Ще в листопаді минули два роки, як відбулися вибори до місцевих органів самоврядування. А невдовзі, у травні, владні команди перетнуть часовий екватор своєї каденції. Що вдалося зробити за цей час, наскільки успішно йде виконання виборчої програми – з цими та іншими запитаннями наш кореспондент звернувся до селищного голови Східниці Івана Піляка. Ось що він відповів:
– Почнемо з того, що я звітував за кожен рік роботи. Вперше – на селищному сході, а за другий рік – на розширеній сесії селищної ради. Що зроблено за рік минулий, деталізувати не буду – про це вже була розширена інформація в «Нафтовику Борислава» місяць тому. Але деякі цифри все-таки назву. Зокрема, план доходів селищного бюджету ми виконали загалом на 138,6 відсотка, всього одержано надходжень понад 5,5 млн. грн. І найбільше одержано доходів загального фонду від плати за землю — один мільйон 845 тис. грн. Ще майже два мільйони надійшло в селищну казну від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення.
– І все-таки – дещо детальніше про виконання Вашої передвиборчої програми, про головний підсумок роботи за час, що минув від початку каденції. Якщо можна – конкретно…
– Вважаю одним із найголовніших пунктів – це те, що ми вже ввели в дію електропідстанцію «Східниця-80-нова». Тепер не тільки в нас налагоджене нормальне енергозабезпечення, а й є великий простір для розширення селища.
Важливо також, що забезпечено безперебійне водопостачання при умові, що водозабір «Рибник» подає воду. За цей час ми один міст побудували, другий споруджуємо. Капітально відремонтовано очисні споруди «Біотал-60».
Відкрито два автобусні маршрути у другий кінець Східниці з боку Урича. Запрацював дільничний пункт міліції. Збудовано дитячий майданчик – неподалік храму Святих апостолів Петра і Павла.
Зроблено багато інших добрих справ, що входили й не входили до моєї виборчої програми. Очищено річку Східничанку від сміття. Відремонтовано нижній клуб для проведення вечорів молоді (дискотек). Створено дитячу спортивну секцію з боксу і студію спортивних та бальних танців. Постійно дбаємо про соціально незахищених, пенсіонерів та багатодітні сім’ї. Ну а решта – попереду.
За два роки каденції зроблено багато добрих справ, це вже оцінювати виборцям. Бо все бачиться, як на долоні. Якщо взяти мою виборчу програму, то головні пункти виконано, окрім двох: питання джерел і меж селища. А їх вирішити непросто. Зокрема, щодо меж селища – це питання вирішує Верховна Рада. В нас щодо цього є певні напрацювання.
– Ви хочете повернути частину втрачених територій у власність східницької територіальної громади?
– Я просто хочу разом із депутатським корпусом повернути Східницю в ті межі, у яких вона була до так званої колективізації, коли наші землі наліво й направо роздавали сусіднім селам, як колгоспам. Ми на чуже не зазіхаємо. Але тут питання треба вирішити законно і справедливо. Є старі мапи, є старі документи – й відповідно до них будемо діяти.
– Багато років у селищі не могли вирішити питання каналізування. Воно теж входило окремим пунктом до Вашої виборчої програми?
– На сьогодні селище має розроблену проектно-кошторисну документацію на три очисні споруди локальні й на колектор. Наймінімальніша сума, потрібна для реалізації одного кошторису – чотири з половиною мільйони гривень, а взагалі – близько 20 мільйонів гривень. Зрозуміло, власними силами ради не дамо. Це чотирирічний селищний бюджет. То ж ми в цьому напрямку працюємо – шукаємо державної, інвестиційної підтримки. Поки що від державних чинників отримуємо відписки.
– Але ж із державного бюджету на цей рік курортові Східниці виділено вісім мільйонів гривень. На вирішення якої програми їх буде використано?
– Знаєте, просто так ніхто коштів не дає. В нас є декілька болючих проблем. Одна з них – дороги. До нашої оздоровниці приїжджають відпочивальники не тільки з усіх куточків України, а й із ближнього та дальнього зарубіжжя. Найбільші нарікання на дороги. Так оті вісім мільйонів і плануємо спрямувати на ремонт шляхів.
Скажу ще й таке: ми спільно з поляками працювали над двома програмами: будівництва й ремонту доріг і спорудження в селищі амфітеатру. Передовсім – це будівництво доріг на вулицях Т. Шевченка. Б. Хмельницького, на околицях. Там немало садиб, немало відпочивальників. То ж це питання обговорено на сесії, прийнято з цього приводу позитивне рішення.
Щодо очисних споруд: при будівництві нових курортних об’єктів ми ставимо вимогу це питання обов’язково вирішувати, більше того – охоплювати бодай невеликий житловий квартал.
Маємо ще й будівництво мосту на вул. Зарічній. Ще 1200 тисяч гривень плануємо на берегоукріплення річки Східничанки. Бо є такі небезпечні місця, де хати можуть «з’їхати» просто до річки.
Але питання каналізації ми не випускаємо з поля нашої уваги – співпрацюємо з однією із німецьких фірм.
– Робота з інвесторами: працюєте з вітчизняними, зарубіжними. Наскільки знаємо, місток до Європи Ви проклали, зміцнюєте його. Які перспективи такої співпраці? .
– Працюємо не тільки з вітчизняними інвесторами, які споруджують у селищі сучасні готелі, санаторії, інші лікувально-відпочинкові об’єкти. Але й розширюємо співпрацю з іноземцями. Наприклад, будують готель італійці. Була зустріч із Послом Казахстану в Україні. Він висловив зацікавлення Східницею. Вже є запрошення на туристичну виставку в середньоазіатську країну. Ймовірно, питання стоїть не тільки про відпочинок казахів у нашому краї. Можливо, їх зацікавить і будівництво власного санаторію. Словом, робимо все для того, аби Східниця стала не тільки всеукраїнською, а й міжнародною оздоровницею.
– Іване Євгеновичу, наскільки відомо, Ви задумали спорудити у Східниці музей просто неба, а ще – амфітеатр. І вже утретє цього річ проведете фестиваль «Східницьке літо». Що Вас підштовхнуло до цього?
– Річ у тім, що люди приїжджають у наш край не лише лікуватися, а й набиратися позитивних вражень, що також сприяє оздоровленню. А ще ж нормальна людська допитливість вишукує цікавинки. Двічі ми вже провели фольклорний фестиваль української пісні й народного побуту. Він триває практично більш як три місяці, майже щонеділі – від травня до серпня. Стараємося не повторюватися. Хто бував у Східниці в ті дні, бачив, скільки люду збиралося на такі святкові дійства.
А ось щодо музею-скансену – кожна цивілізована людина прагне потрапити в минуле того чи іншого міста, селища чи й села. В нас же є унікальні нафтовидобувні пристрої, яким уже поза сто років. Тут уже має спрацювати фантазія фахівців, як створити такий музей неповторним. Тепер готуємося подавати через поляків на конкурс Євросоюзу. Думаємо зробити ще й таку добру справу: на всіх головних трасах поставити вказівники, аби відпочивальники не блудили. Люди хочуть активно відпочивати і нам потрібно врахувати цей момент.
– Чи масте контури проведення цьогорічного «Східницького літа»?
– Вже засідала ініціативна група щодо проведення цього мистецького свята. Є напрацювання, до кінця березня вже будемо мати чітку картину, хто дасть згоду виступати з пісенними доробками. Гадаємо, у плані заходів буде й фотовиставка нашого талановитого краянина, відомого журналіста Богдана Вовка.
– Таке гаряче питання, навколо якого багато пристрасних розмов: доля джерел східницької «Нафтусі». Що з цього приводу скажете?
– Ми дали карт-бланш комунальному підприємству «Східницькі джерела», яким керує Наталія Федьків. Мене цікавить, чому через рік не змінилося нічого. Ніхто тепер не запитує в неї, що зроблено, куди рухається підприємство, якому довірили займатися джерелами «Нафтуся».
– А селищна рада хіба пасивний спостерігач? Вона що, не вживає ніяких дієвих заходів?
– А ми осторонь і не стоїмо. Хто чистить тротуари, хто підсипає стежки, збирає сміття, листя загрібає? Хто цим усім займається? Мали б звернутися до селищної ради з конкретними пропозиціями: в нас такий-от напрям роботи, кошторис такий-то. Хто це має зробити?
– У Бориславі одне з найболючіших питань – водопостачання. Воно, очевидно, не обходить боком і Східницю, бо йде вода до водозабору «Бухів» із того ж Рибника. Як старається вплинути на ситуацію селищна рада?
– Знаєте, я багато чого не розумію. На території Східниці займається витоками наше комунальне підприємство «Господарник» – за два роки ми ліквідували десь двісті витоків. Проклали більше двох кілометрів труб, встановили лічильник на Бухові, аби водоканал міг облікувати, скільки селище споживає води. Ми збудували дві камери на Бухові, переварили масу засувок. І, тим не менше, нас звинувачують, і про це пише «Нафтовик», що у Східниці постійно крадуть воду. Що ще треба зробити, аби не крали? Чи хтось у водоканалі веде облік, скільки на Східницю подано води, скільки проплачено, а скільки вкрали? А чому не називають конкретних прізвищ? Не можна брати всіх під один гребінець. Якщо називають «анонімних» крадіїв — це несерйозно.
Ще один факт назву: ми двічі в селищному бюджеті закладали кошти для заміни обладнання на Рибнику. Тими коштами так ніхто й не скористався. Тут уже мали б проявляти активність керівники водоканалу.
– Великий розголос у регіоні набула «східницька тема», що громада селища і депутати ініціюють розірвання договору з обласною лікарнею відновного лікування. Що спонукало до таких рішучих дій?
– Львівська обласна лікарня відновного лікування 2010 року взяла в оренду на десять років будівлю лікарні у Східниці за адресою вул. Промислова, 10 «б». Відповідно до умов договору жоден пункт не виконано. Мали б відремонтувати маніпуляційну кімнату, облаштувати кімнату відпочинку персоналу і туалету, а також встановити міні-котельню для теплопостачання швидкої допомоги у Східниці. Сесія селищної ради з цього приводу прийняла окреме рішення – у відповідь на оприлюднений проект рішення обласної ради, відповідно до якого курорт може залишитися без швидкої допомоги. А ця рятівна служба обслуговує не лише мешканців і відпочивальників Східниці, а й низку навколишніх сіл – Майдан, Новий Кропивник, Старий Кропивник, Рибник, Довге-Гірське. Ми звернулися до Бориславської міської ради, бо лікарня перебуває на її балансі. Тож просимо, аби нам бориславці передали приміщення лікарні. Ми подужаємо ремонт і лікарні, і «швидкої» власними силами. Як не як, за останні два роки капітально відремонтували п’ять комунальних будинків силами КП «Господарник». То ж за рік можемо відремонтувати й лікарню.
– На яких проблемах Ви ще б загострили увагу?
– На негайному ремонті дороги вулиці С. Бандери в Бориславі, що з’єднує місто й селище-курорт. Справа в тому, що до нас їдуть не лише відпочивальники, а й сотні бориславців щоднини на роботу, й сотні східничан до Борислава, які так само працюють на промислових та інших об’єктах міста. Надіємося на більш активну позицію в тому напрямку міської влади. Зрозуміло, міський бюджет не витягне, тож потрібно більш настирливо стукати у владні інстанції Львова та столиці.
– Іване Євгеновичу, як мовиться, один у полі не воїн. Ви багато справ берете на себе, але є ще команда, депутати. Що скажете про тих, хто Ваша опора?
– Я радий, що на сьогодні більшість депутатів селищної ради – люди відповідальні, з якими можна порадитися, яких можна переконати, на яких направду можна покластися. Називати прізвищ не буду. В селищі знають і їх, і тих, хто займається політичною риторикою. Хоч вони й не перший раз при депутатстві, а стараються розгойдувати човен, у якому й самі пливуть…
Від редакції: Коли вже верстався цей номер «Нафтовика», нам стало відомо, що до Східниці приїхала ще одна польська делегація із гміни Сінькової. Зустріч увінчалася ще одним успіхом: підписано Договір про співпрацю між Східницькою селищною радою і ґміною Сінькової. Цим документом передбачено будівництво музею-скансена в українському селищі-оздоровниці. Вітаємо селищну раду й усіх наших краян.
Інтерв’ю взяв Роман Соловчук, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень