ХІІІ засідання Дискусійного клубу в Дрогобичі зібрало рекордно малу кількість учасників – трішки більше двох десятків. Можливо, тому, що тема була дещо «затерта», така, котра вже один раз обговорювалася на ДК. Та результати цієї зустрічі виявилися досить плідними і навіть неочікуваними для ведучого клубу. Бо відтепер присутні прийматимуть резолюції, подаватимуть їх до виконавчих органів місцевої влади (можливо, не лише виконавчої і не лише місцевої) і контролюватимуть, що ж змінилося. Але давайте про все по порядку.
Отже, тема «Забудова історичної частини Дрогобича і її вплив на функціонування культури та туризму на Дрогобиччині» виявилася на диво цікаво, актуальною, але чомусь неформатною для кандидатів у депутати. Бо прийшло їх всього двоє – Віктор Возняк та Святослав Грабовський. Депутатів Дрогобицької міської ради було теж тільки двоє – Михайло Ваврин та Роман Курчик. Були представлені тільки два засоби масової інформації – телеканал «Алсет» та «Трускавецький вісник» (це якщо не рахувати «Тустані» Анатолія Власюка, ведучого Дискусійного клубу, та «Нових Горизонтів» постійного учасника дискусій Олександра Магльони). І експертів було теж, як ви вже здогадалися, двоє – керівник центру громадянських експертиз та ініціатив Олег Косик і декан історичного факультету Дрогобицького педагогічного університету імені І. Франка, професор Леонід Тимошенко.
«Центр Дрогобича перетворюється в один величезний супермаркет найнижчого рівня, де нема ні туалетів, ні елементарних побутових умов», – зазначив пан Олег і цю тему активно продовжили обговорювати всі присутні – фермер Ярослав Бігуняк, колишній головний архітектор міста Остап Федоришин, знані громадські діячі Дрогобича Хосе Турчик, Олександр Магльона та інші. Від влади була присутня головний спеціаліст відділу культури та мистецтв з питань охорони культурної спадщини Галина Луцька (за фахом інженер-технолог з деревообробки), котра зауважила, що їхня структура не погоджує документацію на забудову, цим займається обласне управління. Злим нетихим словом згадали присутні колишнього працівника облдержадміністрації Івановського, котрий попався на хабарі, бо підписував неправомірні погодження на забудови центральних частин міст. Попався то таке, але ж скільки шкоди вже зроблено історичній спадщині!
Натомість Леонід Тимошенко зупинився на історичному аспекті цього питання, на науковій складовій, котра, на його думку, є не менш важливою, ніж вимоги чинного законодавства чи діяльність (в тому числі контролююча) місцевих органів влади. Розповідаючи про історичні дослідження в Дрогобичі, про археологічні експедиції та досягнення дрогобицької історичної школи, Леонід Володимирович оперував тільки фактами, від яких аж дибки волосся на голові ставало. Бо уявляючи собі, що з будівництвом біля Малого Ринку в Дрогобичі ми можемо назавжди втратити пам’ять про церкву святої Трійці (дерев’яна, існувала в XVI – XІХ ст.), що за якісь два-три покоління ми хіба на картинках показуватимемо нашим нащадкам знаменитий Шпихлір чи дерев’яні церкви святого Юра та Воздвиження, що сільзавод як символ, візитівка древнього Дрогобича, перетвориться у казна-що, так і хочеться вдарити себе в груди і замість представників влади в їх імені закричати «mea culpa», або ж Шевченковим «моголи, моголи, Золотого Тамерлана онучата голі…». Бо можна багато чого набудувати за проектами «провідного архітектора Чирки», але яку спадщину залишимо нащадкам?
Професор Тимошенко розповів присутнім про історію питання охоронних зон в Дрогобичі, про історичні дослідження Дрогобича у ХХ столітті, про потребу паспортизації багатьох архітектурних пам`яток і про складність такої паспортизації, про РАС – рятівну археологічну службу, котра діє в кожному обласному центрі, про підземний хід від костела аж поза міліцію, про те, як багато Дрогобич втратив від того, що до кінця не було доведено справу утворення на базі історичного центру міста національного чи державного заповідника. Адже маленьке містечко, а фактично зараз навіть село Белз змогло цього досягти, виграла від цього і Жовква. А в Дрогобичі продовжується тотальна забудова і не просто продовжується, вона атакує. Так, за найсвіжішими даними, котрі озвучив Хосе Турчик і котрі підтвердили присутні в залі депутати міської ради, скоро ділянка навпроти синагоги, між автокефальною церквою та «Євро-секонд-хендом» теж буде повністю забудована. Забудовується Дитячий парк на Трускавецькій, а МАФи стали якимось прокляттям для Дрогобича, котрий фактично вже перетворився на місто-базар. Розмова почала набувати обертів аж до висловлювань «якщо є справедливість, то громада вправі зруйнувати це самочинно» і що вила з держаком коштують всього 37 гривень. Але згодом заклики йти до Ратуші зі зброєю витлумачили таким чином, що «слово – наша зброя» і вже лунали заклики суто до журналістів та громадських організацій бути більш пильними та стати на сторожі захисту інтересів громади.
Хосе Турчик сказав, що є «червона лінія», є Генплан, але в деяких випадках все робиться так, начебто їх і не було, а Михайло Ваврин узагальнив: «Сьогодні у дрогобицької влади нема державницького підходу, а є жадоба до наживи…». Михайло Васильович за приклад навів парк Степана Бандери, якого «підкопують» і навіть він, депутат, не знає, хто ж це робить. З великою увагою вислухали присутні виступ Остапа Федоришина, який висловив надію, що «замкнене коло» все ж вдасться розірвати і кожному має бути стидно за те, що відбувається, ніхто не повинен залишитися байдужим. Бо якщо не змінити ситуацію, то що буде за якісь два-три десятиліття? Історія з будівництвом готелю «Тустань», на місці якого повинна була б бути транспортна розв’язка, показує, до чого призводять такі помилки. Бо в транспортному плані центр Дрогобича дійсно страшно незручне місто, де нема де припаркуватися, де поволі починає панувати хаос.
«В питаннях архітектури закон повинен бути «дуракостійким», щоб його не можна було трактувати двозначно», зауважив кандидат в депутати Віктор Возняк, а інший кандидат Святослав Грабовський підкреслив, що звинувачення, котрі лунають на ДК, зазвичай загальні типу «винна влада, монстр», а має бути конкретна відповідальність – для цього потрібно знати по кожному рішенні міської ради хто і як голосує. Втім, у Дрогобичі знають, що всі депутати, котрі отримали земельні ділянки «під садівництво» (в тому числі і депутати від «опозиційного» на рівні країни «ФЗ»), голосують завжди так, як скаже «папік» і що неформальна фракція «Сита Україна» процвітає і обличчя її «членів» виглядають ще кращими та ситнішими, ніж на біл-бордах зразка 2010 року. Свідомо не зачіпаємо тут тему Трускавця і теж неформальної фракції «Сита Україна» (більшості) в Трускавецькій міській раді, бо це вартувало б окремої статті.
«Територія, яку треба охороняти, значно більша, ніж ми собі уявляємо», – завершив логічну дискусію Леонід Тимошенко. На цьому засіданні Дискусійного клубу він був найбільшим і беззаперечним авторитетом і виступаючі почали схилятися до думки, що варто було б саме такому фахівцеві виступити в стінах мерії. Адже тиск на Олексія Радзієвського через прихід в Ратушу сотні чи навіть тисячі осіб не дасть ніякого результату, а от до розумних слів вченого, викладених чітко та просто, Олексій Васильович міг би дослухатися. Тому депутати ініціюватимуть розгляд питання про збереження історичної частини Дрогобича на сесії ДМР і доповідачем пропонуватимуть саме Леоніда Володимировича. Професор навіть погодився підготувати схеми майбутніх охоронних зон центру Дрогобича. Якщо ж влада не захоче навіть слухати про це, то можна йти іншим шляхом – звернення до влади, підписане хоча б чотирма громадськими організаціями, потребують публічного обговорення питання. А в Дрогобичі громадських організацій явно не чотири, а досить великий відсоток на душу населення порівняно з сусідніми містечками. Тож все-таки є шанси зупинити процес тотальної забудови історичного центру міста Котермака.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень