Цього дня, 24 серпня, Україна святкувала 24-ту річницю Незалежності. У трускавецькому готельно-курортному комплексі «Карпати» було особливо святково. Для відпочивальників грав гурт «Сагайдачний», людей пригощали вином, канапками й солодощами. Такий добрий настрій панує в ГКК «Карпати» не лише у свята, але й у будні.
Про сервіс у будь-якому пункті обслуговування можна говорити тоді, коли там є гостинність до відвідувачів. А гостинність, як відомо, починається з людяності господаря. До недавнього часу за роботою у готельно-курортному комплексі «Карпати» як журналістові мені випадало спостерігати хіба що збоку. Я не був «у шкірі» відпочивальника, не жив його відчуттями про проведений час у стінах оздоровчого закладу Трускавця. Але сталося так, що на два тижні я сам став пацієнтом готельно-курортного комплексу «Карпати», закладу у якому працюю. Причиною поправити своє здоров’я стала нещодавня операція – мені видалили жовчний міхур. Були ускладнення, як до операції, так і після неї. Тому я наважився звернутися до генерального директора ГКК «Карпати» Лева Грицака за допомогою: чи можна оздоровитися на базі нашого закладу? Відповідь була позитивною і я став на два тижні трускавецьким «курортником». Головний лікар ГКК «Карпати» Володимир Цимбрила призначив мені необхідні процедури і лікування мінедальними водами, я харчувався у ресторані фуршетного обслуговування «Плай», мав кімнату для проживання. Усе має бути поруч, щоб усюди встигати, бо санаторне лікування полягає у дотримуванні режиму. Вживання води тут мусить бути строго у свій час, процедури також призначені на певні години.
Словом, я став відпочивальником у закладі, в якому працюю. Ніхто з приїжджих людей, з якими я спілкувався у вільний час, про це не знав, тому я мав змогу чути від них відверту думку про сервіс у ГКК «Карпати». Поговорити з людьми можна було під час очікування на ту чи іншу процедуру. Відпочивальники, котрі бували уже в багатьох санаторіях Трускавця, порівнювали обслуговування в них з сервісом у готельно-курортному комплексі «Карпати». На найвищий щабель ставили лікувальну базу та харчування. Позитивно оцінювали також умови проживання в номерах. Багатьом подобалася також програма культурного відпочинку. Зауважу, декотрі з відпочивальників у розмові зі мною висловили думку про брак національних елементів у концертних програмах, що їх пропонують у закладах культури Трускавця та на відкритих майданчиках міста. Люди шукали чогось колоритного, яскраво вираженого національного. Така деталь: один азербайджанець мого віку зі своїм сином, що відпочивали в «Карпатах», після вечері регулярно приходили в курортний парк відпочинку, де я грав на бандурі і лірі. Сиділи поруч мене, слухаючи спів у супроводі автентичних українських інструментів, а дорогою до санаторію цікавилися репертуаром нашого народу, історією України.
Один відпочивальник, українець, дізнавшись, що я музикант за освітою, висловив свою думку про трускавецьких ресторанних музик. «У всіх ресторанах та великих кнайпах, практично, однакова музика. Мало того, що репертуар майже ідентичний, то ще й супровід однаковий. Бо ж купують музиканти свої «фанери» на музичному ринку або “здирають” в Інтернеті». Я цілком погоджувався з колегою по музичному ремеслу, бо бував у польському Кракові і знаю, що наші музиканти грають там у ресторанах чисто акустичну музику. Один мій товариш, скрипаль, грає в парі з акордеоністом, ще один, також скрипаль, з гітаристом. «Фанери» там уже не проходять. Люди приходять в ресторан не для того, щоб їх «грузили» децибелами, а для відпочинку…
І ще повернуся до гостинності і людяності господаря. Знаючи віддавна генерального директора ГКК «Карпати» Лева Грицака, я майже не сумнівався, що отримаю «добро» на оздоровлення у закладі, яким він керує. Побоювання були лише в одному: а що, як він скаже, що всі місця зайняті, бо зараз пік сезону? Але знайшлося для мене місце, причому усе цілком безкоштовно – проживання, харчування і лікування. Про людяність керівника «Карпат» добре відгукуються й інші працівники закладу. Для прикладу: одна з технічних працівниць, котра прибирала у моїй кімнаті, розповіла, як у 2006 році Лев Ярославович Грицак грошами допоміг у здійсненні складної операції на хребті її дочці. Кошти збирали тоді також цілим колективом «Карпат», бо сума для операції в Києві була великою.
Згадалися тут слова однієї української пісні: «Де згода в сімействі,де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона». Такою є атмосфера у колективі трускавецького готельно-курортного комплексу «Карпати». А згода та людяність у стосунках між керівництвом і членами колективу сприяє атмосфері гостинності до тих, хто тут на певний період є пацієнтом.
Василь Кирилич, газета «Франкова криниця Підгір`я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень