Франка повернули, гріх відпокутували

День 23 вересня 2012 року став віхою на тернистому шляху трускавецької «Франкіани». Місяць часу тривали перипетії навколо багатьох питань: впало погруддя Франка саме чи хтось йому в цьому допоміг, встановлювати його на історичне місце чи робити новий пам’ятник навпроти міської ради, естетично це погруддя виглядає (-ло) чи неестетично, підходить цей скверик для Великого Каменяра чи не підходить, хто має реставрувати погруддя, де воно зберігається і чому саме там, знайдуть винних чи не знайдуть, у кого піднялася рука. Принагідно згадався популярний у Трускавці віршик «Кому піднялася рука гранату кинути…», цей твір почав гуляти в 2010 році після замаху на Лева Грицака. Методи ідентичні. Але не будемо про погане.

Світла днина бабиного літа зібрала 23 вересня біля оновленого погруддя Івана Яковича Франка набагато більше людей, ніж раніше – на іменини Каменяра. Бо якщо тоді приходило не більше п’яти десятків осіб (це в кращому випадку), то тепер прийшло кілька сотень. Захід освячення відновленого пам’ятника (відновили і постамент, і погруддя) тривав менше години часу і був доброю лекцією патріотизму та духовності. Після чину освячення, який здійснили отці Петро Івасівка та Василь Нестер, промову зачитав міський голова Руслан Козир. Найдовшим і найцікавішим був виступ вчительки української мови та літератури Анастасії Журавської, котра зупинилася на багатьох болючих для українського суспільства темах. «Громадо, чому гнешся, а не пнешся до сонця?» – перефразовувала слова поета знана у Трускавці громадська діячка Леся Дідик. Отець-декан Петро Івасівка теж сказав кілька слів, подякувавши за відновлення пам’ятника.

В цей день Трускавець жив Франком, дихав Франком, пишався Франком і шкодував, що нема Великого Каменяра зараз в Україні, як нема і свого Мойсея, провідника, котрий виведе народ з рабства. «Що означає любити Франка?» – риторично запитувала Леся Дідик і зауважила, що в місті є дуже багато громадських організацій, але жодній з них досі не було діла до стану пам’ятника нашому поету. Виступи органічно доповнювали пісні на слова Франка – «Червона калино, чого в лузі гнешся», «Ой ти дівчино, з горіха зерня», «Вічний Революціонер», «Не пора, не пора, не пора…» та інші. Лунала і Франкова поезія – найбільше оплесків дісталося учениці однієї з трускавецьких шкіл, котра виконала досить великий за обсягом твір Франка про чудо святого Миколая (як святий урятував втопленого хлопчика).

На понеділковій нараді 24 вересня міський голова подякував за виконані роботи по впорядкуванню скверика КП «Парк курортний» та УЖКГіБ ТМР. Ми ж хочемо подякувати від імені редакції «Трускавецького вісника» особисто начальнику відділу культури Тетяні Татомир – не тільки за гарно підготовлену святкову програму, але й за те, що не повелася на провокації та не дозволила перетворити свято на агітмайданчик одного з кандидатів у депутати. Справа в тому, що цей один кандидат підходив до Тетяни Євгенівни, а згодом і до міського голови з проханням надати йому слово. До честі міської влади, для нього виняток робити не стали. І аж після закінчення свята відбулася спроба цього кандидата зробити політичну провокацію – вийшовши із власним мегафоном, цей пан почав розкидуватися звинуваченнями та ображати присутнього журналіста, називаючи його прізвище та тикаючи пальцем. Та присутні дистанціювалися від провокатора й покинули місце події. Тільки спеціаліст відділу культури ТМР Олег Дьорка почав голосно сміятися та плескати в долоні.

Отже, Франка повернули, гріх відпокутували. Тепер діло за сквериком. Як заявив міський голова Руслан Козир, управління архітектури та містобудування ТМР розробило проект благоустрою скверика Івана Франка, тож тепер всі бажаючі можуть долучитися до вшанування Великого Каменяра, внісши свою лепту в його облаштування.