Під час проведення антикорупційної експертизи рішень органів місцевого самоврядування у Трускавці один з членів Антикорупційного об`єднання звернув мою увагу на досить цікаве рішення Трускавецької міської ради, прийняте ще на XXXVIII сесії 25 березня 2014 року. І не тому, що побачив там якусь корупцію, а з дещо інших причин.
– Гляньте, Володимире Михайловичу, місто виділило 172 тисячі гривень на підвищення професійної майстерності журналістів, якості інформаційних матеріалів та забезпечення належного матеріального стимулу журналістів – це кошти з міського бюджету, – сказав мені співробітник.
Звичайно, про рішення ТМР № 694 від 25.03.2014 р. мені було відомо давно. Але зараз, наприкінці року, коли підбиваються підсумки та розглядаються можливості економії в державі у всіх напрямках, згадка про ці кошти наштовхнула на певні роздуми. Чому в час, коли трускавчани змушені економити на ЖКГ, на ремонті доріг, на медицині та освіті, на вітер викидається така значна сума? І чи має право мовчати громада, коли кошти, які могли б піти їй на користь, пішли … на піар однієї людини, а конкретно міського голови.
Детальний аналіз рішення ТМР № 694 від 25.03.2014 р. показує, що ці кошти були виділені в рамках цільової підтримки КП «Редакція міського радіомовлення». Можливо, ці кошти були б потрібніші для КП «Трускавецьжитло» чи КП «Парк курортний», в яких працює значно більша кількість людей, ніж на міському радіо, але депутати вирішили (вірніше, погодилися з мером), що треба допомагати саме журналістам. Тим більше, що обґрунтування ясне та чітке: «Розвиток місцевого самоврядування в Україні спричиняє потребу постійного інформаційного супроводу програм і заходів місцевих органів влади та донесення об’єктивної інформації до громади як основної складової місцевого самоврядування… Виконання Програми сприятиме зміцненню організаційних, матеріально-фінансових спроможностей міського радіомовлення та розширенню інформаційного простору у місті Трускавці, задоволенню прав територіальної громади на інформацію. У результаті реалізації Програми очікується: якісне інформаційне забезпечення діяльності виконавчих органів Трускавецької міської ради; оперативне інформування територіальної громади міста про діяльність місцевих органів влади, а також з актуальних питань соціально-економічного та суспільно-політичного життя міста, області та країни; забезпечення відкритості діяльності органів місцевої влади, прозорості прийняття та виконання рішень Трускавецької міської ради, високого рівня контролю за їх виконанням; поліпшення якості інформації; поглиблення взаємодії «влада-громада», ефективна взаємодія депутатів міської ради з виборцями, громадян та органів місцевого самоврядування в реалізації зворотного зв’язку; залучення громади до управлінських процесів у місті, активізація суспільно-громадських рухів; оперативне реагування на звернення громадян; забезпечення індивідуальних інформаційних потреб населення міста з отримання необхідної інформації стосовно діяльності місцевих органів влади; сприяння реалізації молодіжної політики, доступу молоді та дитячих молодіжних організацій до засобів масової інформації; покращення іміджу Трускавця як інвестиційно-привабливого культурного та туристичного центру…».
Як кошти допомогли розширити інформаційний простір радіо та покращити імідж курорту, залишається загадкою – невже зросла кількість абонентів проводового радіо у Трускавці? І скільки додаткових відпочивальників заїхало на курорт, наслухавшись міського проводового радіо?
Як вплинуло радіо на прозорість прийняття рішень сесією чи виконкомом – теж залишається загадкою, адже проекти рішень радіо не озвучує. А «високий рівень контролю за виконанням рішень» взагалі виглядає як своєрідне знущання над діловим стилем письма та мовлення.
Але все це ще квіточки порівняно з такими перлами як «поглиблення взаємодії «влада-громада», «ефективна взаємодія депутатів міської ради з виборцями, громадян та органів місцевого самоврядування в реалізації зворотного зв’язку», «залучення громади до управлінських процесів у місті», «активізація суспільно-громадських рухів» чи «поліпшення якості інформації». Як громада впливає на управлінські процеси, могли б розповісти, для прикладу, профспілки чи громадські активісти. Звісно, за винятком тих тепличних «активістів», які мають чітке завдання – підтримувати політику боса.
Щодо якості інформації, яка озвучується на радіо, щоб потім (чи паралельно) бути опублікованою на офіційному сайті міської ради або ж на сайті, який веде директорка міського радіо, то подаємо лише кілька перлів – і то тільки за грудень цього року. Гадаємо, що зайве коментувати, як «підвищилася професійна майстерність журналістів» і як зросла «якість інформаційних матеріалів» після матеріального стимулу акул пера та мікрофону.
1. «…Покинув після розгляду кількох питань засідання сесії старожил міської ради та кількаразовий претендент на посаду міського голови Ігор Пілько, знаючи прекрасно, що таким чином він позбавляє засідання кворуму для розгляду інших питань…» – Ігор Пілько тільки один раз балотувався на пост міського голови (в 2006 році), а сесію покинули й інші депутати, так що не тільки через одного Ігоря Пілька забракло кворуму.
2. «…Жартувати з ініціаторами дешевого політичного шоу не став, підкреслив, що «дарунки» ці не від громади – а від її політичних покидьків, колишніх злодюжок та прислужників комуністів та регіоналів, які нині знову на хвилі популізму, брехні та провокацій прагнуть реваншу….» – вішання ярликів всім, хто не поділяє точки зору агента ФСБ у владному кріслі.
3. «…Чітко проглядається, що керівники комунальних підприємств, які в той чи інший спосіб долучалися до реалізації міської програми теплопостачання, уже сьогодні об’єднані політтехнологіями виборчого процесу і є потенційними учасниками майбутніх перегонів, щоправда, кожен своєю мірою: один бачить себе кращим міським головою, інший – намагається забезпечити прохідний бал своїй політичній силі, ще інший є братом закулісного політичного інтригана і водночас директора одіозної фірми, яка купила у міста 132 га землі під певні, так і не виконані зобов’язання…» – наїзди на депутатів Руслана Крамара, Володимира Возняка та Андрія Кульчинського.
4. «…Хто є хто серед цих «діячів» на прикладі одного з них – Р. Бучковича. Багато хто забув, але дехто все-таки пам’ятає, що ця особа свого часу засвітилася як банальний крадій. Виявляється, голова профспілки перевізників – Р. Бучкович – колись був музикантом, працював у Народному домі звукорежисером і не одного разу ставав центром скандалів. Кажуть, він украв в Народному домі звукопідсилювальну апаратуру, утримував її у своєму приватному гаражі і використовував для проведення власних комерційних заходів – таких, як весілля, дні народження і таке інше, на що є відповідні скарги і навіть звернення у міліцію тодішньої завідувачки відділу культури. Таким чином зривалися загальноміські заходи, а вина перекладалася на завідувачку відділу культури. Зрештою, пан Бучкович апаратуру ніби повернув. Але на тому ні сам не заспокоївся, ні іншим не давав спокійно жити. Створив свою приватну профспілку Народного дому і, ллючи воду на млин тодішнього міського голови Л. Грицака, допомагав йому воювати з неугодними людьми у виконавчих структурах, тією ж таки завідувачкою відділу культури. Уже тоді Р. Бучкович вірою і правдою служив Л. Грицаку і, слід припустити, ділився з ним коштами, заробленими від проведення комерційних заходів з використанням звукоапаратури Народного дому, працював під його прикриттям і, можливо, крав з його дозволу. І цей «діяч» тепер береться повчати усіх, як треба господарювати у місті…» – взагалі не потребує будь-яких коментарів, хай ці образи на адресу пана Бучковича коментують прокурори та слідчі.
5. «…Депутат І. Пілько реготав до нестями і втішено плескав у долоні, як дитина. Оце вражало найбільше. Кому ти плескаєш і за що? Тобі, як депутату, заважають працювати, зривають сесію. Невже тебе не ганьбить така поведінка лжедіячів від громадськості? Хіба у тій клоунаді був конструктив у вигляді реального плану дій, пропозицій, порад? Невже не зрозуміло, що в цьому нічого від громадської ініціативи немає, що просто певна команда розпочала підготовку до наступних виборів і гатить по всіх підряд і без розбору – депутатському корпусу загалом і міському голові окремо. І якщо тобі особисто не перепало нічого з того «реквізиту», то це не означає, що ти кращий за інших депутатів. Для непересічного споглядача це може означати тільки те, що ти є співорганізатором даної акції…» – черговий наїзд на чомусь особливо нелюбимого для журналістів радіо депутата Ігоря Пілька.
6. «…Першу річницю революції Гідності трускавецькі громадські активісти відзначили пікетом біля приміщення міської прокуратури. Активісти вимагали негайно люструвати прокурора Трускавця Лонгіна Мігоцького… Підстав для таких вимог трускавецька громада має чимало: прокурор Лонгін Мігоцький працював і продовжує працювати проти інтересів трускавецької громади…» – п’ятеро осіб-учасниць пікету, дві з яких є працівниками радіо, а третя – мало не штатний радіокоментатор-оглядач-«громадський активіст», назвали себе трускавецькою громадою і озвучують думку громади на міському радіо – за кошти ВСІЄЇ громади Трускавця.
7. «…Віктор Возняк не для того його (телебачення) купував, аби бавитися в меценатство. Але про Возняка – розмова окрема – він також має неабиякий зуб на міського голову, свій інтерес, свої, так би мовити скелети в шафі. Ще дійде черга і до нього. «ТІТ» – грицаківське дітище…» – наїзди не тільки на колег-журналістів із телебачення (Трускавецьке Інтернет-телебачення та телерадіокомпанія «Алсет»), а й анонс «розслідування» про неугодного меру громадського діяча з Дрогобича.
8. «…Хамство бере верх лише тоді, коли не зустрічає спротиву, коли у цьому хамстві зацікавлені. Серед таких зацікавлених був, наприклад, депутат Кульчинський, він же головний лікар міської лікарні, який з поклоном та подякою прийняв у подарунок вила Ляшка. Прийняв, як реліквію… і поміняв клятву Гіппократа на політичний реманент. Авжеж, Возняк, власник «Алсету», своєму ставленику і протеже поганого не запропонує. Тож не питаймо, звідки беруться маргінали…» – звідки інформація, що головний лікар міської лікарні Андрій Кульчинський «поміняв клятву Гіппократа на політичний реманент»? Це підготовка громадськості до думки, що він не справляється з обов`язками, щоб мати привід усунути головного лікаря міської лікарні із займаної посади. До речі, в міській раді цю тему вже обговорюють і то не пошепки, а вголос.
Можна було б навести ще з десяток прикладів «журналістської майстерності та високопрофесійності», але чи варто? З добрий десяток депутатів міської ради знає, як підконтрольні меру журналісти вміють позбиткуватися з них на голому місці. Це і п’ятеро депутатів від «Свободи», яких назвали проектом Партії регіонів, це і вищезгадані депутати Ігор Пілько, Андрій Кульчинський, Руслан Крамар, Володимир Возняк. До цього списку можна додати Юрія Алієва, якого особливо жорстоко принижували на радіо та у владних друкованих ЗМІ два-три роки тому, і депутата Богдана Процишина (до речі, голову депутатської комісії з питань регламенту та зв’язків із ЗМІ), котрий неодноразово на сесії вказував на огріхи «журналістів», які працюють за кошти міського бюджету. Якщо ж додати до них ще прізвища неугодного меру депутата Ігоря Ластовецького, депутатів Анатолія Стародуба та Михайла Кіселичника від «УДАРу», які завжди потрапляють під шквал критики, як тільки загострюються стосунки міської влади із ЗАТ «Трускавецькурортом», а також тих, які з певних причин не з`являються на сесію у потрібний момент, коли бракне кворуму для проштовхування відверто лобістських рішень, то вийде навіть не десяток, а півтора десятка депутатів, постраждалих від свавілля працівниць радіо.
Що цікаво, саме цих неугодних депутатів найменше допускають до радіоефіру, і саме вони вказуються громаді як головна причина невдач політики міської влади. Це через них громада втратить дванадцять квартир для малоімущих! Це через них місто втратить інвестора! Це через них громада не може забрати назад «Нафтусю»! Це через них не ремонтуються дороги, різко зменшилася кількість відпочивальників, це через них Україна втратила Крим і втрачає Донбас!!! Ця гіперболізація показує, що завданням підконтрольних меру горе-журналістів є біле назвати чорним, а чорне білим. Не донести громаді правду, а навпаки – приховати її, цю правду, подаючи замість неї сурогат з елементами правди. Тобто замість натурального масла подати навіть не маргарин чи спред, а давно забутий спресований рослинний жир із запахом нафталіну. Замість справжньої ковбаси подати суміш з манки, сої та щурячих хвостиків з ароматизаторами та барвниками. Замість інформації – дезінформацію у кращих традиціях Геббельса.
Насамкінець порахуємо, скільки громада Трускавця з дозволу своїх обранців, депутатів, платить за брехню. На радіо працює троє журналістів – дві на повну ставку (Валентина Гук та Ольга Куц), а одна на півставки (Світлана Швадчак). Для бухгалтера та звукорежисера гроші на «підвищення професійної майстерності журналістів, якості інформаційних матеріалів та забезпечення належного матеріального стимулу журналістів» згідно рішення ТМР № 694 від 25.03.2014 р. не передбачені. У березні доплати вочевидь не було, так що розіб’ємо цих 172 тисячі гривень на 2,5 ставки і порахуємо, скільки за дев`ять місяців 2014 року (з квітня по грудень) отримали, для прикладу, найбільш агресивні з «журналістів», Ольга Куц та Валентина Гук. Виходить, що щомісяця крім зарплати вони отримували по 7 тисяч 644 гривні.
За це повинні відповісти депутати, котрі голосували за рішення ТМР № 694 від 25.03.2014 р. 172 тисячі гривень з казни міста-курорту на потреби піар-кампанії однієї людини (мера), для обливання брудом третини депутатського корпусу, для приниження громадських діячів, профспілок, керівників санаторно-курортних закладів, журналістів, таксистів, туроператорів, та практично всіх, хто мислить не так вони. А простіше кажучи, обливають брудом всіх, хто мислить і не бажає бути служкою агентові ФСБ, котрий прикривається гучними гаслами, які викрикує аж до появи хрипоти…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень