Нещодавно колектив товариства ПраТ «Трускавецькурорт» пережив непоправну втрату: на 49 році життя не стало завідувача хіміко-бактеріологічної лабораторії ГГРЕС Андрія Бубняка, котрий очолював цей важливий не лише для підприємства, а й для цілого курорту підрозділ 20 років поспіль. Андрій Богданович не дожив до свого п’ятдесятилітнього ювілею усього декілька місяців – не витримало серце. Сьогодні люди, котрі добре знали Андрія Бубняка вирішили, що вшанувати його пам’ять лише одним некрологом занадто мало, бо ця людина, скромна і невибаглива по життю, заслуговує на те, аби пам’ять про нього зберігалася в скрижалях історії міста, для якого він зробив більше, ніж усі інвестори разом узяті, бо присвятив своє життя майже волонтерській праці науковця.
Про Андрія Бубняка, про його діяльність і здобутки нині розповідають колеги і друзі. І, звісно, усі майже в один голос стверджують: важко повірити в те, що його вже немає.
Найбільше про нього розповів колега та його вірний товариш, старший науковий співробітник інституту фізіології ім. О. Богомольця НАН України Олег Дацько, дружба з яким зародилася на робочій та науковій ниві і тривала п’ятнадцять років:
«У 30 річному віці молодим юнаком, на запрошення Степана Івасівки Андрій Бубняк прийняв керівництво хіміко-бактеріологічною лабораторією, де на той час вже працювали досвідченні хіміки. Молодому Андрію важко тоді доводилося, але за підтримки колективу та старших працівників, він швидко освоїв премудрість адміністративної роботи і взявся за втілення своїх фахових знань. Вже через чотири роки на нього чекало перше випробування: він узявся атестувати керований ним підрозділ в системі держстандарту на проведення скороченого аналізу, а ще через два роки – на повний аналіз із визначення мікроелементів, важких металів та радіології. Паралельно він ще працював в інституті фізіології ім. О. Богомольця, де мав можливість вдосконалюватися як фахівець з впливу мінеральних вод на людський організм.
Як керівник важливого структурного підрозділу ГГРЕС Андрій Богданович спілкувався з фахівцями провідних інститутів, у першу чергу з представниками Одеського інституту курортології, Львівським університетом «Політехніка», Львівським державним університетом ім. І Франка. Він багато разів брав участь у різного рівня конференціях, мав чимале науково-творче надбання – близько двох десятків опублікованих робіт.
Але попри обов’язки та щоденну організаторську роботу, пов’язану з визначенням якості води, були речі, котрі бентежили його свідомість. Його постійно цікавила відповідь на одне важливе питання, на яке до нього намагалися дати відповідь чимало досвідчених науковців: що є тим началом лікувальної води «Нафтуся»? Звісно, ми разом сотні разів обговорювали це питання, дискутували і доводили одне одному своє бачення. Проте Андрій Богданович завжди дотримувався думки, що «Нафтуся» є продуктом мікробної деградації нафти, а точніше – сульфатредукції нафти. А отже питання мінеральних вод типу «Нафтуся» в місцях, де немає нафтових покладів є надуманим. Наприклад сатанівську та хмільницьку «Нафтусю» за його переконанням, не можна було навіть порівнювати з трускавецькою нафтовою водою. І в цьому був певний резон, бо це стверджувала людина, котра, у буквальному сенсі слова, жила цією водою. В той же час він вважав, що запаси подібного до «Нафтусі» типу вод є не тільки в Трускавці, але і в Східниці, Бориславі, Турківському, Старосамбірському районах, тобто всюди, де є нафтові родовища. Відомо також, що ореолом поширення такого типу вод є Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька області. Однак останнім часом завлабораторією схилявся до думки, що діючим началом мінеральної води «Нафтуся» є не тільки комплекс органічних речовин, розчинених в ній, а й судиннорозширююча дія сірководню. Словом, двадцятирічний стаж роботи в лабораторії, чималий багаж власних роздумів і спостережень, наштовхував хіміка-практика на різні версії. Був час, коли він запалився думкою щодо написання дисертації, але згодом відмовився від цієї ідеї. Точніше відклав її до кращих часів…
Була лише одна мрія, від якої він не міг відмовитися. Андрій Бубняк мріяв про лабораторію з сучасним обладнанням, яке б дало можливість вивести дослідження на новий рівень європейських стандартів. У цьому контексті Андрій прагнув втілити в життя ще один проект, він працював над атестацією лабораторії відповідно до міжнародних стандартів, міжнародних норм ISO», – розповідає колега і товариш, Олег Дацько.
Важко повірити у те, що сталося і очільникові філії ГГРЕС Андрію Тарнавському: «Лабораторія, очолювана Андрієм Богдановичем, є відомою далеко за межами нашого міста і регіону. Всі виробники мінеральних вод добре знали, що перш ніж везти воду на аналіз до Одеського інституту курортології, треба спочатку аналізувати її в хіміко-бактеріологічні властивості в лабораторії ГГРЕС ПрАТ «Трускавецькурорт». Через те багато років поспіль лабораторія користувалася повагою серед виробників і споживачів мінеральних вод. До Андрія Бубняка зверталися за порадою і підтримкою і він охоче допомагав», – розповідає директор ГГРЕС.
Говорити про Андрія Бубняка доводилося з різними людьми. Зі спогадів вражених і розгублених його смертю колег вдалося дізнатися, що Андрій Богданович був різносторонньою і своєрідною людиною. Неговіркий і трохи замкнутий у собі, він жваво цікавився питаннями філософії і теології. Був глибоко віруючою людиною. Саме в його характері навколишні бачили втілення одної із заповідей християнства про смиренність. Він, не боячись, підставляв праву щоку, коли вдарили по лівій. До того ж була в нього ще одна важлива і унікальна риса: Андрій Богданович ніколи і ні на кого не підвищував голос. Та попри це йому дивом вдавалося бути вимогливим. Він був неговірким і в той же час – товариським. Любив компанію і завжди був її душею, бо понад усе любив жартувати. Колеги з лабораторії назавжди запам’ятають його надійною і чуйною людиною, зі світлим розумом. Він був невичерпним джерелом доброти і справедливості. А ще – хорошим сім’янином, люблячим чоловіком і батьком для двох чарівних діточок: синочка Богданчика та донечки Христинки. Тож нині разом із дружиною Оксаною, котра сумує за втратою чоловіка в оточенні колег, працівниць хіміко-бактеріологічної лабораторії ГГРЕС, за Андрієм Бубняком сумують його колеги, вірні друзі і усі ті, хто двадцять років поспіль стояв пліч о пліч на сторожі якості «Нафтусі».
Галина Носова, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень