Минає рік з часу завершення передвиборчої кампанії до Верховної Ради України. Одним з найактивніших кандидатів у народні депутати України на Дрогобиччині був Ігор Курус. Чим він зараз живе? Які має плани на майбутнє? Чи пов’язує свою діяльність із Дрогобиччиною? Про це і не тільки – в ексклюзивному інтерв’ю “Тустані”.
– Пане Ігоре, після створення асоціації “Франковий край” Ви висловили готовність підтримати її діяльність. Яким чином плануєте це зробити?
– Можу підказати, що і як слід робити. Адже ідея об’єднання міст і району Дрогобиччини була однією із моїх передвиборчих намірів. Водночас було розроблено Стратегію розвитку краю, яка передбачає подібну кооперацію. тому маю напрацювання, які могли б знадобитися цій асоціації. Якщо ж вона, звичайно, буде працювати.
– Чи ефективною буде Ваша участь у цьому процесі, зважаючи на непрості особисті стосунки з народним депутатом України Романом Іликом?
– Я не знаю, звідкіля Вам відомо про непрості мої стосунки з Романом Іликом. Проте діяльність асоціації й стосунки окремих людей – це, мабуть, різні речі. Крім усього, я не маю наміру брати активну участь в роботі асоціації, бо не маю достатньо вільного часу.
– Ви берете активну участь у промоції партії “Вся Україна”. Чим це викликано? Що це за партія? Чи не станеться так, що це ще один проект від Адміністрації Президента України з метою відтягти на виборах голоси опозиціонерів?
– Насамперед я не є партійцем і не планую вступати у будь-яку партію, бо вважаю, що українські партії – це не те, що називається партією в Європі. Я допомагаю моєму товаришу, який очолив цю партію, і сподіваюся, що він створить дійсно реальну партію, а не чергове фінансово-політичне угрупування. Щодо Адміністрації Президента, то я такою інформацією не володію. Проте у нас уже так склалося, що традиційні політичні утворення намагаються знищити конкурентів, вдаючись до відвертої брехні і навішування ярликів. Згадайте, як рік тому об’єднана опозиція кричала про само-висуванців. Як тільки нас не називали: і самозванцями, і “тушками”, і людьми Януковича. Але вийшло так, що найбільше “тушок” привели у парламент саме “Батьківщина” і “Фронт змін”. А кандидати, яких оббрехали і “вимазали” негативом, і далі працюють на демократичних і проукраїнських засадах. Тому й у випадку з партією “Вся Україна” інформація про її причетність до Адміністрації Януковича може бути черговою спробою скомпрометувати політичного опонента. Думаю, що люди повинні дивитися на діяльність того чи іншого політика чи політичної сили і робити висновки, а не слухати професійних нашіптувачів.
– Ви є координатором громадської кампанії “За відповідальну владу”. Розкажіть, будь ласка, детальніше про це. Яку мету ставить перед собою громадська кампанія?
– Так, у Києві зібралися люди, яким набридло спостерігати за абсурдом, що відбувається в Україні. Партії уже давно втратили здатність формувати ефективну владу і контролювати її. Все зводиться до того, щоб поставити вірну людину партії на якусь посаду або продати посаду. Контролю ніякого. Фактично партії усунули громадян від формування влади. Тому основним завданням громадської кампанії “За відповідальну владу” є розробка і просування закону, який би відновив елементи прямої демократії. Якщо ще простіше, це закон, який дозволить громаді відкликати депутатів усіх рівнів, міських, селищних і сільських голів, суддів, а також окремих посадовців, які призначені владою.
– Чи реально в нинішніх умовах втілити в життя задумане?
– Ми організовуємо круглі столи у великих містах України – з тим, щоб знайти спільників. І завжди кажемо, що якщо цей закон буде подавати у парламент Курус, Погарський і Теличенко, то шансів на прийняття Верховною Радою в нього немає. Але якщо цей законопроект підтримають громади, то депутати змушені будуть за нього проголосувати. Тому шанси втілити задумане у життя є, але для цього потрібна щоденна праця і час.
– Нещодавно Ви побували на референдумі у Варшаві. Розкажіть, будь ласка, детальніше про цю подію. Чим завершився цей референдум? Якими можуть бути його наслідки для Польщі?
– Ми вивчали досвід поляків з організації відкликання мера Варшави мешканцями польської столиці. Якщо не вдаватися у подробиці, то ситуація у Польщі повністю нагадує українську. Дві партії, провладна “Громадянська платформа” й опозиційна “Право і справедливість”, фактично узурпували владу у Польщі. Тому громадські активісти згадали закон про референдум від 1989 року, який дає можливість полякам відкликати обраних осіб, і почали його застосовувати. Тільки у 2013 році у Польщі відбулося більше 80 таких референдумів. Це фактично реакція польського суспільства на політичну ситуацію. Щодо варшавського референдуму, то владі вдалося знизити явку виборців, тому він не відбувся. Щодо наслідків для Польщі варшавського референдуму, то, думаю, що дії влади під час цього референдуму матимуть для партії “Громадянська платформа” невтішні результати.
– Що корисного може взяти Україна з цього референдуму?
– Насамперед саму ідею прямого впливу виборців на владу. Ми також винесли низку уроків для кампанії “За відповідальну владу”. Щодо технологій, які були застосовані, то, повірте, в Україні їх застосовується значно більше і вони є агресивнішими.
– Чи згорнули Ви на Дрогобиччині всі свої проекти?
– Бізнес працює. Щодо іншого, то згорнув, бо не побачив, що такі проекти комусь у Дрогобичі потрібні.
– Чи маєте намір продовжувати на наших теренах активну політичну та громадську діяльність, як це було під час передвиборчої кампанії 2012 року?
– Не планую. Маю кілька проектів у Києві, які потребують моєї постійної уваги. Що стосується громадської активності, то я у цьому році став членом опікунської ради “Львівського товариства у Києві”, членом Національної спілки краєзнавців, започаткував громадянську кампанію “За відповідальну владу”. У вересні ми провели “Дні Львова у Києві”. Зараз працюю над документами і просуваю ідею увічнення нашого земляка Івана Франка у Києві. Тому ця діяльність має загальноукраїнський контекст і в певній мірі стосується Дрогобиччини.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень