Франка пам’ятаємо та вшановуємо

Я не надіюсь нічого

І нічого не бажаю –

Що ж, коли жию і мучусь,

Не вмираю!

Що ж, коли гляджу на тебе

І не можу не глядіти,

І люблю тебе! Куди ж те

Серце діти?

Усміх твій, неначе сонце

Листя покрівля зелене,

А з’їдає штучну краску –

Смійся з мене!

Я не надіюсь нічого,

Але як бажання сперти?

Не бажать життя живому,

Тільки смерти?

Жиймо! Кожде своїм шляхом

Йдім, куди судьба провадить!

Здиблемось колись – то добре,

А як ні – кому се вадить?

Іван Франко, «Я не надіюсь нічого» (зі збірки «Зів`яле листя»)

Про багатогранність таланту нашого земляка Івана Франка можна говорити багато. Але право хоча б щось сказати на цю тему має той, хто прочитав принаймні половину з виданого 50-томного доробку поета, письменника, науковця, філософа, драматурга, етнографа, громадського та політичного діяча. А от вшанувати Великого Каменяра в день його народження мав би кожен українець. Бо Франко – це брила, величина, наша гордість і наша terra incognita, котра може колись ще дочекається свого поетапного відкриття. Може…

Три квадранси часу в чудовому поетично-музичному обрамленні – так вшановували Франка у Трускавці. 163-тя річниця від дня народження гармонійно поєднала пісні на твори Франка, поетичні композиції, виступ міського голови, покладання квітів. З усіх політичних сил міста тільки одна партія «Батьківщина» організовано прибула на святкування дня народження Франка. Від імені «батьківщинівців» міста кошик квітів до підніжжя пам’ятника поклали Руслан Крамар та Лев Грицак. До речі, єдиний у місті-курорті пам’ятник Франку споруджений власне за кошти мецената Лева Грицака, гендиректора ГКК «Карпати».

Але повернімося до відзначення Дня народження Франка у Трускавці. Злагоджено та гармонійно виступали учні шкіл міста, хористи Народного камерного хору «Воля», інші виконавці. Невеличкий компактний скверик давав у спекотний серпневий день так бажану прохолоду, а народні пісні та композиція «Я не надіюсь нічого» створювали неповторну душевно-інтимну атмосферу, де свої згадували свого, де руська (староукраїнська) мова заставляла задуматися над приналежністю до древнього і славного роду-народу.

Покритикувати, в тому числі організацію вшанування Франка, можна завжди. Можна звернути увагу на відсутність на заході національного символу – українського прапора. Можна бідкатися, що великий готель азербайджанського інвестора робить пам’ятник Франка малопомітним та другорядним на цій території. Можна нарікати на стихійних торгівців, котрі полюбляють викладати свій крам неподалік, і навіть не зробили виняток на годину святкувань. Але це все дрібниці, деталі, які не применшують головного. А головним є те, що відділ культури, а особливо Народний дім Трускавця організували чудове вшанування нашого земляка, Великого Каменяра Івана Франка в день його народження.

Іване Яковичу, ми гордимося таким земляком як Ви! Ваше слово, як і багато років тому, актуальне. І здається, що з кожним роком воно стає все актуальнішим та затребуванішим.

Володимир Ключак