У Трускавці часто можна зустріти відомих співаків, акторів, неординарних людей. Наш курорт вабить творчих людей і як прекрасне відпочинкове місце із чистим повітрям, цілющою водою, красивою природою у передгір’ї Карпат, і як місце, де можна заробити. Поєднання праці та відпочинку – симбіоз, який приносить і користь, і задоволення.
Навесні наші читачі мали можливість читати інтерв’ю із артисткою Оксаною Сташенко, співаком Олегом Дзюбою, музичним дуетом “Мюзік Бомб”. А сьогодні спілкуємося із лауреатом нагороди “Голос унікальної краси”, Народним артистом України Олександром Василенком.
Заходячи в одну з кімнат санаторію “Карпати”, де набирається перед концертом сил Олександр Миколайович, зустрічаємо поважного чоловіка у розквіті сил. Добрі очі та щира посмішка зразу ж виявляють у ньому людину з позитивною аурою. Коли ж він відкриває рот, то стає зрозуміло, що нагороду “Голос унікальної краси” він заслужив.
– Її я отримував двічі в Італії на Міжнародному фестивалі “Світ музики”, – пригадує Олександр Василенко. – Це було в 1999 та в 2000 році. Окрім диплому я отримав і гран-прі цього фестивалю.
– Пане Олександре, з таким голосом Ви, мабуть, з самого дитинства мріяли стати співаком?
– Музику я слухав із колиски, мій батько грав на багатьох інструментах і прищепив мені любов до музики, до пісні. Тож я бачив себе співаком ще змалку. Але в якийсь момент я чомусь вирішив, що це надто велика відповідальність для мене, почав уявляти, як я виходжу на велику сцену і несвідомо ці свої природні бажання почав придушувати.
Після військової служби на морі в Севастополі я навчався у Ленінградському інституті водного транспорту і на третьому курсі мене наче перемкнуло. Я зрозумів, що мушу займатися музикою. Випадково, коли я прогулювався Ленінградом, Театральною площею, зайшов до консерваторії. Там якраз проходили прослуховування. Я в бібліотеці попросив партитуру опери “Запорожець за Дунаєм” і за результатами прослуховування пройшов відбір.
Пан Олександр розповідає про те, як він навчався у вокальній студії, як багато його навчив Олександр Голобородько, про перебування у так званій “народній консерваторії”, про те, як багато дають заняття в хорі, коли кожен фальш є відчутний і ти розвиваєш слух, шліфуєш його, виробляєш інтонацію тощо. Слухаючи цей чарівний голос, не стримуюся, щоб не запитати – це бас чи баритон?
– Я завжди хотів співати тенором, але мене завжди тягнуло “вниз”. Тож мій голос – бас-баритон.
– А нема загрози Вашому голосу унікальної краси? Знаю, що з цим проблеми мали багато артистів, зокрема і Степан Гіга…
– Я консультуюся у відомого лікаря Трино, так він мені сказав, що голосові зв’язки у мене як для баса товсті і довгі. Те, що в мене “оксамитовий тембр”, мені вперше сказали ще у школі, здається, це був сьомий клас, коли я почав навчатися в іншій школі. Згодом мені не один раз говорили те саме. Звичайно, я дбаю за свій голос, адже багато відомих артистів робили операції, щоб зберегти голос, зокрема вирізали “співацькі вузлики”. Коли я виступаю у Трускавці, то “Нафтусю” можу пити тільки після концерту, до концерту я не ризикую. Для профілактики приймаються відповідні препарати.
– А Ви часто буваєте в Трускавці?
– У Вашому місті я виступав неодноразово, у різних складах. Переважно концерти організовувала компанія “Шлягер” – вони збирають зірок і організовують концерти. Виступав із Віктором Павліком, Павлом Дворським. Часто виступав із концертами, в тому числі сольними, в Палаці культури імені Шевченка. Брав участь у концертній програмі до Дня Незалежності України в 2010 році.
– А в санаторії “Карпати” це Ваш перший виступ? (розмова відбувалася за кілька годин перед концертом в “Карпатах” 15 липня)
– Ні, я вже виступав у “Карпатах”. Сюди мене запросив заступник генерального директора оздоровниці Іван Скибак, з яким ми познайомилися під час одного з моїх концертів у Трускавці.
– Чи працюєте десь постійно і чи їздите з гастролями по Україні та за кордон?
– Ось вже вісім років я є голова Міжнародного дитячого фестивалю “Зоряний Сімеіз” (Сімеіз – місцевість у Криму, під Ялтою). Нещодавно пройшли мої гастролі Україною – Вінниця, Суми, Черкащина… Працював я і в Державному духовому оркестрі (тепер він має статус Академічного Національного), і в Дитячому музичному театрі опери та балету, а з 1994 року я – в “Київській камераті” (Національний камерний ансамбль).
– Знаю, що Ваші шляхи перетиналися і з Таїсією Повалій…
– Так, з нею, Віталієм Свиридом та іншими співаками ми творили проект “Екстра-фактор”, це був кінець 80-х років, здається. Тоді ми створили відомі “Купальські забави”, можете їх, до речі, переглянути на You-tube.
– А чи не боїтеся Ви фізичної праці? І чи відпочиваєте, чи все Ваш життя – це суцільна праця?
– Нещодавно два тижні я відпочивав на Майамі (Флорида). Там сімнадцять островів розміщені по прямій і з останнього видно Кубу. А взагалі для мене відпочинок – це зміна діяльності. Можна сказати, що я постійно відпочиваю, поєднує приємне з корисним.
Щодо фізичної праці, то її не боюся, а навпаки, люблю. В певний період мого життя мені доводилося працювати вантажником на хлібозаводі, а це, повірте, велике фізичне навантаження.
– Чи передали Ви свій чарівний голос у спадок?
– У мого сина дуже красивий голос, його часто навіть плутають з моїм. Та син не хоче йти моїм шляхом, не хоче бути артистом, більше часу проводить за комп’ютером…
– Пане Олександре, як Вам наш Трускавець?
– Як я лише приїжджаю сюди, одразу відчуваю це не просто чисте, а дуже чисте повітря, таке свіже, смачне. Ну і краєвиди, природа…
Разом з паном Олександром виходимо на балкон з його кімнати № 401 в санаторії “Карпати”. Оповиті легкою імлою гори – передгір’я Карпат, зелені ліси, водне плесо питного трускавецького озера, краса! І все це – Божий дар, як і “Нафтуся”, як і життя кожного з нас, як і ці таланти, які носимо в собі. У Олександра Василенка це унікальний голос, у когось іншого – дар до малювання чи поезії, ще в інших – вміння творити, будувати, різьбити чи мислити. Головне – не закопати талант у землю, а розвивати його. І тоді він служитиме не лише на користь його власнику, але і на радість людям та на славу Богові – так, як служить голос унікальної краси Олександра Миколайовича Василенка.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень