В Бориславі 27 грудня відбулося офіційне закриття Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва «Румбарбар». Хоча творчі лабораторії пройдуть ще й сьогодні, але вже можна підвести певні підсумки цього заходу, який пройшов камерно, весело, круто. Камерно, бо фестиваль, на жаль, не став топ-темою розмов навіть у Бориславі, не кажучи вже про Дрогобиччину. Весело, бо кілька днів радості, які подарував фестиваль шанувальникам театру, запам’ятаються надовго. І круто, бо саме це слово найдужче пасує до враження тих учасників, які мали можливість бути на всіх заходах і саме так оцінювали подію.
Наш кореспондент побував лише на одній виставі «Румбарбар-фесту», проте оскільки частина є ознакою цілості, насмілимося описати на основі цієї одної вистави наші враження від фестивалю в цілому. Отже, 27 грудня, 16.00, вистава «Украдене щастя» режисера Ірина Уривського від театру «Золоті ворота» (м. Київ). Назва спонукає задуматися – а чи не за однойменним твором Івана Франка буде постановка? Та вже з перших хвилин стає зрозуміло, що ні – гра на гітарі, пісні іспанською мовою, монолог вдови про ненависть до ножів, які вбивають (вбили її чоловіка та старшого сина).
А далі пластична драма з гострим сюжетом, де в центрі – кохання. Двоє коханих не разом, він одружився, а вона виходить заміж. Власне з цього весілля і втікають закохані, бо не можуть жити одне без одного. Дійство супроводжується співом, пластичними рухами, які межують з еротикою, демонстрацією гарячого іспанського темпераменту (дія проходить в Іспанії невизначеної історичної доби). Якщо всі вистави проходили на такому високому рівні, як «Украдене щастя», тоді організаторам фестивалю – повага, респект і низький поклін.
В залі переважає в основному молодь, вона ж і залишається на закриття фестивалю, де виступає гурт «Pralnia-band». І ця всюдисуща присутність молоді є характерною ознакою творчого життя Борислава. Для прикладу, Палац культури в Бориславі разюче відрізняється від аналогічних закладів у багатьох інших містах, зокрема відрізняється тим, що сюди молодь направду йде охоче і має чим зайнятися, може розвинути свої таланти вокальні, театральні, музичні та інші.
Повертаючись до вистав на «Румбарбар-фесті», варто підкреслити альтернативні віяння, творчий неспокій та намагання популяризувати театральне мистецтво. Частково організаторами це вдається, але на майбутнє варто детальніше продумати промоцію фестивалю, щоб слава про «Румбарбар» гриміла принаймні на Дрогобиччині. Банери та біл-борди в Бориславі – це добре, як і висвітлення події місцевими бориславськими ЗМІ, але ж можна було організувати, для прикладу, виїзну виставу в Дрогобичі, підключити хоча б львівські ЗМІ, не кажучи про широкий спектр вузькоспеціалізованих «митецьких» мас-медіа. «Тусовка» місцевої молоді – це добре, але може бути щось гучніше, масштабніше. Це не критика, а реальний погляд на речі, бо потенціал учасників «Румбарбар-фесту» вартий того, аби ним захоплюватися, аби про нього говорити, аби його промувати. В нашому сучасному світі все є продуктом, і театр – не виняток.
«Румбарбар-фест» завдяки Іванові Шарану та Назарові Паніву пройшов у Бориславі вже вдруге. Яскравим спалахом він прикрасив буденне життя Борислава та бориславців напередодні Нового року. Без сумніву, цей фестиваль має майбутнє і вже через рік можна буде очікувати на Румбарбар-3. Хочеться побажати організаторам фестивалю театрального мистецтва натхнення та удачі, щоб «Румбарбар» довго жив, популяризував Борислав і театральне мистецтво, приносив не лише насолоду та оплески глядачів, але й матеріальні здобутки та дивіденди. Вкладені час, гроші та таланти вартують цього, бо кожна праця має бути винагороджена. Несмілива спроба брати по 20 гривень за вхід на окремі заходи фестивалю – це лише дрібна доля того, що можна заробити при нормальній розкрутці фестивалю, якої також бажаємо всім причетним до функціонування «Румбарбару».
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень