Герої не вмирають! Саме цими словами, а ще піснею-реквіємом «Пливе кача по Тисині», Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого “справедливість”, “гідність”, “свобода”, “Україна” були не просто словами, а сенсом їх життя.
Історія України мала багато трагічних періодів, коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.
Так було за княжої доби. Так було за часів Козаччини. І за часів боротьби за незалежність 1917-1921 років. І під час Другої світової. І на початку 1990-х.
Нині знову прийшов цей час – час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією.
На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси, їх об’єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.
Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів – це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались…
Так на Майдані з’явилась ще одна сотня – Небесна. Для України це найголовніша, найвпливовіша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну – життя. І для нас є святим обов’язком гідно вшанувати Героїв. Щоб ми пам’ятали – хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.
Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами – Хоронителями у небі. Цей Ангельський Хор від сьогодні безупинно, як у дзвін, стукає в наші серця, не даючи їм збайдужіти, зачерствіти й вкритись пилюкою нових, помножених і непрощених гріхів.
Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали. Вони згасли як зорі…
Герої Небесної Сотні віддали своє життя за кожного з нас! Ми будемо пам’ятати про це! По країні вже з’являються перші вулиці, майдани, школи, названі на честь Героїв Майдану, будуть зведені пам’ятники, відкриються музеї…
Ми – єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, ми прагнемо одного – спокою, миру та чистого блакитного неба над головою. Вічна пам’ять героям!
Лідія Дідух, інструктор з трудової адаптації відділення соціально-побутової адаптації Трускавецького територіального центру соціального обслуговування
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень