І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива: Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст… Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів,і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити. Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся! Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його. Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам! (Об. 3:14-22).
Існують три температурні виміри, відомі усім від малого до великого. Всі знають, що таке холодне, гаряче та літепле. І також усі знають та розуміють такі народні вислови як «ні риба, ні м’ясо» чи «ні холодний, ні гарячий». З цих слів можна зрозуміти, що людина безініціативна, і ти не знаєш, чого від неї очікувати або як із нею працювати чи розмовляти.
Під висловом «теплий християнин» мається на увазі неістинний християнин, нібито не з числа тих, які знаходяться у глибокому заблудженні чи явних грішників, проте і до Господньої науки відноситься з «прохолодою». Перебування у духовному дріманні є для такого християнина звичайним станом. Іншими словами теплість – це коли збереглася назва «християнин», а суть цієї назви втрачається. Ісус Христос говорив учням і народу, що коли, сіль втрачає свою властивість і перестає бути солоною, вона вже не виконує свого призначення і стає непотрібною. Так само коли християни втрачають свою істинну сутність – вони втрачають владу, силу та своє покликання від Ісуса Христа. Носити просто назву «християнин», але втратити свою сутність – це відступлення від чистої Євангелії. «Бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів. Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне. Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві. Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке» Рим. 1:21-32.
Сьогодні багато християн, які мали гарячі серця та були близько з Ісусом Христом у спілкуванні, продали Христа за «юдин гріш», тобто проміняли Його цінності та інтереси за ради власного збагачення та власної користі. Християнство досить сильно піддалось впливу зі сторони цього світу, і багато хто пішов на компроміс із законами цього світу, які нав’язав диявол. Комусь сатана запропонував хліб, комусь владу, комусь багатство – і тим самим звабив тих, які любили Христа. Ні, це не вигадки – це правда. Ось тільки деякі приклади колись колискової пробудження, Європи. Гомосексуалізм, який поширюється і винищує населення багатьох, колись християнських країн. Це також і диявольська гуманність, яка закрила рот багатьом християнам тим, що гріх почали називати помилкою та змирились з гріхом, який прийшов у помісні церкви, багатьох з яких сьогодні, на жаль, вже немає, залишились лише пусті будівлі, які нагадують про те, що колись тут збирались християни. Все виглядало добре і, напевне, ніхто не підозрював, що така могутня Європа з її високими моральними стандартами та повагою людської гідності стане мертвою через гріх, на компроміс з яким пішло європейське християнство.
Сексуальна свобода, якої так сильно бажали і думали, що це добре, привела до блуда в якому сьогодні захлинається населення європейських країн. Одностатеві шлюби і ув’язнення тих, які заявляють, що це гріх. Сьогодні узаконюється беззаконня, а це велика мерзота, і за це на людей чекає духовна смерть, яка сьогодні крокує європейськими державами.
Це все сьогодні стає також близьким і до нашої країни, це вже поряд, і нам потрібно пильнувати про те, щоб бути гарячими християнами, щоб не стати теплими і не забути Ісуса Христа. До християн приходить духовний сон та лінь, які потрібно усіма силами гнати від себе, тому що ці речі призводять до духовної смерті. В багатьох християн на Україні також холоне любов до Господа. Перестають ходити в Божий Дім, кидають служіння Богу, змінюючи його на бізнес. На молитовні служіння в багатьох церквах із 100% приходить всього лише 10-20 %. Ті, які раніше говорили людям про Ісуса Христа, замовкають, розчаровуючись.
Але благодать Божа – більша за гріх і беззаконня! Бог завжди на стороні праведників і, якою б сумною не була статистика, Боже Царство та Божі принципи – це те, чого потрібно прагнути у житті понад усе. Виконувати Божу волю – ось для чого дане нам життя. Не йти на компроміс з гріхом, навіть коли щось втрачаєш. Бути готовими заради Христа постраждати і навіть до смерті – це є сутність кожного християнина. Посилена молитва та дія в ім’я Ісуса Христа, єдність християн різних конфесій у боротьбі проти беззаконня. Чого нам боятись, адже ми жителі Божого Царства? Кого нам боятись, якщо на нашій стороні сам Господь? Чи є щось цінніше за Ісуса Христа та Його вічної любові до нас?
Ці страждання, які ми переносимо на цій землі, є тимчасовим, явищем, ми підемо звідси. Питання у тому, що ми залишимо тим християнам, які будуть після нас. Лінь чи старанність у служінні та молитві, любов до Бога чи теплість у відносинах із Ним, мовчання чи крик та відкрита боротьба із гріхом? Що ми можемо залишити після себе? Є ще одне питання: як ми будемо дивитись в очі Ісусу Христу, який помер за наші гріхи та дав нам приклад, як поступати? Якщо тут, на землі, ми можемо пояснити, що так то і так пішов на компроміс, бо такий закон прийняли, чи так буде краще для мене чи для моєї родини, там при зустрічі з Ісусом ми не зможемо оправдатись або збрехати. Час є тут, на землі, поки ми ще живемо. Час боротися за Євангелію навіть до кайданів, а цей час вже наближається! Час зкинути з себе гріх, визнати та відректись від темних справ і бути чесним перед Богом та людьми. Ісус Христос є Переможцем, який переміг пекло і смерть, переміг усіх земних правителів та диявола. Він є Найвищим і сьогодні говорить до нас, християн, не до світу, а до кожного, хто вірує у Нього: «Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся! Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його. Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!» Об. 3:19-22
Руслан Цехмейстер
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень