Кожен, кому випадає нагода завітати у чудовий готельно-курортний комплекс «Карпати», обов’язково зверне увагу на бронзову дошку, що прикріплена при самому вході на фасаді будівлі. На ній зображено вольове обличчя уже зрілого чоловіка. На меморіальній дошці напис: «Пам’яті Леонтія Дунця (1936-1996 рр.), ініціатора створення санаторію «Карпати». І все. Тож хто він – Леонтій Дунець, що заслужив такої честі?
У консультанта генерального директора оздоровниці з питань будівництва Володимира Кушніра зберігається автобіографія Л. Дунця, а також фотоальбом, де є світлини урочистого відкриття «Карпат» з його участю.
З цієї автобіографічної довідки дізнаємося, що народився Леонтій Антонович 2 січня 1936 року в с. Лозове на Хмельниччині, Тут проходили його дитячі та юнацькі роки, тут розпочинав свою трудову діяльність. Навчався у Кам`янець-Подільському сільськогосподарському інституті на зоотехнічному факультеті, який закінчив у 1960 році.
Все його життя і діяльність пов’язані із сільським господарством. Його цінять як людину принципову, відповідальну, високопрофесійну. Він працює старшим зоотехніком, головним зоотехніком у районних структурах Хмельниччини. Відтак переходить працювати на Львівщину. У 1980 році, після роботи на посаді директора тресту радгоспів «Львівтваринпром», його призначають начальником Львівського обласного управління сільського господарства. Такі скупі рядки біографії порядної, чесної, працьовитої і талановитої людини. Ну а яке відношення мав Леонтій Дунець до створення санаторію «Карпати»? – спитаєте. Скажемо – пряме. Уродженець села, він з раннього дитинства усвідомив, яким важким, обділеним є життя селянина-колгоспника. Праця з ранку до вечора на полі чи фермі, мізерна платня, майже ніяких побутових умов у порівнянні з робітниками чи вчителями, ніякого тобі відпочинку. Це його боліло, він не міг з цим змиритися
– Це велика несправедливість, – не раз говорив дружині Вірі Миколаївні. – Знаєш, Вірочко, болить мене душа за цих людей. А як їм допомогти, я не знаю.
– Розумію тебе всім серцем, але що можу порадити. Наші селяни не привикли ніжитися на курортах, відпочивати в санаторіях. Вони аж до смерті своєї зв’язані з полем, з землею.
– Кажеш, не відпочивають на курорті? А це добра ідея! Чому б їм не бувати, як і іншим людям, на курортах. Ось візьму та й збудую для них санаторій – гарний, пишний, такий, щоб інші заздрили. Як гадаєш, вийде це в мене?
– Добра твоя думка. А чи підтримають тебе в області, в міністерстві?
– Гадаю, підтримають. Треба лише переконати їх в цьому і гарне місце під санаторій знайти. А що, як податися на Прикарпаття, в Трускавець?
Ця ідея так захопила Леонтія Дунця, який на той час був уже начальником Львівського обласного управління господарства, що він втратив спокій. Своїм задумом Леонтій Антонович просто напастує керівництво області, міністерства в Києві, партійні органи, Врешті-решт з ним погоджуються, що така оздоровниця селянам |потрібна. І він їде в Трускавець, щоб вибрати гарне для майбутнього санаторію місце.
Будівництво оздоровниці, яке вирішили назвати «Карпати», розпочалося у 1980 році. На початку темпи робіт були високі. Леонтій Антонович постійно цікавився ходом будівництва і був задоволений. Планувалося, що років через 4-5 оздоровниця стане до ладу діючих. Та життя внесло свої корективи. Почалася перебудова, світ потрясла Чорнобильська катастрофа, союзна економіка давала збої, а тут ще й активні рухи політичного характеру. Ставало очевидним, що Союз валиться. У такій обстановці темпи будівництва впали, про своєчасне введення санаторію в експлуатацію годі було й говорити.
Та Леонтій Антонович не з тих людей, що у важкі хвилини опускають руки. Він був завзятий, і від свого задуму відступати ніяк не хотів. Але для цього йому необхідні були такі самі наполегливі, досвідчені люди, щоб вміли керувати будовою, шукали вихід з найважчих ситуацій.
Йшов 1986 рік. Якось Леонтій Дунець вирішив трохи поправити своє здоров`я і подався в Шацьк у санаторій «Лісова пісня», про який ходили добрі вісті. Тут його доля звела з головним лікарем санаторію «Лісова пісня», молодим, енергійним, впевненим у своїх силах і знаннях Левом Грицаком.
Леонтій Дунець, як досвідчена в управлінні державних справ людина, віддав належне господарському стану оздоровниці. Йому сподобався порядок, організація виробництва, амбітні плани молодого керівника. І він пропонує Левові Грицаку перебратися до Трускавця та очолити незакінчене будівництво санаторію «Карпати». Лев Ярославович погодився.
– Коли я прибув у Трускавець, – пригадує Лев Грицак, – Леонтій Антонович спершу представив мене тодішньому голові міськвиконкому Болеславу Петровському, який дуже щиро мене зустрів. Будівництво «Карпат» ми оживили. Леонтій Антонович постійно цікавився його ходом, часто бував на нарадах, проводив планерки, давав розгін тим, хто, на його думку, не справлявся із завданням. Проект, який зробив нам Московський державний інститут №1, передбачав «улучшенную клеевую покраску внутри». А ми хотіли зробити санаторій красивим, престижним. І тому ми запропонували внести в проект ряд змін. Особливо це стосувалося внутрішнього оздоблення. Корисні пропозиції подав Володимир Кушнір, мій заступник з будівництва. Леонтій Дунець нас підтримав. Він у цьому переконав і міністра сільського господарства України Олександра Ткаченка, що зміни в проекті необхідні. Цей теж погодився і сказав, що необхідні кошти на це найдуться.
Так у Трускавці появився красень-санаторій «Карпати».
Леонтій Антонович щиро радів, що його мрія здійснилася. Він любив цей санаторій, часто бував тут, відпочивав, цікавився життям оздоровниці аж до останнього дня свого життя.
Керівництво «Карпат», усі працівники оздоровниці вдячні Леонтію Дунцю за його посильний вклад у будівництво цього прекрасного санаторію, тому і було вирішено увіковічнити ім`я цієї шановної людини, встановивши на фасаді оздоровниці меморіальну дошку.
Душа Леонтія Дунця, спостерігаючи нинішню оздоровницю, може радіти – готельно-курортний комплекс «Карпати» під керівництвом Лева Грицака став справжньою перлиною в системі курортних закладів України і славиться далеко за її межами.
Андрій Говіщак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень