Якби вибори міського голови Трускавця проходили в найближчу неділю, то цілком очевидно, що переможцем на них став би або Андрій Кульчинський, або Ігор Кісак. Принаймні саме цих двох політиків згадують найчастіше, коли мова заходить про те, хто ж очолить Трускавець.
Маю щастя бути особисто знайомим як з Андрієм Богдановичем, так і з Ігорем Володимировичем, і скажу відверто, що для мене як трускавчанина зробити вибір між ними двома було б доволі непросто. Це якщо б вибори були найближчим часом, звісно. Але оскільки до виборів ще понад півроку, то до цих двох людей буде прикута увага багатьох. Шукатимуть недоліків та компромату на них, дивитимуться, на чому спіткнеться той чи інший. Між іншим, обливати їх брудом окремі місцеві «мас-медіа» почали ще торік, що теж є свідченням популярності цих політиків. А поки активна фаза виборчих перегонів не розпочалася, спробуймо пошукати в пана Ігоря та пана Андрія спільні та відмінні риси. І здається, що спільного в них набагато більше, ніж відмінностей.
Пан Ігор – будівельник, колишній військовий. Пан Андрій – лікар, депутат міської ради. Власне тільки професією і різняться ці двоє чоловіків, та ще трішки віком – Ігор Кісак дещо старший. В усьому іншому – разюча подібність, яка і зумовлює труднощі надання переваги тому чи іншому.
1. Порядний сім`янин. Так можна сказати і про одного, і про другого. У Ігоря Кісака сім`я значно більша, він багатодітний батько і уже дідусь, окрім своїх власних дітей виховав ще й сиріт. Андрій Кульчинський – теж зразковий чоловік та батько. Тому для тих, хто орієнтується на традиційні сімейні цінності, як один, так і другий є взірцевим політиком.
2. Глибоко віруючий християнин. На Західній Україні побожність кандидата, причому не показова, а справжня, відіграє велику роль. Ігор Кісак та Андрій Кульчинський хоча й належать до різних греко-католицьких парафій Трускавця, оскільки проживають в різних його мікрорайонах, але об`єднує їх те, що церкву вони відвідують регулярно, причому не тільки відвідують, а й допомагають в утриманні, надаючи посильну благодійну допомогу. А ініціатива п. Кісака щодо спорудження статуї Христа-Спасителя на Гошівській горі взагалі є прекрасною нагодою для духовного єднання трускавецької громади.
3. Благодійність. Обидва потенційні кандидати на міського голову Трускавця досить тривалий час займаються благодійною діяльністю, причому різностороннього характеру. Це і допомога інвалідам, і допомога школам (в тому числі для ДЮСК «Спортовець»), і підтримка громадських організацій. Прикметно, що благодійність обидвох не є для піару, бо часто про їхні добрі справи не пишуть газети і не говорить радіо. Як кажуть, права рука не знає, що дає ліва. Але саме таке меценатство і дає свої плоди – плоди вдячності та благословення для благодійника. Варто зазначити, що обидвоє надають сьогодні посильну допомогу для наших хлопців у зоні АТО.
4. Громадсько-політична діяльність. І Ігор Кісак, і Андрій Кульчинський не є новачками в політиці та громадській діяльності. Обидвоє вже пробували свої сили в мерських перегонах у Трускавці – здається, Ігор Кісак у 2002 році, а Андрій Кульчинський в 2006 році. І обидва мали непогані результати. Причому як Ігоря Кісака, так і Андрія Кульчинського звинувачували у тому, що вони «підіграють» прохідному тоді Левові Грицаку. Балотувалися вони і в представницькі органи – Ігор Кісак до Львівської обласної ради в 2010 році (програв на окрузі Олександрові Чебаненку), а Андрій Кульчинський двічі, в 2006 та 2010, до Трускавецької міської ради. У І. Кісака є підконтрольна ГО «Довіра», в А. Кульчинського – ГО «Трускавець-2012».
5. Подібні політичні вподобання. Цікавий факт – Андрій Кульчинський та Ігор Кісак в різний період були членами однієї політичної сили – партії ВО «Батьківщина». Причому перебували вони в цій партії приблизно однакову кількість часу – орієнтовно 2-3 роки. Та це не єдина політична сила, яку обидвоє підтримували. В 2010 році Ігор Кісак симпатизував Українській партії, Андрій Кульчинський – Народній Самообороні. На парламентських виборах 2014 року А. Кульчинський був довіреною особою Радикальної партії Олега Ляшка. Ні один з них ніколи не мав дотичності до таких парламентських партій як Свобода, Наша Україна, Партія регіонів чи Фронт змін. Позиція обидвох кандидатів завжди була очікувано прогнозованою, що дає їм перевагу виборців, котрі прагнуть стабільності. Проте розраховують політики і на «радикально-націоналістичний» електорат: про пов’язаність Андрія Кульчинського з Радикальною партією ми вже згадували, а от Ігор Кісак напевно зможе розраховувати на підтримку «Правого сектора» та Конгресу українських націоналістів.
6. Корінні трускавчани. І Ігор Володимирович, і Андрій Богданович походять з давніх трускавецьких родин – Кісаків та Янковських. Причому мова йде про сім`ї з бездоганною репутацією. Їм нема потреби намагатися «стати своїм» у Трускавці, адже тут народилися не тільки вони, але й їхні батьки та дідусі, тут знаходяться могили їхніх предків.
7. Подібність характеру. Абсолютна переконаність у власній правоті та невміння (чи небажання) чути думку, з якою не погоджується – це характерно як для пана Андрія, так і пана Ігоря. Командний стиль військового (і будівельника) та головного лікаря, які звикли, щоб їх накази не обговорювали, а виконували. Але це може в майбутньому породити розколи в їхньому оточенні. Втім, наявність власної позиції, нехай і в дещо авторитарно-непримиренній формі – це набагато краще, ніж безвільний політик, яким керують спідниці та сірі кардинали. З інших рис характеру для обидвох притаманні вдумливість, підозрілість, відсутність страху перед ризиком, гордість у кращому значенні цього слова (гонір по-давньому).
8. Бізнесова жилка. Selfmademen. Люди, які сформували (зробили) себе самі. Успішні в справах нерухомості, торгівлі, незалежні в фінансовому плані. Міряти їхні статки не будемо – немає потреби. І один і другий з владою старалися не конфліктувати, адже гроші люблять тишу. Принаймні з 2010 до 2014 року (тобто, протягом більше трьох років) ні А. Кульчинський, ні І. Кісак жодного разу публічно не засудили дії трускавецької влади. Критика почалася вже після Революції Гідності. Зрозуміло – прийшов новий час і у владі потрібні нові обличчя. Люди, які досягли успіху у бізнесі та в особистому житті і мають досвід управлінської роботи, можуть очолити невелике місто-курорт. Правда, знову важко надати перевагу комусь з них двох.
Можна було б шукати інші подібності та відмінності в кандидатурах Ігоря Кісака та Андрія Кульчинського. Наприклад, згадувати про піар-ходи останнього часу, аналізувати оточення обидвох, яке, вочевидь, сформується у виборчі штаби. Є політики та громадські діячі, які вже чітко визначилися, кого підтримують. Проте боротьба піде саме за голоси таких як я, тобто тих, хто ще не визначився і ламає собі голову, хто з двох кандидатів кращий.
Проте життя інколи вносить свої корективи. Для прикладу, багато що у політичних розкладах змінило б балотування Олексія Балицького, Олександра Чебаненка чи Лева Грицака. Не виключено, що в якийсь період часу Андрій Кульчинський та Ігор Кісак спробують домовитися – і ніхто не дасть гарантії, що цей переговорний процес не відбувається саме зараз. Цікаво буде, якщо від «партії влади» на вибори піде Валентина Бодак чи Петро Іванишин. Поки що мовчать окремі місцеві громадські організації, не видно визначення «Самопомочі» та Юрія Яворського. На політичному обрії Трускавця раптом знову може появитися Богдан Матолич, своє слово скаже і цьогорічна економічна ситуація в місті-курорті.
Словом, не все ще так зрозуміло, як може видаватися на перший погляд. І все ж, якби вибори міського голови Трускавця відбувалися найближчої неділі, то переможцем без сумніву став би Ігор Кісак чи Андрій Кульчинський. Чи хтось може цьому заперечити? Напевно, що ні…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень