Тетяна Чорновол
Підстав ненавидіти життя в мене все більше і більше.
Ось лише одна з них: скориставшись смертю мого чоловіка Мінюст провів через Кабмін законопроект, який у разі його прийняття створить ще один орган, що буде “бомбити” бізнес і поховає боротьбу з корупцією в Україні.
Мова йде законопроект про створення “Національного антикорупційного бюро України”. Начебто це той орган, який було обіцяно створити, як інструмент для боротьби з корупцією, коли на Майдані мене було оголошено керівником Антикорупційного Комітету. Начебто це той орган, який мусив розслідувати топ-корупційні справи, в яких задіяні високі можновладці (такі справи, які я розслідувала, як журналіст).
Насправді цей проект закону має на меті створення органу, який не зможе боротися з мега-корупцією, а буде нищити середній бізнес.
Тобто під святими гаслами боротьби з корупцію уряд в якому я офіційно працюю (Яценюк не підписав моє звільнення) створює, ще один орган, що буде знищувати бізнес!!!! А з корупцією боротися не буде. Для розуміння в підслідність цього органу не потрапляє справа “Вишок Бойка”, та й взагалі, все що я розслідувала, як журналіст (а я спеціалізувалася на корупції в схемах, де проходило від 1 млрд. грн. державних коштів).
Це й не дивно, бо цей законопроект виписувався в часи Януковича. ВФЯ також було вигідно продемонструвати Заходу, що він борець з корупціє (згадайте Янукович посадив Волгу і Галицького), також під маркою боротьби з корупцією він хотів отримати, ще один орган для “віджиму” бізнесу.
Однак Януковича не має, а злочинний законопроект пройшов Кабмін і АП, і буде винесений на сесію ВР, як надважливий і терміновий 1 вересня…
Щоб не бути голослівною я дам фото найважливішої частини законопроекту, яка була захована в перехідні положення. В ній якраз йдеться про те, що буде розслідувати новий орган і будь-яка людина, навіть не юрист, зрозуміє, що цей орган створений для того, щоб не боротися з корупцією, а очолити корупцію.
Наприклад: читаємо законопроект – пункт 4 перехідних положень і дізнаємося, що слідчі національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів передбачених статтею 191, якщо розмір предмету злочину або завданої ним шкоди дорівнює або перевищує суму, якав 500 разів перевищує мінімальну заробітну плату (600 тисяч на сьогодні).
Почнемо з того, що суму збитків може встановлювати тільки суд (закон безграмотний і пустий). Однак забудемо на хвильку про це, а подивимося, що таке стаття 191.
Відкриваємо кримінальний кодекс і читаємо: 1.Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні. 2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Що таке службова особа? У пункті 1 та 2 Примітки до статті 364 Кримінального кодексу України міститься поняття службової особи. Стає зрозуміло, що це не лише представники влади, а особи які займають посади постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Тобто створене цим законопроектом Національне антикорупційне бюро отримає можливість влізати в міжбізнесові розборки (де інтересами держави і не пахне) і кидати за грати директорів та бухгалтерів. А ДЕ КОРУПЦІЯ? О, корупція в цих історіях теж безумовно буде присутня. Антикорупційне бюро очевидно буде нищити конкурентів бізнесу, який належить представникам влади.
Отже, як антикорупційний цей орган буде “нульовий”, зате зможе робити успішну статистику розкуркулюючи середні бізнес.
Саме тому цей законопроект має всі можливості легко пройти через Верховну Раду. Адже ВР це місце концентрації корупціонерів. Отже вони почитають законопроект, зрадіють, що їх схеми не потрапляють в підслідність, і будуть голосувати. (Зауважте, законопроект про БЮРО не передбачає відповідальність за створення корупційних схем чи корупційного угрупування, на чому наполягала я).
Проблема в тому, якщо держава зараз створить такий “нуль”, нічого нормального вона не створить до наступного Майдану. А новий Майдан в нинішні часи війни з Росією загроза для нашої державності. Тому я його піднімати не буду. Отож виходу я не бачу. Просто не бачу!
Саме тому, як урядовий уповноважений, я багато місяців воювала за нормальний законопроект, за створення органу, який був би реальним інструментом боротьби з корупцією. Однак він не пройшов через Кабмін. Чому? Нижче викладаю мої суб’єктивні міркування з цього приводу.
Перше: тому що з цим не “няньчився” Яценюк.
Бо в принципі Арсенію Яценюку “фіолетово”, який законопроект. Йому потрібен будь-який, головне щоб пройшов Верховну Раду, бо створення антикорупційного органу це вимога МВФ для надання кредиту. Яценюк думає про кредит, бо думає, як країні пережити зиму. В нього таких проблем, як це законопроект-тисячі, він концентрується на нагальних масштабних викликах.
Саме тому в уряді не один Яценюк працює. Хоча його слово останнє. Саме тому я пишу цей блог. Інших можливостей донести інформацію я не знайшла за місяці роботи. Тому Яценюк, мені здається просто не в курсі, що йому підклали законопроект про створення органу, що буде “бомбити” бізнес.
Хто підклав – зараз опишу. Якщо одним словом – ГІЄНИ. Вони “порвали” мене в момент моєї найбільшої слабкості – коли був вбитий мій чоловік. Тому я не буду мовчати.
Отже, як все було:
За два дні до смерті мого Миколи я розмовляла з міністром юстиції Павлом Петренком.
Він мене переконав, що на засідання уряду буде подаватися законопроект про створення органу боротьби з корупцією, який напрацьовувався мною. Єдині зауваження Петренка були, щодо призначення керівника органу. Петренко розповів мені, що Арсеній Яценюк має свою думку стосовно цього.
За словами Петренка Яценюк вважав, щоб Кабінет міністрів повинен подавати кандидатуру керівника антикорупційного органу Президенту, а той буде її вносити у ВР. В результаті ми ризикуємо отримати дуже компромісного головного антикорупціонера країни, який влаштовує всіх. Це погано. Проте набагато краще ніж орган, що бореться з корупцією в приватному секторі. Тому я погодилася.
Однак Петренко скористався моїм горем. Коли в мене загинув чоловік, міністр юстиції разом з міністром кабінету міністрів Семераком швиденько подали на розгляд уряду інший законопроект. При чому Петренко брехав прем’єру.
Мені принесли стенограму. Арсеній Яценюк спитав Петренка, чому урядовий уповноважений проти законопроекту про Національне антикорупційне бюро.
Петренко відповів: “Національне бюро за нашою пропозицією повинно розслідувати злочини державних службовців 1-3 категорії, тобто тільки вищих посадових осіб. За пропозицією Чорновол Тетяни цей орган буде розслідувати всі корупційні злочини в тому числі і до райдержадміністрацій”.
Насправді в законопроекті який пропоную я так само – “1-3 категорія”. Окрім того на останній консультації в мінюсті я навіть пропонувала “1-2 категорію”. Я була принципова в іншому: орган повинен розслідувати корупційні злочини керівників державних підприємств та НАКів з будь-якою часткою державної власності.
Справа в тому, що найбільші корупційні схеми в нас прокручуються через державні підприємства та НАКі -“Нафтогаз”, “Укрзалізничпостач”, “Чорноморнафтогаз” (як з вишками Бойко). Законопроект, який нині проведений через кабмін жодним боком не зачіпляє цей неймовірний пласт корупції, де в приватні кишені зникають суми, які дорівнюють бюджетам таких міністерств, як охорони здоров’я.
Чому не залежно від частки держави? А для того, щоб стимулювати бізнес викупляти міноритарні державні пакети. Бо користі від такого володіння держава не має (через корупцію). Продати їх не може, бо комерсанти не бачать потреби витрачатися? А ось, коли бізнесмени будуть знати, що підприємство буде під пильним оком антикорупційного органу – тоді будуть викупати, ще й за хороші гроші для держави чи чесно платити дивіденди.
А тепер поясню чому мої пропозиції не пройшли, а пройшов шкідливий для країни законопроект. Причина не у високій політичній волі. Причини насправді мізерні, і люди, що рухали процесами особливо не відомі суспільству. Виявляється, коли гієни об’єднуються у зграї з ними боротися важче ніж з Януковичем.
Головні попихачі законопроекту про створення злочинного антикорупційного бюро: голова комітету по боротьбі з корупцією Верховної Ради Чумак (“Удар”), квота “Удару” в мінюсті заступник міністра Рябошапка, антикорупційне крило громадського об’єднання, що називається Пакет Реанімаційних Реформ. Зараз також долучилася Адміністрація Президента – тому, що законопроект по-суті “ударівський”, а у Порошенка зобов’язання перед “Ударом”.
Чумак та Рябошапка приятелі та близькі колеги. Ще за часів Януковича Чумак планував створити Національне антикорупційне бюро, щоб його очолити. (Він мені особисто зізнавався таких в своїх амбіціях). Рябошапка, який три роки працював в Кабміні Азарова допомагав йому розробити та пролобіювати “тему”. За це Чумак після Майдану пролобіював Рябошапку в мінюст по квоті “Удару”. І це при тому, що Рябошапка 3 роки обслуговував злочинну владу (працював на різних антикорупційних посадах в уряді Азарова, а в часи Майдану втік за кордон).
У Рябошапки та антикорупційного крила Пакету Реанімаційних реформ теж багато спільного. Зокрема комерційний інтерес – вони профі в “перетравлені” грантів. Рябошапка перед призначенням в Мінюст кілька місяців працював в ТО “ТОРО” (коли ховався за кордоном). Президент “ТОРО” – Олексій Хмара по-суті очолює “антикорупційний” напрямок Пакету Реанімаційних Реформ.
(Хоча Хмара судимий за квартирну крадіжку. І проблема навіть не в гріхах молодості, а в тому, що коли Хмара змінився, і вибрав для себе шлях антикорупціонера він… викупив!!! інформацію про свою судимість з міліцейської бази).
І знов таки проблема не в моральних портретах окремих особистостей. Проблема в тому, що переважна більшість антикорупційних ініціатив Пакету Реанімаційних реформ та Рябошапки (він в Мінюсті якраз відповідає за боротьбу з корупцією) – шкідливі для держави.
Чому вони не можуть лобіювати, щось корисне? Тому що мотивація Рябошапки та “антикорупціонерів” з РПР (Шабунін, Хмара, Котляр) не користь для країни,а (аж гидко) – отримати кілька тисяч євро грантів та посидіти на конференціях десь за кордоном.
А щоб досягти потрібного їм результату потрібно:
1. Гарно називають законопроект. Українці та міжнародна спільнота вимагають боротьби з корупцією, тому слово “антикорупційний” це пароль, щоб домовитися за фінансування з джерел різних міжнародних донорських структур.
2. Якщо мова йде про законопроект основне тіло гранту виплачується у випадку його проходження у Верховній Раді в першому читанні. Тому антикорупційне крило Пакету Реанімаційних Реформ розробляє, щось загальне, беззубе і компромісне, за що радо проголосують депутати.
Саме тому законопроект про створення Національного Антикорупційного Бюро такий ніякий.
А тепер мої міркування, як про те, як ця зграя гієн змогла протягнути своє дітище, по-суті “ударівський” законопроект через кабмін Яценюка.
Отже, щоб через уряд пропхати, щось “антикорупційне” потрібно сприяння в першу чергу міністра Юстиції (він єдиний має право ініціювати антикорупційні постанови та законопроекти), далі сприяння міністра Кабінету Міністрів (його інструмент впливу -бюрократія, він може загальмувати проходження питання, або прискорити), і вже потім “добро” прем’єр-міністра.
Мене завжди мучило питання, яким чином зграя гієн перетягнула на себе міністра юстиції Павла Петренка.
Мені здається він по своїй суті не підлий, я помітила він навіть червоніє, коли говорить не всю правду. Я собі сто разів задавала питання: чому?
Чому він став на сторону комерційних, корпоративних та політичних інтересів свого заступника Руслана Рябошапки?
Мені особисто Петренко говорив, що він підтримує мої ініціативи, що Рябошапка “некерований” і “недоторканий”, бо це квотне призначення “Удару”. Однак в результаті Рябошапка і Петренко проявилися, як єдине ціле. Чому?
Може тому, що Рябошапка, як заступник міністра був добре обізнаний з внутрішньою кухнею мінюста, а Петренко його підтримував в усьому, щоб той лише не виносив сміття з хати?
Яке сміття?
Ну, наприклад, наведу факт: в мінюсті Департамент кадрової роботи та державної служби (досить серйозний інструмент адмінресурсу) за поданням Петренка, очолив Микола Грищук.
Це колишній радник міністра АПК Присяжнюка (найкорумпованішого міністра АПК за всю історію України, близького до Юрія Єнакіївського). Діяльності Присяжнюка в інтересах Сім’ї та Присяжнюка автор присвятила не одне журналістське розслідування.
Проте це ще не все. Микола Грищук близький до Миколи Вашешнікова. Вони обидва з Житомирщини, разом заснували ГО “Федерацію хокею Житомирської області”, разом співпрацювали там з Присяжнюком, коли той був заступником губернатора. І якщо прогуглити новини часів Януковича можна побачите всі ці прізвища разом.
Так от Вашешніков в часи міністра Присяжнюка офіційно очолював одну з найкорумпованіших структур АПК -Держсільгоспінспекцію. А Грищук був його правою рукою.
За один маркетинговий рік Держсільгоспінспекція неофіційно збирала від 800млн-1 млрд. грн. Корупційний дохід отримувався завдяки торгівлі сертифікатами якості зерна і якості послуг зерносховищ. Офіційно власник зерна мав заплатити 4 грн. за тонну за сертифікат. Однак доводилося платити куди більше.
Це досягалося завдяки тому, що відомство мало 3 дні на надання інспектора для перевірки вантажу. Якщо не сплатити “калим” інспектор приходив в останній день. Трейдерам це було невигідно. За добу прості й вагонів “Укрзалізниці” чи судна коштував 4 грн. за тону. Щоб трейдери не кликали інспекторів заздалегідь на Черкащині інспекція вимагала документ про оплату оренди вагонів, а на Хмельниччині номери вагонів. Як сплачувались неофіційні внески? В одній області був кеш в іншій сплата рахунка якійсь прокладці за послуги страхування або за лабораторний аналіз. Плюс інші фокуси: Держсільгоспінспекція Вашешнікова-Грищука часто накручувала 32 грн. на тоні зерна.
А тепер ця команда працює в Мінюсті і привів туди її не Рябошапка, а Петренко. А Рябошапка звісно знав, і можливо шантажував. І мені здається це і є відповіддю, чому я стільки разів була свідком, як заступник міністра юстиції Рябошапка керував міністром Петренком.
(Що стосується мене особисто, я як уповноважена писала заяви в генпрокуратуру з вимогою перевірити причетність Вашешнікова та Грищука до корупційних схем Держсільгоспінспекції. Мені відповідали, що працюють).
Що стосується міністра Кабінету міністрів Остапа Семерака мені здається я також розумію, як Рябошапка притягнув його до своїх союзників. Думаю через заступника Семерака – Олега Паракуду, який очолює антикорупційний напрямок секретаріату Кабміну. Це дуже молодий працівник уряду помічений журналістами за кермом супер- дорогих авто.
У Паракуди є батько Василь Паракуда, який очолював державне підприємство “Науково-дослідний інститут методології Держспоживстандарту (ДП НДІ “Система”, який спеціалізувався на сертифікації товарів, що імпортуються в Україну зокрема і автомобілів.
Корупційна схема сертифікації автомобілів в часи Януковича працювала дуже подібно на вище описану схему сертифікації зерна в АПК Присяжнюка. Була лише одна відмінність, це не була схема Януковича або наближеного до нього кола людей. Тоді центр корупційної видачі сертифікатів знаходився в Дніпропетровську і в 2012 році Кабмін взявся ламати ту схему. В числі борців з корупцією був і Рябошапка. Батько Паракуди, який не був в системі, визвався здавати інформацію.
Проте все закінчилось тим, що схема зменшила оберти, проте продовжила працювати, при чому гравців на корупційному ринку сертифікації побільшало. До їх переліку зокрема долучилася і львівська “Система”…Василя Паракуди. І вже в наступному 2013 році Львів заробив славу одного з найбільш корупційних центрів сертифікації. Вирішувати питання до Паракуди приїжджали з усієї країни.
Зараз син Паракуди заступник Семерака у сфері антикорупції, найближча до нього людина в Кабміні. Це й же Паракуда зобов’язаний Рябошапці за сімейні доходи, за те, що той допоміг його батьку війти в систему. А що зв’язує “антикорупціонерів” більше ніж спільні корупційні схеми?
Тому і склалася така широка коаліція ключових осіб, які змогли протиснути через Кабмін шкідливий для країн законопроект Чумака-Рябошапки. Нажаль цей законопроект йде в так званому антикорупційному пакеті невідкладних законопроектів, і два його законопроекти супутники так само шкідливі. Зрештою -дітища тих самих батьків.
В такій ситуації особливо болить мені, що серед активістів Пакету Реанімаційних Реформ, який лобіює “антикорупційне сміття” є дорогі мені люди, тих кого я називала друзями. ПРП також підтримує цілий перелік журналістів та ЗМІ з якими я працювала.
Проте час поставити крапку. Коли я скаржилася своєму чоловіку він казав: “Забудь їх. Вони все розуміють. Вони – внутрішній ворог. Тільки подивись скільки в ПРП крутиться так званих представників громадськості, які розколювали Майдан, які кричали “Майдан без політики”, лише, щоб зробити собі рейтинг, хоча усвідомлювали, як країні потрібна була єдність Майдану”.
А тепер цієї – так званої громадськості не має серед тих, хто на фронті. Вони натомість займаються туризмом (їздять по закордонних конференціях). Прикриваючись тим, що вони громадськість з Майдану пропихують у Верховній раді шкідливі законопроекти лише, щоб отримати грант. Виходить хлопці гинули на Майдані, а тепер гинуть в АТО, щоб хтось цим маніпулював, щоб у декого “жизнь удалась” – пролився золотий дощ грантових коштів, щоб вилізти на телебачення, а ще краще пролізти у владу? Хоча ті, хто зарази найголосніше кричить: “Ми громадськість” нічим самі не пожертвували заради країни в цьому житті. Одним словом гієни.
Взагалі не люблю узагальнювати. Це від того, що наболіло. І усвідомлюю, що після цього блогу так звана громадськість кинеться мене загризати. Що ж загризайте… Я так багато вже втратила, що не знаю, що ще мене може дістати окрім підлості.
А тепер про головне: Законопроект про “Національне антикорупційне бюро” шкідливий для країни. Я прошу Арсенія Яценюка звернути на це увагу. Адже я переконана, прем’єр-міністр з Майдану (в данному випадку справжній, а не фейковий прем’єр-міністр з Майдану) зовсім не бажає, щоб був створений ще один силовий орган, що буде нищити бізнес.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/chornovol/53fca510f02d3/
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень