Хто справжній меценат, а хто бла-бла-бла…

Про те, що у Трускавці проводився мистецький аукціон на підтримку української армії, ми довідалися вже постфактум. Тому відповідно не змогли подати інформацію по гарячих слідах, безпосередньо з місця події. Та це не завадило нам взяти коментарі як в організаторів аукціону, так і в його учасників.

– З ідеєю провести благодійний аукціон на підтримку нашої рідної української армії я як голова Спілки художників міста Трускавця поділився з колегами-художниками і вони радо пристали на мою пропозицію, – розповідає художник Олег Олексин. – І от в п’ятницю, 28 березня, цей аукціон пройшов у художньому музеї Михайла Біласа. Кожен художник дав по одній картині, хто більшу, хто меншу. Всього ми виставили на аукціон 30 картин, з них було продано 27. Особисто я купив дві картини, щоб внести, так би мовити, свою лепту у допомогу нашим українським збройним силам.

Олег Олексин розповів, що було зібрано біля 9 тисяч гривень, за ці кошти було куплено пальне (92-й бензин) для потреб військової частини, яка дислокується у Великих Мостах на Сокальщині. Подібну акцію художники Трускавця започаткували і в Дрогобичі, де, зокрема, до 200-річчя від Дня народження Тараса Шевченка, пройшла подібна акція на підтримку української армії.

Звичайно, що хочеться тут навести прізвища тих меценатів-художників, які своєю творчістю намагалися розбудити сплячу трускавецьку громаду. Чому сплячу? Тому, що багато із дійсно заможних людей просто проігнорували аукціон, фактично нічого не купили. Отже, художники, які подарували свої картини для потреб аукціону (прізвища в алфавітному порядку): Ярослав Адамович, Юрій Бердаль, Марія Білас, Сергій Бородін, Мирослава Волох, Любов Гладка, Іван Голик, Тарас Голик, Роман Городиський, Едуард Дудяк, Андрій Копчак, Віра Копчак, Юрій Копчак, Михайло Кудла, Петро Кузів, Лев Микитич, Роман Москвяк, Надія Ніколаєвська, Олександр Ніколаєвський, Олег Олексин, Андрій Павлічко, Степан Пісьо, Наталія Поліщук, Микола Романів, Василь Чкан, Михайло Яремків.

Цікавий факт: фактично половину лотів викупив підприємець Сергій Розора. Стебничанин з роду, відомий своїм популяризуванням здорового способу життя серед відпочивальників Трускавця, не приховує того факту, що йому зараз не дуже легко у фінансовому відношенні, як і всім нам. Відпочивальників у Трускавці значно поменшало, відповідно і доходи керівника готелю «Клуб рН» скоротилися. Проте купив пан Сергій 11 лотів і виклав за них 4 тисячі 750 гривень.

– Що будете робити з цими картинами? – запитуємо пана Сергія та просимо його розповісти про свої враження від благодійної акції.

– Одні картини подарую, для інших підшуковую відповідні місця, – каже меценат. – Тепер щодо аукціону… Якщо в матеріальному плані ми пішли вперед, то в духовному залишилися на рівні совєтського застою. Мені прикро було дивитися, як мало людей взяли участь у цій акції допомоги нашим збройним силам. Не розумію, чому аукціон розпочали з запізненням, чекаючи на представників влади. Особисто я не бачив, щоб хтось із них щось купив. Міський голова хіба жартував, що перекупить у мене рамку, але картини, здається, він так і не купив. Натомість четверо потенційних покупців покинули зал музею Біласа ще до початку аукціону, бо не мали часу чекати на прихід мера. Дуже не сподобався мені виступ однієї депутатки (з етичних міркувань прізвище її тут не називаємо – В.К.), яка досить різко висловлювалася щодо росіян. Треба розмежовувати чинну владу в Росії і звичайних громадян сусідньої держави. А щодо самої ідеї благодійного аукціону, то вона правильна, потрібно оцей дух благодійництва пробуджувати у нашому гнилому болоті. Бо чекати, що за нас зроблять якісь партії чи політики, не варто, – завершив свою думку Сергій Розора.

Сергій Розора відповідає на наші запитання дещо неохоче, каже, що не купував картини для якогось піару чи слави. «На міського голову я йти не збираюся» – одразу розвіює наші підозри пан Сергій і додає, що інвестуванням власних коштів у явно неприбуткові проекти, як тепер називають благодійність, займається не від нині. Пригадаємо нашим читачам, що Сергій Розора є одним з ініціаторів започаткування діяльності у Трускавці «Ротарі-Клубу», неодноразово спільно з однодумцями допомагав дітям-сиротам у дитбудинках Дрогобича, Борислава та інших міст. Часто ця благодійність залишається поза увагою мас-медіа, які швидше подадуть інформацію про наміри якихось урядників чи обіцянки чиновників, ніж будуть розповідати про реальні справи. Залишається надіятися, що розумні люди зроблять висновки і самі для себе визначать, хто ж є справжнім меценатом та вболіває за долю Трускавця як курорту, а хто є звичайнісіньким «бла-бла-бла», якщо не сказати «трєплом».