Як атеїст у важкі хвилини свого життя звертається до Бога, так і український хрунь шукає прихистку у владоможців.
Особливо це видно на прикладі хруня галицького. Не будемо заглядати в сиву давнину, звідкіля пішли наші хруні, а візьмемо найближчий час.
Згадаймо, як галицька інтелігенція стелилася перед Леонідом Кучмою, вбачаючи його захисником від комуністичної навали Петра Симоненка, а насправді дбаючи про власну шкуру. Так само дбала про свої зацофані інтереси, коли Україною почав керувати Віктор Ющенко, а коли його ера скінчилась, без встиду й совісті переметнулась до Юлії Тимошенко, знову-таки захищаючи власну матню.
А що вже говорити про неінтелігенцію, яка хоч і закінчила інститути-університети, але інтелігентною від того не стала. Кожне шукає собі прихистку, в тім числі й у політичній партії. Останнім часом для таких хрунів партія знайшлась – імені Януковича-Азарова.
Тип нашого хруня, який примкнув до Партії регіонів, є доволі різнобарвним, хоча зводиться до спільного знаменника: плазувати перед сильним, що дає перепустку до влади. Особливо ця тяга посилилась після перемоги Януковича на президентських виборах. Ви би бачили, як маленькі янеки на місцях ходили з гордо піднесеною головою: мовляв, ми вам ще покажемо. Не показали, бо до влади їх ніхто не покликав, і вони навіть образилися на свого патрона.
Але Віктор Федорович своїх вірних підданих не забув, і вже після виборів до місцевих органів влади, коли по декілька з них на наших теренах стало депутатами в міських і районних радах, зробив своїми вухами й очима в органах місцевого самоврядування.
Цю ситуацію добре зрозуміли й міські голови, які хоч і належать до інших політичних сил, але без грошенят Партії регіонів не зможуть втілити у життя свої революційні передвиборчі обіцянки.
Скажіть, якого милого стебницький міський голова Василь Пецюх пхав минулого тижня на посаду секретаря ради Миколу Гориславського, пенсіонера, який разом з ним балотувався на мера, але від Партії регіонів? Що має робити секретар? Депутатів до купи збирати, аби не розбіглися по партійних комірках, і папери вчасно до сесії готувати, аби бардаку під час засідань не було. При чім тут інвестиції, грошики зі Львова та Києва, які буцімто мають посипатися на Стебник, якщо представник Партії регіонів буде в місцевому уряді! Добре, що здебільшого молоді депутати не купилися на цю бздуру й не пішли на повідку хрунів, які стеляться перед януковичами, буцімто дбаючи про інтереси громади, а насправді захищаючи власні інтереси. Отаке плазування перед регіоналами доволі дивно виглядало на тлі того, що міський голова Стебника Василь Пецюх йшов до влади від Народного Руху України. Якби виборці напередодні знали, що буде така комедія, то чи проголосували б вони за такий союз і чи обрали би мером такого чоловіка?
А що робить у виконкомі Бориславської міської ради Іван Удовенко, який ішов на мера від тієї ж Партії регіонів? Іванові Васильовичу вже за якихось півроку стукне сімдесятка. Куди вже йому до молодих фронтозмінівців, які окупували Борислав уздовж і впоперек, хоча за них завдяки нашій буцімто демократичній системі волевиявлення й проголосувала абсолютна меншість бориславського люду! А причина плазування перед Партією регіонів знову та ж сама: буцімто поллється на Борислав манна небесна вкупі з золотим дощем, якщо в Києві й ві Львові побачать, як міська влада ввела до виконкому їхнього представника, хоча лише один депутат з 46 представляє інтереси бориславців у міській раді.
І тут ми підходимо до великого міфу, який роздувають у тому ж таки Києві та Львові й радо підхоплюють на місцях. Суть його зводиться до того, що, мовляв, Партія регіонів допоможе розв’язати господарські проблеми міст і містечок, селищ і сіл. Це така ж утопія, як і те, що на планеті Земля можна побудувати комунізм.
Насамперед слід зазначити, що Партія регіонів мала би це робити й без нагадування, якби була державницькою політичною силою, а не зважати на те, представники яких партій прийшли до влади.
Проте слід вже сьогодні наївним людям, які повірили в цю байку, зрозуміти, що на всіх грошей не вистачить. Партії регіонів втримати би своїх, донецьких зокрема і східняцьких загалом, які вже бачать, у що обертаються обіцянки-цяцянки Януковича- Азарова. Нещодавні події навколо прийняття Податкового кодексу хоча й не привели і не могли привести до Майдану-2, але довір’я до регіоналів з боку простого люду сильно підірване.
Аби навести лад у міській господарці, потрібні мільярди й мільярди – боюсь, що не гривень, а доларів. У тому ж Стебнику ніяк не можуть приватизувати “Полімінерал”, навести лад з вивезенням сміття, відремонтувати дороги, накрити дахи. Не краща ситуація і в Бориславі, який живе на пороховій діжці, бо загазованість може вийти з-під контролю, а озокеритова шахта поховати в своїх глибинах усе місто. Пенсіонери Гориславський і Удовенко мають вибити мільйони для розв’язання цих проблем? Не смішіть мої сиві вуса!
Янукович і його команда не здатні на реформи, завдяки яким можна було би кардинально змінити життя в Україні, наблизити її до європейських стандартів. Усі їхні зміни полягають у тому, аби розв’язувати проблеми за рахунок бідних, аби ми з вами стали жебраками й мріяли лише про кусник хліба, тоді як мільйонери ставатимуть мільярдерами, а олігархи успішно відмиватимуть гроші в офшорах.
Правда, регіонали можуть зарухатися десь напередодні парламентських виборів, у другій половині 2011 року. Тоді вони згадають про народ, аби їхні кандидати в депутати стали народними обранцями. Ось тоді настане пожива для хрунів різних мастей, їхній золотий час.
Питання полягає в тому, як довго ми терпітимемо цих перекинчиків і саму Партію регіонів при владі…
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень