Іван Франко і його школа

У Дрогобичі триває Країна Франкіана – літературно-мистецька акція, яка вже четвертий рік поспіль проводиться з ініціативи Дрогобицького педуніверситету імені І. Франка.

– В серпні до Дня народження Івана Франка головні заходи організовуються районною владою в Нагуєвичах, рідному селі письменника та поета, – розповідає ректор ДДПУ ім. І. Франка, професор Надія Скотна. – Ми ж вирішили, що про Франка потрібно згадувати частіше, тому чотири роки тому у травні започаткували Країну Франкіану – науково-літературно-мистецьку акцію. Проводимо її спільними зусиллями університету, музею, театру, Дрогобицької міської ради. Цією акцією хочемо показати, що дух Франка живий, він ще не вмер – дух, що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя, волю…

Надія Скотна взяла участь у відкритті документально-мистецької виставки «Іван Франко і його школа», яка у вівторок, 24 травня, проходила в історичному відділі музею «Дрогобиччина». Ця виставка – одна з багатьох складових Країни Франкіани, котра проходить в Дрогобичі протягом всього травня. Для прикладу, сьогодні, 25 травня, в Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» презентуватимуть альбом-путівник «Дрогобич Івана Франка», в найближчі дні в університеті проходитимуть різноманітні конференції на тематику франкознавства та мистецькі акції, а Львівський обласний театр імені Юрія Дрогобича покаже виставу «Украдене щастя».

«Школа отців Василіян в житті Івана Франка» – на таку презентацію запросили гостей музею «Дрогобиччина» його директор Алла Гладун та науковий працівник Оксана Соловка.

Алла Гладун виголосила вітальне вступне слово, а Оксана Соловка розповіла про експозиції, які розмістилися в двох кімнатах музею. На стендах – документи, фотографії, книги, картини, мистецькі твори, листівки та ін. Цікаву розповідь Оксани Соловки про кожен з цих експонатів можна буде закріпити в пам`яті завдяки подарованому буклетові, текст якого подаємо з дозволу адміністрації музею «Дрогобиччина» – з метою посилення просвітницької роботи на тему франкознавства до 160-літнього ювілею від дня народження Великого Каменяра та 100-річчя з дня його смерті.

«Декретом від 31.12.1774 р. у Дрогобичі було засновано Василіанський монастир. Першим ігуменом обителі у 1775 р став Гликерій Дубицький., який збудував дерев’яну церкву свв. Петра і Павла з монастирем та заснував гімназію з філософічними студіями (1777 р.) і початкову школу, їх діяльність підтримували благочинні кошти, що заповідались ОО. Василіянам.

У 1790 р. Чину була передана Свято-троїцька церква Кармелітського монастиря для обслуги центральної частини міста, тобто монастир зобов’язувався керувати парафією Дрогобича. У 1806 р. громада міста звернулася до магістрату із проханням передати ОО. Василіянам і монастирський дім з городом про що було підписано угоду 13 травня 1813 р. Але тільки після знищення пожежею Петропавлівської обителі у 1825 р. василіяни перейшли до монастиря при Св. Трійці За угодою, на першому поверсі 2-поверхової споруди розмістили школу, яку мав утримувати і провадити монастир. А магістрат зобов’язувався постачати монастир деревом для опалення, шкільним інвентарем та оплачувати сторожа.

Кількість учнів із часом значно зросла і ґміна визнає школу необхідною для міста. Тому з 1847 р. громада фінансове допомагає утримувати її.

Школа мала неабияку популярність в окрузі і була постійно заповнена. Учнів було до 300 осіб, переважно діти українців, а також поляків та жидів. Навчання велося німецькою мовою, основними предметами були: німецька, польська, руська мови, арифметика (рахунки), каліграфія (красне писання), релігія.

Велика кількість документів свідчить, що нагляд за школами у Галичині здійснювала Крайова комісія. За дрогобицькою школою контроль вівся ще й з боку управи Чину ОО. Василіян, Єпископського Ординаріату і міської влади. Перевірка знань учнів проводилась за допомогою іспитів двічі на навчальний рік. До складу комісії входили: ректор, декан, бургомістр, радні міста, а також батьки і всі зацікавлені. Це забезпечувало певний рівень неупередженості і об’єктивності.

Здебільшого у школі навчали 8 учителів, з яких 5 були священиками. Школа ОО. Василіян мала добрі вчительські традиції, і питанню кваліфікації учителів ігуменат приділяв велику увагу. Наприкінці кожного шкільного року ректор підсумовував результати діяльності школи, аналізуючи успішність та відвідуваність учнів, професійний рівень учителів. У школі пильнували за вихованням дітей, забезпеченням їх підручниками та навчальними засобами. А також для ремісничої молоді діяла недільна школа.

Спочатку навчання велось німецькою мовою, згодом – польською, а руську мову вивчали як предмет та викладали нею релігію для греко-католиків.

Для навчання у школі бідної, але здібної молоді використовувалась практика меценатства: оголошувались конкурси на призначення благочинних стипендій. Одним із таких прикладів є фундація о. Омеляна Коссака, дрогобичанина, багаторічного ігумена Крехівського монастиря. Цільова стипендія призначалась учням-греко-католикам, родом із Дрогобича, які відвідували місцеві школи, співали у церковному хорі при церкві св. Трійці щонеділі і свята.

Упродовж років василіанська школа, не зважаючи на труднощі, була «розсадником освіти» не лише у Дрогобичі, але на ціле Підгір’я, і виховала плеяду інтелектуалів, патріотів, майбутню еліту краю.

Іван Франко навчався у школі від 1.09.1864 р. до 13.07.1867 р. Був прийнятий ігуменом о. Ігнатієм Борусевичем. «По двох роках батько віддав мене до Дрогобича, до т. зв. німецької або нормальної школи у Василіян, до другого класу, де я, по-мужицьки вбраний, боязливий, несміливий та часто немитий хлопець, …при кінці першого курсу, на превелике диво цілого класу і своє власне, одержав першу локацію…»

Малий Франко саме у цьому місці гартував характер, виробляв переконання, яких дотримувався, в основному, до кінця своїх днів, бо вплив на нього з боку його перших вчителів мав чи не визначальний характер. Франко, учень «…школи, що містилася в монастирі о.(тців) Василіян при церкві Св(ятої) Трійці в Дрогобичі…» із теплом згадує у «Причинках до автобіографії», що «…ті літа, …поминаючи деякі неприємні епізоди, все-таки були радісними літами моєї молодості… і дуже часто відносини між учениками а вчителями бували дуже приятельські, майже товариські». У часі навчання Франка в нормальній школі викладали о. Ігнатій Борусевич, о. Євген Гриневецький, о. Юліян Німилович, о. Лонгин Красіцький, о. Йосип Крушельницький та Дам’ян Чернігович і Василь Мелько.

Після успішного закінчення василіанської школи Франко вступив до гімназії, де, як особливо обдарований учень, був звільнений від оплати за навчання. Там багато читає, знайомиться зі світовою класикою, творчістю Шевченка і Шашкевича, збирає власну бібліотеку і фольклор. У 1874 р. вперше друкується у львівському часописі «Друг». Значний вплив на розвиток його письменницького таланту мав один із вчителів – Іван Верхратський, про якого Франко тепло згадував.

Після закінчення гімназії Франко стає студентом Львівського університету. Дрогобич відвідує нечасто.

Визначною подією для Дрогобича була зустріч Івана Франка з «місцевою і замісцевою інтелігенцією» 1 лютого 1912 р., яка відбулась у «гімнастичній залі», що була найбільшою у місті. Вже дуже хворий, Франко читав свого «Мойсея»…

Виставка експонує документи про діяльність василіанської школи від часу заснування і до І світової війни (з акцентом на період навчання Франка) та деякі прижиттєві видання письменника. А також світлини, листівки, мистецькі твори – все, що розповідає про пошанування Великого земляка у міжвоєнний період і до сьогодні».

Про школу отців Василіян маємо не одну згадку у творчості Франка. Не завжди це позитивні згадки, радше навпаки (оповідання «Отець-гуморист», «Красне писання» та інші). Цей негатив якось усталився в свідомості багатьох, але об`єктивна правда дещо інша. Для прикладу, Оксана Соловка посилається на спогади трускавчанина, отця Олекси Пристая з його твору «З Трускавця у світ хмародерів», в якому отець Пристай дуже гарно характеризує окремих викладачів «нормальної школи», зокрема отця Юліана Німиловича. Щодо таких вчителів-садистів як Василь Мелько (у творі Франка – Валько), то він не пройшов атестацію і був позбавлений права викладати в школі, каже Оксана Соловка. Пані Оксана розповіла багато інших цікавих речей про школу отців Василіян та про Франка, які, на жаль, залишаться поза межами цього нашого репортажу.

На відкриття документально-мистецької виставки «Іван Франко і його школа» прибуло багато гостей. Це згадувана вище ректор Дрогобицького педуніверситету, професор Надія Скотна, професори ДДПУ ім. Франка Леонід Тимошенко та Омелян Вишневський, завідувач відділу культури Дрогобицької міської ради Олег Яводчак, представник дрогобицької «Просвіти» Михайло Ваврин, краєзнавці Роман Пастух, Петро Сов`як та Ігор Ліщинський, громадські діячі Богдан Гринчишин та Василь Кирилич, викладачі університету, вчителі, учні, студенти, небайдужі дрогобичани. Всіх їх об`єднав наш славетний земляк – Іван Франко.