Франко повернувся!

Справедливість восторжествувала! Саме так хочеться крикнути і аж душа радіє, що нарешті Франко знову у Трускавці!

Напередодні ювілейного 160-го Дня народження Великого Каменяра у курортному Трускавці відкрили оновлений сквер та погруддя Франка. Урочисто, з повагою до Франка та цього багатостраждального місця, але без зайвого пафосу та елементів піару. Франко би тішився, бо в цей день він об`єднав свідомих українців, об`єднав трускавчан, які розуміють величезну, колосальну роль українського Мойсея.

Свято розпочалося з молитви, яку звершили отець-декан Петро Івасівка та отець Володимир Бондарчук. Кожен виступ був від щирого серця – і виступ мецената Лева Грицака, і виступ онука Великого Каменяра Роланда Франка, і слова поважних гостей зі Львова – помічника керівника художнього театру НАУД ім. Марії Заньковецької, Заслуженого діяча мистецтв України Юрія Чекова та Народного артиста України, актора театру ім. Марії Заньковецької Святослава Максимчука. Та, напевно, найбільше вразив виступ учениці 3-А класу Трускавецької СШ № 3 Софії Стець (класний керівник Оксана Замлинська), котра задекламувала вірш «Чудо з утопленим хлопцем», відкривши присутнім Франка як глибоко побожну людину, віруючу та воцерковлену.

Прекрасна погода, чудовий оновлений сквер, бездоганне виконання пісень на слова Франка – все органічно сприяло святковій атмосфері, котру вороги не наважалися зіпсувати. Слова вдячності з вуст міського голови Андрія Кульчинського линуть на адресу мецената Лева Грицака, котрий подарував місту такий чудовий пам’ятник, а також на адресу всіх тих, хто зробив це досить захаращене та забуте місце красивими закутком у Трускавці. Відтепер це куточок, де в затінку дерев на лавочці посидіти зможе кожен – подумати щось своє, почитати твір Франка чи іншу книгу, насолодитися спілкування із друзями чи коханою людиною.

Колись, понад сотню років тому, цими стежками ходив Франко. У Трускавці він не лише зустрічався з Юлією Шнайдер, вчителькою трускавецької школи (це відома українська письменниця Уляна Кравченко), але і вів тривалі та переконливі розмови з трускавецькими селянами – про волю, долю, життя-буття, працю і віру. Віру в народ, у себе, у свої сили і в місію, яку треба виконати. Бо «на тобі міліонів стан стоїть», тому мусиш зміцнювати той дух, «що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя, волю»…

Урочистості тривали трохи більше години. Напевно, кожен, хто взяв участь у цьому грандіозному масштабному для Трускавця заході, спробує переосмислити Франка, його роль, по-новому відкрити для себе Великого Каменяра – мислителя, політика, письменника, поета, публіциста, інтелігента, патріота, гуманіста та інтелектуала.

Чи хтось прочитав хоча б одну десяту частину виданої спадщини Франка? З 50 томів, виданих в совєтський період, скільки дочекалися, щоб їх взяли в руки, відкрили, проштудіювали? Такі питання звучали на цьому святі. Маємо час і нагоду в ювілейний рік виправити це прикре упущення і підняти свій інтелектуальний рівень за допомогою нашого славного земляка, якого ми досі не оцінили належним чином. Бо нема пророків у своїй Вітчизні…

Для чого потрібні пам’ятники? – замислюється помічник керівника художнього театру НАУД ім. Марії Заньковецької, Заслужений діяч мистецтв України Юрій Чеков. І розповідає про виховну роль, місію пам’ятника – це символи, це наука для молодшого покоління, це взірці.

Франко повернувся до Трускавця. Коли актор Святослав Максимчук зачитував твори Каменяра, то здавалося, що це сам Франко говорить до нас своїм громовим голосом, застерігає, переконує, напоумляє, вселяє віру та надію.

Франко повернувся до Трускавця. У своєму онукові Роландові, у прихильниках його творчості, у людях, які не дали ворожим силам забрати цей клаптик трускавецької землі «під бізнес», а наполягли на своєму і залишили цей закуток непорушним для нього, нашого земляка.

Франко повернувся. У музей історії міста в творах свого сина Тараса. На центральну площу Трускавця словом поезії на літературному марафоні. В рідні Нагуєвичі, Дрогобич шкільних часів і в Трускавець, «золотодайну Колхіду». Повернувся на благословенне Богом Підгір`я, щоб височіти і бути проводирем, керманичем, пророком, оберегом, бути символом України, яку він любив все своє життя і якій це життя пожертвував, поклавши на вівтар все, що мав.

Радій, Трускавець! Веселися, славне місто, куди ступала нога Каменяра і де він так любив приїжджати! Твій геній, твій пророк знову з тобою – у скверику, який став ще однією окрасою нашого курорту. Відкиньмо незгоду, свари та дріб’язковість, занехаймо порахунки та калькуляції вигоди, відкиньмо те, що нещире, брудне та корисливе. Бо зараз не пора для цього. Нам пора для України жить! – ці слова, як і багато інших із творчості Франка були актуальні, є актуальні і будуть актуальні.

З Днем народження, Іване Яковичу! З поверненням у Трускавець! Ми так довго чекали цього дня, і, читаючи Твої твори, вірили, що правда обов’язково восторжествує! І так сталося!

Володимир Ключак