З Ісмаілом познайомилась у соціальних мережах. Соцмережі, якщо бути відвертим, внесли неоціненний вклад і в наш Євромайдан, і в Українську Революцію, і в ті події, які відбуваються зараз в Криму. Вони дають змогу спілкуватися з різними людьми з різних частин України та світу, пізнавати їх життя і бачення подій, аналізувати, переосмислювати.
Зізнаюся, до цього часу в соцмережах мала навіть кількох друзів-росіян (москвичів) – в своїй більшості цілком адекватних людей, які розуміють, що перебувають під кремлівсько-путінським ярмом і, якщо не доведи Господи, розпочнеться війна, щиро бажають перемоги саме Україні.
Натомість, корінних кримчан в друзях не було. До цього часу. І дарма. Бо щоб розуміти що ж насправді діється зараз в Криму – треба вести з кримчанами безпосередній діалог. Тоді все стає на свої місця. Тоді з’являється чітке усвідомлення, що жодного-жоднісінького шматочка рідної землі ми не маємо права здати-віддати-продати-«злити» окупантам. Бо мова навіть не про землі, не про шельф, не про вихід до моря. Мова про людей, для яких Крим – це батьківщина, Україна – це рідна країна.
Це інтерв’ю раджу почитати тим, хто каже «Ну якщо вони там так хочуть в Росію, якщо святкують «воссоєдінєніє» – то, може, хай йдуть».
В час Української Революції свободолюбива Галичина стала авангардом цієї революції. Сьогодні ж Галичина має стати пліч-о-пліч з свободолюбивим кримсько-татарським народом. Народом, який не здається. Який навіть в умовах окупації твердить: «Крим – це Україна». Бо легко «майданити» тут, у нас. Але «майданити» там, в Криму – це насправді подвиг.
Мій співрозмовник Ісмаіл Ісмаілов – кримський татарин, координатор Кримського Євромайдану. Йому 25. Мешкає в Сімферополі. Саме в тому Сімферополі, де сьогодні на площі Нахімова, як показали нам «телевізійні картинки», святкували «воссоєдінєніє».
Доки «совки» святкували – українці тривожилися. «Все непросто, настроение ужасное. Ситуация уже давно вышла за рамки, когда народ что-то мог изменить» – відповів він на запитання яка зараз ситуація в Криму.
– А як виглядає ситуація у відсотковому відношенні? Бо коли бачимо картинку, що в Сімферополі святкують “воссоєдієніє” – руки опускаються. Скільки насправді отаких «совків»? І скільки тих, хто хоче, щоб Крим залишився в межах України?
– Вообще, опрос дал 41% за Россию. Референдум бойкотировался. Так что пусть отмечают. А 97% – это смешно. Почему не 99%?
– В пресі розповідають, що “зелені чоловічки”- окупанти із Кремля та так звана “самооборона” вчиняють насилля щодо тих, хто відкрито виступає за Крим в Україні. Це правда?
– Давайте сразу разделим понятия. Де-факто зеленые человечки и самооборона – это разные люди.
Насчет насилия самообороны по отношению к простым людям: да, действительно такие факты есть. Они нападали на наш мирный митинг, который организовали женщины, они нападают на журналистов, устраивают незаконные обыски, воруют оборудование. Они также похищают людей, в том числе активистов евромайдана.
– До “самооборони” входить місцеве населення чи невідомі люди?
– Входит, часть местного населения, казаки, и приезжие из России. Из России они приехали в большом количестве.
– А військові цивільних людей не займають?
– Нет, они плохо идут на контакт с гражданским населением
– “Бандерівців” зустрічали?
– Я еще нет, я даже не знаю как они выглядят, как в принципе и все население. Но все время ходят слухи, что вот-вот они должны приехать.
– Наскільки багато людей вірять оцим міфам про “бандерівців”. І що людей лякає найбільше?
– Действительно, удалось так напугать большое количество людей мифами про фашистов и бандеровцев, что тут началась охота на ведьм. И причем ситуацию довели до абсурда. Людей наверное пугают вопросы языка и неприятия так называемыми бандеровцами всего русского. Эти мифы постоянно тиражируются
– В той же час чимало кримчан виїжджають на Галичину. Сьогодні ми дізнались, що в нас в пологовому будинку народила кримчанка, яка нещодавно приїхала до нас на тимчасове проживання. Скільки дзвінків було «як і чим їй можна допомогти»!
– В связи с событиями многие мои друзья уехали. Но все же мы все надеемся что ситуация не дойдет от массовой миграции. Все-таки тут дом. И у крымских татар другой родины нет. Насчет помощи: очень много людей отозвались помочь Крыму, особенно с Западной Украины.
– Як Ви вважаєте, «совок», про який йдеться вище, можна вивести з людських голів, чи вже ні? Крим – це Україна, чи ні?
– Крым, конечно же, Украина. Тут иначе быть не может. Насчет совка, думаю можно, но Крымом реально не занимались. Тут последние 10 лет крутилась пропаганда, которая настраивала одну часть общества против другой. И Киев игнорировал эту проблему
– Чим ми можемо вам допомогти? Тобто, що маємо робити і зробити? Мова про пересічних маленьких українців (галичан зокрема) і державу в цілому. Вам там, “на місці”, видніше.
– То, что вы организовали прием беженцев, это очень круто, мы очень ценим это, мы уверенее смотрим в будущее, зная что у нас есть поддержка и в случае чего у нас есть куда уехать и есть кому принять. О более частной помощи пока написать не могу, так как ситуация нестатичная и меняется постоянно.
– Ситуація дійсно дуже непроста. Які слова хочете сказати тим, хто вагається, хто каже “А може дійсно віддати Крим, якщо так їм там в Росію хочеться”? А які слова – кремлівському окупанту?
– На самом деле это миф, что Крым хочет в Россию в большинстве. Эта та картинка, которую сделала российская пропаганда. И вестись на пропаганду и тем более жертвовать своей землей – это высшая степень глупости и предательство тех людей которые здесь живут. На счет кремлевских оккупантов – они еще подавятся Крымом. После сезона, когда население не заработает ни копейки, те кто сейчас были за Россию, осенью первыми пойдут против России.
P.S. Додам лише, що у Сімферополі за активістами розпочалося справжнє «полювання». Їх фото розвішують на стовпах. На їх будинках подекуди починають наносити свастики – щоб так позначити де живуть українці. Але вони не здаються. Замість йти на псевдо-референдум – ліпили вареники і викладали фото смаколиків в мережу. Замість опустити голову перед окупантом – випрямляють плечі. Бо Кримська земля – їх батьківщина. Україна – їх рідна країна. То віддамо Крим чи таки відстоїмо?
Марія Кульчицька, МедіаДрогобиччина
ТОП коментованих за тиждень