Людей, які співпрацюють із окупаційною владою, називають колаборантами або ж колабораціоністами. Слово це походить з латинської мови і означає “співпрацювати” – co labore, поширилося воно після ІІ світової війни спочатку як термін на означення французів, які співробітничали із гітлерівцями (французьке collaboration – співробітництво). Колаборанти – люди, які співпрацюють із окупантами, дбають за свою вигоду, але до них немає поваги ні зі сторони окупанта, ні зі сторони своїх, які їх приховано чи відверто зневажають або ж навіть намагаються знищити, покаравши таким чином за зраду.
На прикладі маленького містечка N. постараємося показати, що колабораціонізм – гидке та прикре явище, тому перш ніж співпрацювати із окупаційною владою, варто замислитися, щоб не бути проклятим самому та не нашкодити своїм нащадкам у сьомому чи й десятому коліні.
Найперше розглянемо, яка влада є окупаційною. Це та, яка силоміць захопила владу чи ж отримала її внаслідок маніпуляцій чи іншим нечесним шляхом. І хоча Біблія говорить, що всяка влада є від Бога, але у тій же Біблії знаходимо безліч прикладів боротьби ізраїльтян проти іга і ця боротьба схвалювалася Всевишнім.
Приклад братів Маккавеїв та їхньої матері (з так званих второканонічних книг Святого Письма) показує, що боротьба проти ворога – це святе та богоугодне діло і краще втратити життя, ніж честь та гідність. А окупаційна влада переважно діє такими методами, щоб диктувати свою волю та поступово позбавляти населення чи масу, яку вона не хоче визнавати народом, гідності, честі, щоб заохочувати в цій масі тваринні похоті, невігластво, відвертати від освіти, культури, звичаїв предків.
В маленькому містечку N. до влади прийшли окупанти. Вони виганяють людей піших та
непіших із місць загального користування, а також із спеціально обладнаних місць, щоб ніхто не заважав їм, окупантам, відпочивати. А то ці тубільці співають, щось продають, щось пропонують. Та навіть своїм виглядом та виглядом своїх тварин псують окупантам весь відпочинок. А так не можна. Якщо нема закону, який би забороняв тубільцям робити якісь речі – такий закон придумується. Не виникають у вас при читанні цього фрагменту тексту асоціації із расизмом в Африці, коли були обладнані спеціальні місця “тільки для білих”? Або із нацизмом першої половини ХХ століття, коли німці-арійці вважали себе вищою расою, а слов’яни, цигани, чорні вважалися покидьками суспільства?
Окупаційна влада переважно перекручує історію, видаючи чорне за біле, а біле за чорне. Особливо окупантам не до вподоби їхні попередники на території, яку вони загарбали, бо населення бачить різку відмінність між тими, хто був і тими, хто прийшов. Тому будь-якими методами і намагається окупант витравити із пам’яті та свідомості тубільців весь позитив попередників. І тут без допомоги колаборантів окупанту ніяк не обійтися. Завжди знайдуться ті, хто за миску юшки з хробаками гудитимуть старе та вихвалятимуть нове. На гадку приходять більшовики із їхніми промиваннями мізків населення власне стосовно ідеології. Все, що було до того – це або йшло у правильному русі до побудови соціалістичного ладу, або ж було ворожим народним масам. В містечку N. відбувається щось подібне – весь позитив попередників намагаються забути, зате негативу вишукують навіть там, де його не могло бути в принципі.
Окупаційна влада завжди намагатиметься показати тубільцям, що вона своя або ж Богом дана. Для цього вона прагне якомога сильніше заручитися підтримкою служителів релігійного культу, впливових людей місцевості та молоді. Дітям пропонуються якісь організації чи атракції, молодь вербується у своєрідні гітлер-юґенди, на психіку тубільців давлять якісь лідери, якісь священики, якісь запроданці, які мають від того прихильність нової влади і зиск. Це теж колабораціонізм. Хто ж не хоче йти на повідку окупанта, то або оголошується ворогом народу (куркулі в молодому СРСР), або визнається таким, що встромляє палиці в колеса новій владі, або просто знищується – чи то в фізичному чи моральному плані. На забуття за часів СРСР були приречені сотні талановитих людей, які не вписувалися у рамки тоталітарного режиму. В містечку N. теж, хто не вписується у рамки тієї політики, яку проводять окупанти, автоматично стає ворогом, або горе-патріотом.
Гасла та декларації, якими окупаційна влада годує цивільне підконтрольне населення, далекі від реальності, проте окупант робить видимість, що все це – свята правда. Колабораціоніст же мусить доводити, що все, що робить окупант, або вже йде на користь громаді, або піде на користь в найближчому майбутньому чи просто майбутньому. “Хороший окупант – заможні люди в N.”, “Зміни в N. необхідні”, реорганізація, реструктуризація, оптимізація, зміна кадрів, взагалі зміни – це те, що впихається у свідомість та підсвідомість тубільців. Для цього задіюють все, що тільки можна.
Колабораціоніст повинен допомагати проводити окупанту політику, яка спрямована на викачування природніх ресурсів. Приклад – окупант будує пилорами, вирізує дотла деревину по кільцевій дорозі навколо міста N. та випродує природнє багатство. Окупант не лише використовує цілющі води містечка N., а ще й доводить, що вживати їх тубільцям небажано, а якщо і дозволити їм це робити, то тільки за гроші. Окупант із колабораціоністом вишукують все нових та нових можливостей для того, щоб гнобити тубільців – при цьому колабораціоніст чомусь забуває, що сам теж належить до цих тубільців.
За співпрацю із окупантом колабораціоніст може отримувати певні почесні відзнаки від окупанта, преференції у бізнесі порівняно із іншими тубільцями, а в окремих випадках навіть входити в долю (щоправда, дуже мізерну) із новою владою. Діти колабораціоніста матимуть вищі оцінки у школах, якщо такі залишаються діяти на окупаційній території, самих колабораціоністів запрошують на різні непотрібні дискусії чи заходи, щоб створювати видимість законності та демократії. І хоча часто колабораціоніст розуміє, що все це окозамилювання, він навряд чи признається про це навіть у колі своєї сім’ї, адже він обирає собі долю “свій серед чужих, чужий серед своїх”. Але це він так гадає, бо серед чужих він ніколи не стане своїм, він чужий всюди.
В містечку N., яке перебуває в режимі окупації, колаборантів не бракує. Хтось погодиться на співпрацю із владою взамін на отримання так необхідних дозволів, хтось піддається під вплив геббелівської пропаганди нової влади N., комусь просто немає виходу, ніж іти на співпрацю – принаймні так йому здається. Комусь окупаційна влада в N. не видається такою страшною, бо вона ніби отримала благословення від служителя культу. Є й вічні колаборанти, які заради власної вигоди готові співпрацювати навіть із дідьком рогатим.
Але той, хто розуміє всю небезпеку окупантів на власній території, ніколи не погодиться з цим явищем. Активна та пасивна боротьба продовжуватиметься. Ситуація із поміщиком Бойкотом, Рух Опору у Франції часів ІІ світової війни, партизани, наша рідна УПА, дисиденти, шестидесятники, Гельсінкська група, Міжнародна Амністія, Армія Крайова в Польщі, “Жовті пов’язки” в Китаї та маси і маси грузин під час Трояндової революції і українців під час революції Помаранчевої, цьогорічні свіжі рухи в країнах Магрібу – все доводить, що нема нічого вічного під сонцем і що сплячого потрібно будити. Як писав Шевченко, “та добре вигострить сокиру та й заходиться вже будить…”
В містечку N. окупаційна влада владарює ще недовго. Це маленьке містечко, яке знаходиться чи то в Африці, чи то в Азії. Нам можуть бути чужі проблеми його жителів. Але так хотілося б, щоб у цьому N. було поменше колаборантів, а громадяни усвідомили, що їх більше, ніж окупантів і що від них залежить, наскільки довго протримається цей окупант при владі. Але пасивність жителів N. не сприяє їхньому швидкому визволенню від окупаційного іга, яке стискається зашморгом на їхній шиї. І допомагають стискувати цей зашморг власне колабораціоністи. Чи залишиться N. на карті описаного нами світу, чи стане містом без пам’яті та свідомості, містом, перейменованим на честь головного окупанта Q., залишається на совісті його мешканців. І прямо залежить від кількості колабораціоністів, кількість яких не повинна дійти до критичної маси, до певної межі, до незворотного проценту, за яким – N. без N.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень