Різні у людей зацікавлення, інтереси, але часто саме ці інтереси і поєднують дуже різних за вдачею осіб. У Трускавці вже багато років діє Товариство філателістів та нумізматів, тобто тих людей, які мають спільне зацікавлення колекціонуванням монет, банкнот, поштових марок тощо. Одним із засновників цього товариства, його головою та активним учасником є Ігор Романович Сенів, трускавчанин, філателіст, нумізмат та філокартист.
– Ігорю Романовичу, від якого часу Ви почали колекціонувати поштові марки, поштові листівки та монети? І чи одночасно Вас зацікавили філателія, філокартія та нумізматика?
– Я, можна сказати, поштові марки почав збирати ще з дитинства. Ходячи в школу, ми здирали з листів марки і клеїли їх на зошити, бо альбомів не було. Це не було ще професійним колекціонуванням. А вже пізніше, коли я почав вчитися у Політехнічному інституті, я ходив на зібрання філателістів у Львові. І там мене почало цікавити більш професійне збирання марок, листівок, конвертів.
У 1966 році у Трускавці було створено гурток філателістів при Палаці піонерів. Головою його був Ярослав Паньків, а я був секретарем цього гуртка. Тоді гурток відвідувало біля 30 філателістів. Так тривало до 1972 року, коли ми створили товариство під назвою Трускавецьке міське товариство філателістів і нумізматів. Нам видали посвідчення, що ми міський відділ Всесоюзного товариства філателістів.
І з тих пір я займався збиранням поштових марок на різну тематику – спорт, флора, фауна, космос, мистецтво та інше.
Так само я збирав листівки про Трускавець, конверти про Трускавець. Маю колекцію листів з виданням видів Трускавця, які виходили починаючи з 1961 року. Їх мало хто може показати.
Монети я почав збирати пізніше. У 1989 році рішенням трускавецького міськвиконкому було зареєстровано Товариство нумізматів у Трускавці і я став його головою. Ми мали власну печатку, кутовий штемпель.
Спочатку ми збирали монети СРСР. А вже після розпаду Союзу та утворення незалежної України ми почали збирати монети України.
У Києві я навів контакти з головою Асоціації нумізматів України Володимиром Левченком і створили у Трускавці скоріше навіть, ніж у Львові, нумізматичне товариство, де через Київ отримуємо всі ювілейні колекційні монети.
– У чому полягає задоволення від нагромадження, накопичення, здавалося б, не дуже потрібних речей – грошей, які не ходять, марок, які до нічого не придатні, старих поштових листівок?
– Це є хобі. Кожна людина щось збирає в житті. Одні – марки, монети, другі – пляшки, треті – наклейки, корки, сірникові коробки. Це цікаві речі, вони розширюють світогляд людини. Я передплачував філателістичні журнали, з яких довідувався багато цікавих речей. Для прикладу, один американець за якусь живу черепашку, яку хотів мати у своїй колекції, віддав свій «кадилак», тобто обміняв його на цю маленьку черепаху. Це ж яке хобі, подумайте лише!
– Товариство, яке діє у Трускавці, є закритим чи відкритим? Скількох людей воно об’єднує?
– Воно відкрите. Це відкрита громадська організація, в яку може вступати кожен, хто забажає. З початком утворення товариство філателістів нараховувало 30 чоловік, згодом доросло до 180 чоловік, після чого пішов спад.
Нумізматів у Трускавці було теж біля 150 чоловік, але і їх кількість зменшилася.
Зараз постійних членів товариства філателістів більше півтора десятка, а нумізматів є близько 70 чоловік. Збираємося ми щотижня, обмінюємося інформацією, враженнями.
Скорочення пішло за рахунок того, що держава почала робити комерційні випуски, які стали дуже дорогими. Раніше колекціонувати щось було дешевшим задоволенням, ніж зараз. Коли я ще працював, то колекціонування не вимагало великих коштів, було б тільки бажання. Зараз, на жаль, держава це поставила чомусь на комерційну основу.
– Чи колекціонування є Вашою головною метою в житті?
– Ні, звичайно ж, ні. Це просто хобі.
– Нещодавно світ побачила книга «Трускавець на старій поштовій світлині», видана українською, польською та російською мовами. Розкажіть детальніше про цю книгу, де її можна придбати, чим вона цікава для трускавчан та гостей нашого міста-курорту, а також хто допомагав Вам у виданні цього так потрібного для Трускавця видання.
– Книга охоплює великий період історії від найдавніших часів до післявоєнного періоду. Такого видання з поштівками Трускавця ще ніхто не видавав. В кінці видання є каталог поштових листівок, починаючи з 1854 по 1945 рік, зібрані всі видавці, друкарні тощо.
Мій прадід, мій дід, батько і я – корінні трускавчани. А цю книжку я мріяв випустити, щоб щось залишити після себе молодшому поколінню трускавчан.
Велику допомогу у підготовці матеріалів та виданні книги мені надали Сергій Матійко, Володимир Садовий, Степан Гордієвич, Ігор Ластовецький, Євген Пшеничний, Олесь Сокальський, Микола Іваник, покійний Зенон Філіпов. Частину листівок мені надали в музеї історії міста, ще тоді, коли науковим працівником там була Галина Коваль (зараз вона – директор цього музею). На двох сторінках наприкінці книги вписані прізвища всіх, хто допоміг фінансово.
Збираючи поштові листівки, які повинні були ввійти в книгу, одночасно я працював і над каталогом. Коли я все це зібрав, то подивився, що треба дати інформацію і в історичному плані. Отже, замість альбому поштових листівок ми видали книгу з історії Трускавця, в якій є розділи про походження назви, історію заселення, життя селян за Королівщини, солеварні промисли, зародження і розвиток курорту, про трускавецькі джерела, про відомих трускавчан, про формування архітектурної забудови, а також про Трускавець у післявоєнні роки.
Над цією книгою я працював десь біля двох років. А з Оксаною Ладанай з Дрогобича, котра багато років робить художнє оформлення і верстку книг, ми біля восьми місяців працювали над удосконаленням для видавництва цієї книжки.
Трускавцю потрібно, щоб у нас не зникали пам’ятки. Бо деякі нищаться на наших очах, руйнується архітектурне надбання міста, змінюється рельєф, зникають старі речі, споруди, змінюється побут. А книга має залишити образ Трускавця для наших майбутніх поколінь.
Видання можна придбати в книгарні біля міськвиконкому, реалізовують книгу і в курортному парку. Хочу сказати, що деякі трускавчани купували в мене по кілька примірників цієї книги – і для себе, і для своїх дітей. Казали, що хочуть, аби Трускавець минулих років і нашого часу закарбувався в пам’яті…
***
Останнім ми хотіли задати Ігореві Романовичу таке запитання «Що можете сказати як трускавчанин у справі потреби реклами нашого курорту? Як, на Вашу думку, потрібно заохочувати відпочивальників, туристів, щоб вони обирали саме Трускавець?». Але слова з книги дали на нього вичерпну відповідь.
Із передмови В’ячеслава Умнова: «Звучанням небайдужої душі автора пронизаний кожен рядок цієї непересічної книги… Книга Ігоря Романовича має бути настільною у кожного, хто відчуває в собі трепетну українську душу. Її (даної книги) значимість і перспективність бачу в таких напрямках. Це – поле діяльності для філокартистів, колекціонерів поштівок, листівок, видівок. Трускавецька поштівка може стати досконалим (іконографічним) джерелом досліджень. Це – один з найбільш досконалих і швидко поширюваних носіїв реклами про місто-курорт і не тільки… Це – найкращий вид подарунку на згадку про Трускавець. Це – підручник для архітекторів, дизайнерів, майстрів паркового і ландшафтного облаштування. Зверніть увагу лишень на те, як були колись фігурно кроновані дерева в Трускавці. Книга змусить трускавчан до прагнень змінювати на краще загальний і детальний вигляд нашого міста-курорту в усіх його куточках. Книга І. Сеніва стане ще більш актуальною, якщо міська влада посприяє не лише у виданні, але і її перевиданні – для того, щоби подарувати примірники шкільним, міським та дитячим бібліотекам».
Наша розмова з Ігорем Сенівим на цьому не закінчилася. Але про те, як влада Трускавця в особі Руслана Козира обіцяла всіляко підтримати видання книги, але обіцянка так і залишилася невиконаною, розповідати не будемо. Як не будемо вдаватися в деталі намагань пані Валентини Гук (інформаційно-аналітичний відділ ТМР) обмежити цю книгу своєрідною цензурою – викинути окремі листівки, забрати каталог, який буцімто «ніхто не буде читати», внести інші корективи. Так, у передмові не мало бути «зайвої» інформації, а сама книга мала мати вигляд звичайної брошури. Це нам нагадало ситуацію із книгою Літописця В’ячеслава, в якій не повинно було бути згадки про Лева Грицака, Степана Івасівку та інших осіб, які чомусь декому так не подобаються.
Автор відкинув таку «турботу» чинної трускавецької влади, але гіркий осад залишився. Та попри все книгу «Трускавець на давній поштовій листівці» видано і вона є свідченням того, що колекціонування – річ не лише цікава, але й потрібна. Кожна людина щось збирає у житті, каже Ігор Сенів. Колекціонування робить життя цікавішим, змістовнішим, розширює світогляд, вчить наполегливості, витримки, мудрості. У випаду з Ігорем Сенівим його захоплення поштовими листівками дало дуже добрий результат – книгу, яка є водночас історією Трускавця у світлинах та поштових листівках, а також хорошою рекламою нашого міста-курорту.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень