/Відлуння ювілею/
Уперше про Бориславську спецшколу школу-інтернат для дітей із вадами опорно-рухового апарату я почула від свого чоловіка, учителя музики. Він із такою теплотою відгукувався про своє 9-річне перебування в Бориславі, незабутні шкільні роки, своїх наставників, що було аж дивно. Бо чи ж багато дорослих можуть сказати: «Я вчився в незвичайній школі. І усім, чого я досягнув у своєму житті, великою мірою завдячую саме їй». А це ж все-таки інтернат…
І тому, що все-таки це не звичайний собі інтернат, я переконалася, побувавши на 50-річчі Бориславської спецшколи-інтернату, яке нещодавно від-значали. На ювілей сюди з’їхалися сотні випускників різних років з усіх куточків України. Були серед них і параолімпійські чемпіони, і відомі поети, і професійні співаки, і успішні юристи, і майстри народних ремесел… Їм було нелегко долати упередженість до своєї неповносправності, але власне у стінах бориславської школи вони, окрім навчання та лікування, розвивали свої таланти, набували у собі впевненості, разом зі своїми вчителями робили перші кроки до втілення своїх мрій.
«У Бориславській школі я забував про фізичні труднощі. Ми були рівні, такі, як усі! – каже Анатолій Запорожець, художній керівник Побузького Будинку культури, що на Кіровоградщині. – Дев’ять років цікавого життя, помножених на безкорисливу любов вихователів, високу професійність учителів, чуйність медичного і технічного персоналу… Дякую за це тобі, моя рідна школо!».
Під час святкування було дуже багато слів вдячності й зворушення, а ще – сліз радості від зустрічі зі своїми однокласниками й наставниками. І від того, що за останні роки школа помітно оновилася ремонтами, облаштуванням приміщень…
«Наші діти перебувають тут цілодобово, 9 місяців на рік, отож намагаємося, щоб вони почувалися, як удома», – говорить директор школи Наталія Тищенко. – Шукаємо спонсорів, і, дякувати Богові, знаходимо тих, хто допомагає інтернатові. А наші діти також допомагають нашим доброчинцям: відкрити свої серця іншим, усвідомити, що попри все, життя прекрасне і варто цінувати кожну його мить. Бо часто здорові люди не вміють цінувати те, що мають або що їм далося без особливих зусиль».
Коли я після спілкування з учнями школи та випускниками різних років їхала з Борислава до Львова, згадувала рядки з вірша Галини Гордасевич:
«Кажуть, пустеля цей ниций світ, і в нім людина убога, ні, кожна людина — це самоцвіт в безцінній короні Бога». І думала про те, як важливо побачити цей самоцвіт у кожній неповносправній дитині…
Так, як свого часу тут, у Бориславській школі-інтернаті, побачили талант малого хлопчика Юрка, хворого на дитячий церебральний параліч..
Понад 30 років тому мій чоловік, Юрій Кіндратович, учень бориславської школи, побачив у руках свого вчителя музики акордеон і запалав бажанням і собі навчитися грати. Інші казали, що своїми кволими через ДЦП руками він ніколи не зможе оволодіти акордеоном, Але його учителі вірили в нього, і завдяки їм, а також своїй наполегливості й талантові Юрко оволодів досконало кількома музичними інструментами, здобув вищу освіту і став улюбленим учителем багатьох сотень дітей, керівником ансамблю народних інструментів.
Важка недуга передчасно обірвала мелодію його життя, і мене так зворушила звістка про те, що в Бориславі пам’ятають свого випускника і готують вечір пам’яті. Вечір, який став чудовою нагодою розповісти про те, що кожного з нас Господь наділяє певними талантами, і коли навколо с люди, які вірять в нас і допомагають тим талантам розквітнути, цьому не перешкодять ні фізичні вади, ні інші недуги. Тому мій щирий уклін і директорові школи Наталії Тищенко, і педагогам-ветеранам, які організували вечір пам’яті, Софії Літинській та Любові Цюпко (обидві пропрацювали в школі понад 40 років). Уклін пам’яті про Василя Строгана, учителя музики, якого днями не стало.
А ще зі сльозами на очах згадую дівчинку з ДЦП, яка підійшла до мене після вечора пам’яті, погладила по руці і попросила: «Не сумуйте. Ваш Юрій вже слухає небесну мелодію. А я також захотіла стати учителем музики…»
Любов Кіндратович, м. Львів, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень