Трускавчанин Стас своє юнацьке минуле згадує з болем та сумом. 14 серпня йому виповнилося 24 роки, але за свій молодий вік він спробував усіх «принад» учасного спустошеного світу: хлопець був наркоманом, мав три судимості.
Стас погодився дати інтерв’ю, аби своїм свідченням уберегти теперішню молодь від морального та духовного спустошення, через яке та піддається згубним узалежненням – наркоманії, пияцтву, розпусті тощо.
– Стасе, – розпочинаю розмову з вродливим юнаком, – що спонукає сучасну молодь то таких необачних кроків, які ведуть до згубного життя? Чому так стається, що хлопці та дівчата вдаються до таких зовсім не дитячих «пустощів» – вживання наркотиків, алкоголю, інших згубних принад?
– Здебільшого, це безтурботне життя молоді або через надмірну батьківську опіку, або через її відсутність. Розкажу про себе. Коли мені було 12 років, батько поїхав за кордон на заробітки. Мати не могла зі мною дати собі ради і мене, фактично, виховувала вулиця. Уже від дванадцяти років я почав курити «план». Згодом, у 14 років, пригадую, що це був перший день навчального року, 1 вересня, я вколовся. І відтоді, як то кажуть, пішло-поїхало…
З болем згадує хлопець, як він опустився був до того, що почав красти, бо гроші на наркотики були потрібні, а це «зілля» – не дешевий «продукт». Нічого не вартувало Стасеві дурити матір та близьких йому людей. Отож, ставши мимоволі наркоманом, хлопець спробував весь згубний арсенал цього узалежнення – від «травки» до героїну.
– Такий стиль мого життя продовжувався до 21-го року. Я пив, гуляв, коловся, словом, ні в чому себе не обмежував. Була в мене дівчина, я її дуже любив, але, звісно ж, вона мене покинула, бо мала дещо інші погляди на життя. Це мені додало ще більшого потягу до наркотиків і я опустився, що далі вже нікуди.
Від вживання наркотиків, пригадує Стас, вкрай виснажився його організм, він падав у депресії. Декілька разів пробував «зав’язати» – усе було намарне, бо кожен раз, як тільки виходив на вулицю, усе починалося знову й з новою силою.
– Кожен раз, коли я пробував зупинитися, – розповідає Стас, – то розумів, що самостійно цього не зможу зробити. У моїй голові назрівали помисли про самогубство. Мені набридло таке життя, яке коштувало мені великих фізичних мук.
Але якась сила стримала хлопця від неповоротного кроку. Згодом зрозумів, що це була та сама сила, яка перед тим уберегла його від неминучого ув’язнення за скоєні злочини. Тоді був наївно подумав: повезло, пощастило. Тепер безсило опустився на коліна й ледве вимовив: «Боже, якщо Ти є, зроби щось, зміни моє життя, бо я більше так не можу!» То була перша щира молитва молодої людини, котра потрапила у безвихідь.
– Господь Бог оборонив мене від в’язниці, – переконаний молодий трускавчанин, – Він же уберіг мене від самогубства. Згодом ця могутня й невідома мені на той час сила запровадила мене у християнський реабілітаційний центр села Кругів Золочівського району, там я пробув п’ять місяців. Перед тим була глибока й щира сповідь у владики Тимотея в Брюховичах.
Своїм наставником Стас вважає брата Даниїла, монаха, котрий мав подібну сумну долю, з тією лише різницею, що був він львівським наркоманом і мав більший «досвід» та «стаж». Є там ще один колишній «блудний син» та наркоман, теперішній кандидат у монаший чин, Сергій із Червонограда, котрий також навернувся до Христа після повного духовного, морального та фізичного спустошення. Саме Даниїл і привіз Стаса до мальовничого Кругова, де починають друге життя люди, котрі за різних причин та обставин потрапили на саме дно суспільства – моральне та духовне, насамперед. А коли прийняли покаяння й навернулися до Христа, намагаються бути Його добрими воїнами.
– Коли я прийняв Ісуса в своє серце, – ділиться спогадами недалекого минулого Стас, – то відчув, надзвичайне полегшення на душі і в серці. Хоч фізично мені було надзвичайно важко: часто мучили головні болі, надривався у блювотах, крутило ноги, мав поноси. Але сказав собі твердо: все – раз і назавжди! І в тому відчував внутрішню підтримку – зі мною був Бог.
«Пластмасовим щастям» називає трускавчанин той стан, у якому від перебував впродовж майже десяти років, той стиль життя, яким жив до свого навернення. Деякі з колишніх «співголочників» сміються з нього, називають дурнем. Але так не вважає Стас, а також ті, хто разом з ним перейшли межу між блудним та християнським життям – на користь життя в Ісусі. Сьогодні вони називають себе воїнами Христовими – проводять спільні молитви, беруть участь в акціях проти введення у законодавство України європейських «демократичних цінностей» – гендерної політики, ювенальної юстиції та узаконення одностатевих шлюбів.
– У другій половині минулого року, – розповідає співрозмовник, – за короткий час ми провели понад десяток акцій проти введення антиморальних законів в Україні. Наша молодіжна формація «Рух чистих сердець» збирала підписні листи проти змін у законодавстві України під тиском Євросоюзу – у Дрогобичі, Трускавці, Самборі, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Хмельницьку, Камянець-Подільську, Полтаві, Харкові, Дніпропетровську. Зібрали близько 50 тисяч таких листів і надіслали їх Президентові України.
– Стасе, – на завершення розмови звертаюся до хлопця з Трускавця, котрого знаю заледве року, від того часу, як він навернувся і почав приїжджати на богослужіння до Дрогобицької каплиці на вулиці Копистянського. – Назви ще друзів з Трускавця, з котрими ти проводиш спільні молитви.
– Це Юра, Рита і Павло. Є ще Славик з дружиною, але зараз вони в Москві, поїхали, щоб заробити на прожиття. Але ми спілкуємося з допомогою Інтернету, вони також телефонують, питаються, як у нас справи, підтримуємо одні одних морально й духовно. Принагідно я хочу підтримати тих, хто хоче змінити своє життя, так, як я його змінив: знайте, що є Той, хто вас любить. Він здатний зробити усе неможливе! Неможливе для вас, але не для Нього.
Василь Кирилич, газета “Франкова криниця Підгір’я”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень