У короткому рекламному ролику, виготовленому до 190-ліття курорту Трускавець за кошти міського бюджету, старший пан закликає гостей: «Ходімо, я вам покажу весь Трускавець!». Втім, площа нашого курорту не є велика і кожен відпочивальник може собі й сам дати ради, обійшовши весь Трускавець навіть за один день. Хоча, звісно, задоволення «розтягують» і обходять місто за кілька днів.
Проте є місця, які відпочивальник обминає. І не тому, що на цю територію зайти не може, як в закриті для «чужих» зони в кількох багатозіркових курортних комплексах, а з іншої причини. На жаль, є в Трускавці місця, які болюче нагадують найзанедбаніші куточки Стебника чи Борислава, або навіть і Чорнобильську зону. Живої душі там нема, занедбані «новобудови» і цілком пристойні об’єкти відгонять пусткою, а аура там моторошна і мертва. І задумуєшся – а чи дійсно ти в Трускавці, в курортній столиці України, чи може відбулося якесь зміщення у часі й просторі і ти потрапив у якусь зачаровану місцину з оповістей Джона Толкіна чи Джоан Роулінг?
Хто читав «Гаррі Поттера», той знає, що на поїзд до школи чаклунів Гоґвортс можна потрапити з платформи 9 ¾. У Трускавці такою платформою, з якої можна потрапити зі світу маґлів у моторошний інший світ занепаду та забуття, є початок вулиці Роксолани. Повернувши від «Кришталевого палацу» у сторону вулиці Бориславської (на дамбу), не пропустіть цей вхід в таємний світ «іншого Трускавця».
В центрі Трускавця вирує життя. Біля нижнього бювету людно, гамірно, весело. Піднімаєтеся сходами вверх, до «Весни» і йдете вулицею Суховоля. Вздовж дороги стоять машини, люди снують вверх-вниз, лунає музика. Але якщо вам хочеться чогось екзотичного, то нехай ці принади світу вас не манять і не затримують. Вперед, на славну вулицю імені дружини турецького султана!
Сам вхід на вулицю Роксолани ніби не є чимось надзвичайним, лише жалюгідне напівасфальтне покриття свідчить, що це вже якась інша територія, начебто не трускавецька. Та чим довше йдеш тією вулицею, тим сильніше тебе окутує враження, що це явно не Трускавець. Після того як проминаєш віллу «Наталія», це враження переростає у впевненість.
За весь час подорожі вулицею Роксолани мене не обганяє жоден автомобіль. Жоден! І жоден не їде назустріч. Можливо, ця вулиця закрита для транспорту? Але родзинка в тому, що під час подорожі цією вулицею я не зустрічаю на ній і жодної живої душі! Святковий день, п’ята година після обіду, Трускавець вирує, а тут життя завмерло.
Підходячи до «Фуршету» бачу два самотні автомобілі. Шофер з обличчям як у Северуса Снейпа виїжджає в сторону дельфінарію і на стоянці біля скелету незакінченої багатоповерхової будови залишається одна «Шкода» на бляхах. З супермаркету ніхто не виходить, ніхто в нього і не заходить.
Звертаю на вулицю Суховоля. Тут Страсний тиждень ще триває, бо до Великодня ніхто й не готувався, територію не прибирав. Старі монументальні радянські будівлі височіють, немов гуртожитки Гафелпафу і Слизерину у літній період. На них зі злістю дивляться дивні недобудовані новобудови з написами «Продається! Дешево!». На синьому паркані обшарпана афіша запрошує на якийсь концерт і немов соромиться своєї зухвалості – кого ти запрошуєш, тут же нікого нема?
А ось і гордість «іншого Трускавця» – верхній бювет. Нижче нього рядочками розмістилися торгові МАФи – нечинні. Стовпчик із зображенням першої санітарної зони вказує, що це особливе місце. Так, це особливе місце, а в останні два-три роки воно стало ще більш особливим з точки зору своєї дивності і відлюдькуватості.
На бюветі напис: «Бювет тимчасово не працює. Адміністрація». І вкотре переконуєшся, наскільки справедливим є прислів`я «Немає нічого постійнішого за тимчасове»…
Відсутність людей та наявність великої кількості собак гнітить. Свіжі пеньки свідчать, що люди все-таки тут десь-колись бувають. Але коли їх побачити? Та й чи люди це? А може, це гноми, ельфи або гобліни спиляли тут дерева? Відповіді немає.
Хоч відповіді немає, зате є вихід звідси! Так, з цього зачаклованого царства смутку та запустіння вихід все ж існує! Хоча і ризикуєте зламати ноги, але пішохідною доріжкою, яка колись давно була заасфальтована, ви можете вийти до світла, радості, до людей, до життя. Спускаєтеся вниз і ось ви вже біля джерела «Юзі», а там люди точно є. Бо вони й не підозрюють, що якихось пару метрів від них знаходиться такий чудовий нереальний світ мертвої частини міста, застиглої в часі і просторі. І мимоволі порівнюєш Трускавець з людиною після інфаркту чи інсульту, в якої спаралізувало певну ділянку організму…
Ходімо, я вам покажу весь Трускавець!!! Торосевич скрушно хитав би головою, Ярош би плакав, а Козир ховався б у зарослі, бо це ж за його часів тут починалося таке запустіння. Нема людей, нема атракцій, нема бажання оживити цю територію. Чому? Може все-таки варто спробувати?
Зрештою, якщо приїдуть китайці, і приїде їх дуже-дуже багато, то чому б не облаштувати тут китайський квартал? Не вдалося реалізувати ідею зі смарт-сіті на 132 гектарах, то може вдасться розчаклувати нагірну частину курорту, яка з процвітаючої перетворилася у зацвілу…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень