У травні, коли прокинеться від сну природа, коли задзвенить у блакиті пташиний спів, коли травою і квітами замаїться земля, теплий весняний вітер принесе до нас Свято Матері. Це день, коли вітають матерів, дарують квіти і усмішки, висловлюють свою шану, любов і повагу всі: і неповнолітні діти, й ті, що вже стали дорослими, можливо, вже й самі є батьками. У цей день згадують світлу пам’ять і тих матерів, що відійшли у вічність, але завжди живуть у серцях своїх дітей.
Історія цього свята така… У 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшанування матерів як знак пам’яті про свою матір, що передчасно померла. Вона писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб з пропозицією, щоб один день у році присвятити вшануванню матерів, її старання увінчались успіхом. У 1910 році штат Вірджінія перший визнав День Матері як офіційне свято, а в 1914 році його визнано законним святом для усіх Сполучених Штатів Америки.
У Європі Свято Матері почали відзначати після першої світової війни. Було це викликано воєнним лихоліттям, через яке постраждало багато людей. Війна, з одного боку, завдала значних збитків, а з іншого -загострила потребу у чистому і шанобливому ставленні до жінок-матерів, які зазнали найбільшого горя через втрату своїх чоловіків чи дітей або й самі загинули.
У 1929 році Союз українок Галичини звернувся до громади з пропозицією зробити й у нас цей день святом. Думка жіноцтва знайшла щиру підтримку всіх культурно-просвітніх товариств. Після загарбанням нашої батьківщини Москвою свято було ліквідовано. За радянських часів, на противагу Дня матері було насаджено міжнародний жіночий день – 8 березня, яке було прийнято на міжнародній конференції соціалісток у 1910р. в Копенгагені, за пропозицією Клари Цеткін та Рози Люксембург, що співпадає з єврейським святом Естерн. Цим самим вони проголошували рівні права чоловіка і жінки, а радянська влада забезпечила цю рівність тим, що дала жінці в руки лопату, відбійний молоток, посадила на трактори – зробивши з неї тяглову робочу силу, відібравши від матері традиційну функцію – берегині сімейного затишку, жіночність, материнське щастя, одним словом – забрали те, що було даровано їй Богом. Проте Господь Бог благословив для нас незалежність і ми тепер маємо прекрасну можливість святкувати це свято.
Але найперше День Матері – це свято родинне, важливий засіб виховання дітей. Саме діти мусять пізнати, ким є для них мама, що зробила вона для них і якої пошани заслуговує. Про це, звичайно, має сказати дитині хтось інший: батько, старші брати-сестри, учитель, вихователь. Бо щоденні старання мами дитина сприймає як щось природне, само собою зрозуміле, і тут дитині треба звернути увагу, нагадати про можливість подякувати мамі за її працю.
Важливо привчити дітей, щоб у цей день вони пам’ятали і про інших матерів: старих, самотніх, тих, кого нема кому привітати, тих, що втратили своїх дітей, або, тих, кого навіть у цей день не привітають рідні діти.
Свято Матері – свято любові та пошани, і єдина справжня нагорода за нього – взаємна любов! Любов матері є основою і джерелом життя. В усьому світі мірою вартості людини вважається її вдячність матері за життя, за всі її старання, виховання й самопожертви.
Бути матір’ю – це велике щастя, але і велика відповідальність. Безперечно, Господь, даючи жінці ласку зачати нове життя, наділяє її здоровим інстинктом, даром всеобіймаючої любові, яка дозволить майбутній матері належно виконати своє завдання. Але цей дар Божий не звільняє матері від людських слабкостей та недоліків. Треба великих і свідомих зусиль, щоб бути на рівні своїх завдань, а тим більше – бути українською матір’ю.
Українським матерям довелося пережити такі випробування, яких не зазнали інші народи. Хто зрозуміє біль і страждання матерів, які мусили спостерігати муки своїх дітей в часи голодоморів, а ніхто не прийшов на поміч, ніхто не захистив ні їх, ні їхніх дітей. Світ мовчав, мовчав навіть тоді, коли найкращі сини і дочки народу гинули під Крутами, в Бродівському котлі, в Гулагу, на Соловках, страждали у сибірських тюрмах або німецьких таборах, а передчасно посивілі матері не могли допомогти своїм дітям. Замість праці на благо своїх дітей вони виконували найтяжчу роботу на “колгоспних ланах” чи на “будовах світлого майбутнього”.
Усі вони випили свою гірку чашу “до дна”, але не зламались! Вони дали Україні Шевченка і Лесю Українку, Коновальця, Бандеру і Чупринку, Стуса, Чорновола і Стецько… Саме їм маємо завдячувати согоднішнім днем і своєю Незалежною Державою!
Ці страждання, ці муки і біль могла зрозуміти лише одна мати – Мати нашого Спасителя, яка сама пережила людську злобу і несправедливість до її Сина – Ісуса Христа. То ж недарма в нашому народі називають Святу Марію нашою небесною Матір’ю.
Любов, повага до матері у свідомості українця переноситься на рідну землю, свій край, Вітчизну. Найкращі національні митці у своїх творах оспівували і прославляли рідний край, порівнювали свою землю з рідною матір’ю. Ця щира любов лежить в основі патріотизму, стійкості і незламності тих, хто боровся і бореться за добро і незалежність України, хто у найтяжчі часи і лихоліття не шкодував сил, а часом і ціною власного життя оберігав свою Україну.
Тарас Шафран
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень