Є речі, які не можна забути. Їх треба пам’ятати і розповідати прийдешнім поколінням. Ці речі можуть стосуватися як добрих справ, так і поганих. У Трускавці теж мала місце одна така історія, яку забути не можна в жодному разі.
Одного дня зранку
В час, коли над Україною нависали чорні хмари правління Януковича, у погожий серпневий поранок 2012 року в курортному містечку Трускавець сталася надзвичайна подія. В місті не стало Франка. В ніч з 19 на 20 серпня 2012 р. погруддя Великого Каменяра «звалилося» з постаменту. Розколена голова, уламки гіпсу розкидані по діаметру… Навіть квіти і трава поблизу пам’ятника зів`яли, пожухли. І не було в цей день чутно щебету пташок…
Одного дня біля обіду
Франко впав сам! Так категорично заявили 20 серпня 2012 року у Трускавецькій міській раді. Таку ж попередню версію почали розглядати і правоохоронні органи.
Через тиждень
Рівно через тиждень після акту вандалізму у Трускавці, у понеділок, 27 серпня 2012 р., тодішній міський голова Трускавця Р. Козир скликав журналістів на прес-конференцію. Ось кілька цитат з його виступу: «…Як не дивно, але погруддя, сам пам’ятник не перебував на балансі жодного управління міської ради… Чому виник ну якийсь такий нездоровий інтерес до пам’ятника – я думаю, що в першу чергу це є речі, пов’язані з політикою, з передвиборчим процесом, з передвиборчими перегонами. Так співпало, напевно, що хотіли використати цей пам’ятник в плані дискредитації в першу чергу мене як міського голови і влади в цілому. Було звалено погруддя Івана Франка і від того часу почався весь цей процес, так би мовити, той ґвалт, який підняли люди, дотичні до того, які хочуть, щоби в місті не було порядку, щоби в місті був безлад, щоби громаду рвали на шматки, тому що не вони є при владі, не їм вдалося перемогти на виборах. Хочу вам сказати більше того. В нас є одна одіозна фігура в місті, котра провокує різного роду речі. Мені дуже прикро з того, що люди, які нічого не зробили для громади, зараз беруться якимось чином, знаєте, критикувати те, що робиться…».
Як бачимо, під тиском громадськості влада Трускавця все ж змушена визнати, що пам’ятник Франку не впав просто так, «від вітру». Бо й вітру в ніч з 19 на 20 серпня не було. Влада визнала, що погруддя Франка «було звалено» і … вивезла це погруддя в невідоме місце. Як виявилося згодом, на смітник…
Створено ініціативну групу «За відродження пам’ятника Івана Франка»
29 серпня 2012 р. до виконавчого комітету Трускавецької міської ради надійшло повідомлення про створення у Трускавці ініціативної групи «За відродження пам’ятника Івана Франка». Метою її створення є відновлення пам’ятника І. Франка у м. Трускавці на розі вулиць Франка та Бандери. Керівником ініціативної групи обрано Лева Грицака, ввійшли до групи Михайло Янковський, Володимир Кушнір, Євген Бродзінський, Василь Кирилич та Василь Яворський. Скинене у ніч на 20 серпня погруддя члени ініціативної групи вимагали негайно забрати зі смітника, реставрувати й передати у музей міста Трускавця. Також розпочато збір підписів громадян міста за те, щоб виготовити погруддя за кошти громадян та меценатів і встановити його в історичному місці на стику вулиць Івана Франка та Степана Бандери.
Журналіст звернувся в прокуратуру
У газеті «Франкова криниця Підгір’я» за 31 серпня 2012 року було опубліковано журналістський запит прокурору Трускавця Лонгіну Мігоцькому. Автор запиту – журналіст газети Василь Кирилич. В запиті читаємо:
«Прокуророві міста Трускавця. Ці рядки просимо вважати журналістським запитом на адресу прокуратури Трускавця. Просимо прокуратуру:
1. Перевірити законність винесення на засідання містобудівної ради, яка відбулася 23 серпня 2012 року у Трускавці, питання про невідповідність пам’ятника Івана Франка на стику вулиць Бандери та Франка містобудівним та естетичним нормам.
2. Перевірити наявність у міській раді клопотань від власника суміжної зі сквером Франка земельної ділянки про її розширення за рахунок тієї, де стоїть пам’ятник.
3. Перевірити хід розслідування правоохоронними органами Трускавця вандалізму, що стався у ніч на 20 серпня, коли було скинуто погруддя Франка.
4. З’ясувати, чому погруддя Івана Франка після вандалізму було вивезене не у непристосоване для його зберігання місце, а викинуте серед непотребу й сміття.
5. Перевірити наявність корупційних зв’язків між міським головою Русланом Козиром та авторами пам’ятника Степанові Бандері у Трускавці – скульптором Іваном Самотосом та архітектором Василем Каменщиком, львів’янами, оскільки, прізвища останніх прозвучали від міського голови як можливі автори майбутнього «нового» пам’ятника Франкові…».
З цієї інформації бачимо, що вже після акту вандалізму влада Трускавця намагалася нав`язати громадськості міста думку, що повалений пам’ятник не відповідав містобудівним та естетичним нормам. В той же час насторожує інформація, що власники суміжної земельної ділянки (купленої нещодавно перед поваленням погруддя) клопотали перед владою міста про її розширення за рахунок тієї, де стоїть пам’ятник.
Франко та його «Злочин з багатьма невідомими»
Відійшовши від теми акту вандалізму 20.08.2012 р., звернімося до творчості Франка.
У 1898 році Іван Франко починає писати цикл детективних публікацій (кримінальних репортажів) для львівської польськомовної газети «Kurier Lwowski». Письменник описав реальні події, мотиви яких він згодом використав у повісті «Основи суспільності». В 1993 році студія «Укртелефільм» на основі цієї повісті зняла семисерійний фільм «Злочин з багатьма невідомими» (режисер Олег Бійма). Телесеріал неодноразово транслювався на українському телебаченні.
Сюжет дуже заплутаний і розгортається у декількох напрямках: події, що відбуваються у 1888 році, та події, пов’язані з головними героями з їх минулого. В ніч на 30 липня 1888 року на фільварку графині Торської відбувся нещасний випадок з ксьондзом Деревацьким, в результаті якого він сильно забився. Коли ж починається розслідування, то виявляється, що мав місце зовсім не нещасний випадок, а злочин – замах на життя священика.
Винних немає?
Та повернімося до Трускавця. «Нещасний випадок» із погруддям Франка 20 серпня 2012 року теж мав би бути потрактований як злочин. Але справа загрузла – видно, трускавецькі міліціонери були значно обмеженішими у своїх діях і мали значно нижчу кваліфікацію, ніж поліція часів Австро-Угорщини. Так чи інакше, винуватця злочину названо не було. Ні замовника, ні виконавця…
Шила в мішку не сховаєш
Народна мудрість каже: «Шила в мішку не сховаєш». А ще: «Немає нічого тайного, що не стало би явним».
Від акту вандалізму пройшло рівно півтора року. За цей час відбулося багато подій в Україні – вибори до Верховної Ради, зміна коаліції, Євромайдан і врешті-решт Революція Гідності. У Трускавці за відновлення пам’ятника Франка висловилися громадські організації, освітяни, медики і під тиском громадськості у вересні 2013 року відреставроване старе гіпсове погруддя було повернуто на місце. Для огляду громадськості перед церквою св. Миколая було виставлено нове бронзове погруддя Великого Каменяра.
І ось настали трагічні дні лютого 2014 року. На Майдані пролунали перші постріли. 18-21 лютого в Києві тривали запеклі бої. Але сили Добра з Божою допомогою перемогли. Янукович втік, влада в державі перейшла до рук прихильників європейського курсу. Сумно линула над Україною тужлива мелодія «Пливе кача по Тисині» в пам`ять Героїв Небесної Сотні.
У Трускавці … теж воювали. З Франком. 25 лютого 2014 року в білий день на виконання розпорядження тодішнього міського голови Трускавця Р. Козира пам’ятник Франку … було демонтовано.
На шию Франку закинули петлю і за допомогою важкої техніки Франка знову, як і півтора року тому, скинули. Вже не вночі – посеред білого дня. Вже не невідомі вандали – представники влади. Ворог показав своє хиже обличчя. Франку не місце у Трускавці! – вирішили слуги Кремля та їх поплічники-яничари.
Коли в країні безлад
Момент було вибрано вдало – в Україні тривав перехідний період, який можна прирівняти до безвладдя. Президента нема. Країною лихоманить. Російські «зелені чоловічки» готуються до захоплення Криму. Кому там якесь діло до маленького Трускавця? І кому діло до того, що там видано розпорядження про демонтаж пам’ятника Франка?
Зло не покаране
Злочинець не покараний. Зло причаїлося. Йому дано відсіч аж на виборах у жовтні 2015 року. Але непокаране зло небезпечне. Воно прагне реваншу, воно підтягує до себе різні кримінальні елементи, ласий на гроші люмпен, який готовий хоч рідну матір продати за шмат гнилої ковбаси чи пару сотень російських рублів.
В історії з двома актами вандалізму у Трускавці (20.08.2012 і 25.02.2014) паралелі більш ніж очевидні. Злочин більше не містить таємниці щодо замовника. Він очевидний. Але що з того? Винуватці у поваленні Франка не просто гуляють на волі – вони ще й ведуть активну політичну, господарську діяльність. І вже працюють не на повалення Франка – на повалення існуючої влади. Щоб повернутися і знову служити Москві.
Нонсенс
Чи можна уявити собі, щоб у Польщі повалили пам’ятник Міцкевичу, Сенкевичу чи Словацькому і за це злочинцям нічого не було? Чи реально, щоб в Угорщині закрили очі на акт вандалізму над погруддям Шандора Петефі? А що було б в Росії, якби там хтось насмілився скинути з п’єдесталу Пушкіна?
В Україні, на жаль, зловмисники не відповіли за двічі вчинений акт вандалізму. Хроніка цього злочину з кількома невідомими ще не покладена в архів. Злочинці – на волі…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень