Одного дня чисто випадково троє дуже різних людей задали мені одне і те ж запитання: «Володя, а чому ти вже не критикуєш Козира?». Відмахнувшись жартівливим «А навіщо йому зайвий раз робити рекламу?», все ж опісля я задумався над тим, що дійсно, останнім часом щораз менше згадок у новинах та статтях на «Трускавецькому віснику» (і не тільки) про чинного міського голову Трускавця. Невже все так гарно, гладко, що критикувати не треба і нема за що? А може, хтось це розцінює як успіх мера, визнання нами та громадою його беззаперечних здобутків?
Звичайно, що все набагато складніше. По-перше, зайва увага до дрібниць шкодить виданню і інформування про те, які плани має пан Козир і чого він хоче добитися для Трускавця, чесно кажучи, почало набивати оскомину і нам, і нашим читачам. Закордонні поїздки не призвели до збільшення кількості відпочивальників, а декларації про будівництво об’їзної дороги, систему знижок для сумлінних платників за комунальні послуги чи про проект «Трускавець – сателіт Львова» вимагають хоча б якогось підтвердження цих намірів. А наразі поза голослівними деклараціями немає жодної конкретики. Можна, звичайно, було б зупинятися на кожному невдалому кроці пана Козира, на збитках його політики для міста-курорту, але хочеться писати про Трускавець і щось позитивне. А що напишеш позитивне про діяльність мера? Про ситуацію з бродячими собаками у місті? Про стан з прибиранням вулиць та тротуарів? Про катастрофічний брак коштів та безпорадність вирішити проблеми з казначейством, з наповненням бюджету? Про тугий вузол комунальних проблем, який не перший рік затягується, але останнім часом нібито «розв’язується» виключно заради меркантильних інтересів окремих посадових осіб? Про нищення пам’ятників? Про надскладну ситуацію з озером та будівництвом на вулиці Городище? Про міфічні дельфінарії, аква-парки, «соціальне» та «доступне» житло? Про ліс навколо міста та «почищений» від дерев парк? Про «Лісову пісню»? Чи про ряд рішень виконкому, які вартували б детального дослідження?
Тому й поменшало в нас статей, де подаються завідомо неправдиві відомості від мера та його оточення щодо того, як «жити стане краще, жити стане веселіше». А новин про те, що реально ж відбулося, які є зрушення на краще, просто немає – не виссати ж їх із пальця.
Якщо на початках урядування пана Козира критика його дій давала хоча б той ефект, що була реакція (спочатку гнівна від вірних псів-церберів псевдо-журналістики а-ля «козирна преса», а потім і реальна відносно порушуваних тем), то зараз все по-іншому. Пан мер спочиває на лаврах і нема в нікого з його оточення сміливості сказати «А король-то голий!». Депутатський корпус уклінно виконує всі забаганки, про виконком вже й не казати. Фірма «Арко» справно продає не лише котли для автономного опалення, але й виконує роботи з реконструкції освітлення парку, так що і на цьому фронті «змін» все гаразд. Здавалося б, можна тільки порадіти особистим успіхам мера. А хто не радіє з ним – той, напевно, заздрить…
Але справа лежить дещо в іншій площині. Апатична громада, котра очікувала з приходом «нового-молодого» якогось покращення, була гірко обманута у своїх сподіваннях. Закулісні ігри, приправлені перченим соусом від «чесної» влади, переважно залишаються поза зоною досяжності далеко не заможної громади. Бравура в питаннях дріб’язкових йде у пана Козира в парі з невмінням (чи небажанням?) вирішувати якісь стратегічні питання. Важко сказати, чи в цьому тільки вина його одного, чи вина всієї не надто компетентної команди – дивного конгломерату старих комуністично-комсомольських кадрів та молодих пристосуванців. Втома від постаті цього «нового» мера, від його слів та декларацій, від ставлення до громади в цілому та окремих її представників (зокрема, на прийомах міського голови) спричинилася до того, що щораз менше трускавчан звертається до мерії. Вмирає та, що повинна вмирати останньою. Надія у спроможність вивести Трускавець на достойний рівень згасає так само, як і віра у чесність влади та її наміри зробити громаду заможною. Масла у вогонь підливає ще й менталітет трускавчан, які в більшості своїй не поділяють життєве кредо міського голови «Якщо хочеш жити як людина, то мусиш працювати як кінь». Причина банальна – у Трускавці звикли до легких грошей і жодна проповідь від новоявленого «месії» не знаходить сприятливого ґрунту.
Час Козира настав у 2010 році, коли він завдяки спритним технологіям та політобману посів мерське крісло. Очікування 2011 року змінилося у 2012 протестами проти бездумно хижацької політики визискування громади та підприємців за допомогою постійного підвищення тарифів, маніпуляцій із торговими місцями, гонінь, відвертого популізму з метою оправдання меркантильних інтересів. У людей відкрилися очі і на відверто недолуге твориво, яке стало плювком в очі націоналістичному рухові, і на фарисейську закваску «духовно багатого», котрий забув слова Ісуса «Блаженні вбогі духом, бо їх є Царство Небесне». Але механізм позбавлення «трону» не виписаний у законодавстві належним чином. Підлабузники та коритники триматимуться пана Козира так довго, як це буде їм вигідно. А вигідний чинний мер не лише їм, а й певним високопосадовцям. Покровителі у Трускавці та поза межами міста-курорту намагатимуться використати факт володіння такою досить вагомою та ключовою посадою – знову ж таки, не в інтересах громади, а для власних цілей. Тільки кому буде потрібний пан Козир після того, як його використають? Питання залишається відкритим і навіть риторичним…
Під час гри в «дурня» биту карту кидають у відбій. Навіть якщо ця карта – козир. Є шанс нової гри, але невідомо, чи ця масть буде в тій новій грі козирною. Якщо карта – туз, то є шанси бути «гоноровою» картою навіть некозирної масті. А якщо шістка? То переважно її стараються позбутися як непотребу. Хіба що інколи тримають на «погони»…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень