси на інших, про подвійні стандарти у вирішенні ідентичних питань різним особам, про те, що кожна нова ініціатива боротьби з корупцією сприяє її розвитку (на гадку приходить аналогія із гідрою), про недосконалість та несправедливість так званої демократичної системи, коли від виборів до виборів не може народ вплинути на найбільш ненависних політиків, «флюгерів» в тому числі. Ми могли б, але не будемо. Нехай ці туманні тенденції наведуть на роздуми того, хто зацікавився цією темою.
А ми рекомендуємо завітати до найближчого органу місцевого самоврядування, переглянути список депутатів, членів виконкому, перелік керівників, їх заступників, директорів, начальників управлінь, відділів, організацій. І якщо є змога – зробити люстрацію самому, пошукавши дані про минуле кожного з них. Не потрібно стукати до потаємних архівів, інформацію можна знайти завжди, особливо якщо є бажання. Тим більше, що хто володіє інформацією, той володіє світом. Так от, жодних висновків по цій темі нікому ми не нав’язуємо, їх ми пропонуємо також зробити самим. Адже в тому, що «флюгерів» є так багато, є частинка і нашої вини. Народ любить, щоб його обманювали…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень