До вирішення проблеми бродячих собак можна ставитися по-різному. Одні схвалюють відлови собак, інші критикують тих, хто викидає тварин на вулицю, ще інші шукають виходу із ситуації або ж байдуже махнуть рукою – ет, знайшли найбільшу проблему. Можливо, проблема бродячих тварин і не є найголовнішою для українських міст, в тому числі і для Трускавця, але вона існує, існує не перший рік і пробують її вирішити далеко не перший рік. За часів Австро-Угорщини і довоєнної Польщі в містах боролися з цим явищем за допомогою гицлів. І хоча ми тепер полюбляємо говорити про цивілізованість та нашу європейськість, та гицлі не перевелися.
Одне діло, як до вирішення проблеми бродячих собак ставиться пересічний мешканець міста, а інше, як її вирішує влада. Якщо позиції різко розходяться, то назріває конфлікт. Він спочатку набирає, мов той чиряк, аж врешті колись мусить луснути. І, здається, що в Трускавці настав той критичний момент, коли чаша терпіння зоозахисників перелилася через вінця і вони оголосили війну Козиру так само, як він оголосив війну безпритульним собакам. Хто не знає, хто такий Козир, то пояснюємо – це міський голова Трускавця від 2010 року.
Давайте спробуємо глянути на справу об’єктивно та неупереджено. Чи була проблема в місті до Козира? Була, однозначно. Чи вирішувалася вона? Вирішувалася та не вирішилася. Процес ішов, та завершення його не було. Якщо на «Трускавецькому віснику» ви уважно читали історичну розвідку про Раймунда Яроша, то там про цю проблему теж згадувалося. Псів виловлювали, але ніхто не протестував. Та не будемо заходити аж так далеко. За часів Лева Грицака собак теж виловлювали, за це мера вже критикували. Не так захисники тварин (бо вилови здійснювалися рідко, нерегулярно, в нічний час), як ті, хто цю тему хотів використати в боротьбі проти міського голови. Писали на цю тему в газеті, яка належала і дотепер належить пану Козиру.
Чому ж тепер захисники тварин так активно піднімають це питання? Може, тут теж є якась політична складова? Чи не тому «Трускавецький вісник» часто повертається до цієї теми? Хто за цим всім стоїть? Ці запитання можуть виникнути в голові у будь-кого. Спробуємо ж на них відповісти.
На нашу думку, головна проблема, котра сніговою кулею набирає обертів і вже встигла знеславити Трускавець на всю Україну, це не так відлови собак, як брехня від пана Козира та його команди. Коли на першій прес-конференції Руслана Козира в якості міського голови (лютий 2011, готель «Оскар») автор цих рядків задав йому запитання стосовно бродячих собак та їх відстрілу, то мер дуже розсердився і назвав проблему видуманою, буквально «фантазією одного журналіста, котра є в його уяві». Питання нами було задано не тому, що автор – великий любитель тварин в цілому чи собак зокрема. Його це запитання попросили озвучити члени Товариства захисту тварин, що ми й зробили. Однозначно, що відповідь міського голови нас шокувала, тож ми вирішили придивитися до справи пильніше і зав’язали тісніший контакт із захисниками тварин в нашому регіоні.
Що ж це за організація така і хто до неї належить? Юридично оформлена структура на Дрогобиччині налічує більше симпатиків, ніж членів. Ми познайомилися як з одними, так і з іншими, причому не лише в Трускавці, але і в Стебнику, Бориславі, Дрогобичі, а навіть із зоозахисниками Львова та Польсько-української спілки захисту тварин. Захисники тварин прекрасно розуміють, що бродячі тварини не повинні тинятися по місті, тим більше по курортному парку. Неодноразово вони зверталися до органів місцевого самоврядування. Та розмова у владних коридорах нагадує радше спілкування глухонімого з сліпим, або ж сумнозвісну формулу «я начальник – ти дурак». Вольєр, який мали збудувати то на території Стебника, то десь на околицях Трускавця (території КП «Наше місто»), то в Дрогобичі, наразі існує тільки у реальності віртуальній.
Отже, захисники тварин готові були взяти на себе багато чого – догляд за тваринами, їхню вакцинацію, годування тварин, лікування тварин, відповідальність за тварин. Єдине, що вони просили від влади (читай – Козира), так це не вбивати собак і допомогти із спорудженням вольєру. Тим більше, що кошти в міський бюджет на вирішення проблеми було закладено. Принаймні по 2 тисячі гривень оплачували трускавецькі владоможці за кожний приїзд гицлів зі Львова. Нагадаємо, що з квітня по липень цього року львівське ДКП «Лев» як мінімум сім разів виїжджало до нашого міста-курорту, відловлюючи собак (тобто, отримали 14 тисяч гривень). Частина з них до Львова живими не доїхала, частину винищили чи пустили «на ковбаси» (а може спалили), кількох собак трускавецькі зоозахисники привезли назад в місто.
На одній із понеділкових нарад в трускавецькій мерії один із чиновників зробив обмовку, говорячи про «відстріл» собак. Його швиденько почали виправляти, що «відлов», «вилов», але хто читав Зіґмунда Фройда, той знає, що обмовок без причини не буває. Отже, відстріл собак влітку йшов повним ходом. В 2010 стріляли гицлі зі Стрия, в 2011 – зі Львова (з ДКП «Лев» УЖКГіБ уклав відповідну угоду від 18.04.2011). Тоді й почалися протести трускавецьких зоозахисників. Замість прислухатися до них пан Козир вирішив діяти в телефонному режимі. Саме так було дано доручення «оформити по повній програмі» найбільш активну захисницю собак, пані Ліду Б. Жінку та її доньку почали переслідувати як охоронці в парку, так і окремі правоохоронці. Боротьба проти стихійної торгівлі в парку виливалася часто власне в боротьбу проти пані Ліди – інші, немісцеві, спокійно продавали гриби, сувеніри, інший крам. Охоронці бачили тільки захисницю тварин з її нехитрим товаром, котрим вона заробляла собі на життя. І на життя тварин, котрі чекають на шматок хліба від неї.
Пані Ліда не отримала дозволу від влади і на легальну торгівлю, незважаючи на те, що зверталася неодноразово, подавала документи на відповідну комісію. Жінку в очі називали «ненормальною», та прізвища цих «героїв» тут називати не будемо, адже жінка ці образи, яких зазнала в мерії, не зафіксувала належним чином. У провладній пресі тема перекручувалася і навіть на звіті за 2011 рік міський голова Трускавця звинуватив у пробуксовуванні вирішення проблеми саме … захисників тварин із Трускавця.
Та до звіту ще далеко, повернемося в літо-2011.
У Трускавці триває відстріл собак, та здійснюють його вже не львів`яни, а мешканець міста Борислава. Зоозахисники зафіксували його машину, мають вдосталь беззаперечних фактів діяльності цього чоловіка, котра не просто суперечить чинному законодавству України, а є злочинною. Та жодні звернення до місцевої трускавецької влади результатів не дають. Ось така є передісторія того, чому зоозахисники почали «виносити сміття з хати». Спочатку писали в місцеві міліцію та прокуратуру, коли ж далі відстріли тривали, почали звертатися на рівні влади обласної, до правоохоронних органів області, звернулися до Прем`єр-міністра України Миколи Азарова, Президента.
Зауважимо, що не якісь «вороги Трускавця», не «попередники Козира», не вісник і не зоозахисники винні в тому, що проблема вийшла за межі міста і стала плямою на репутації курорту, адже нікому не вигідно показувати Трускавець саме в такому плані. Винна виключно місцева трускавецька влада і мер Козир особисто. Зоозахисники, яким спочатку обіцяли щось, а згодом почали просто ігнорувати, паплюжити їх, переслідувати, зневажати, а навіть нападати на них (є факт нападу гицля з Борислава на мешканку Борислава, захисника тварин, та погрози в її адресу), мусіли якось оборонятися. Не «Трускавецький вісник» шукав собі тему бродячих собак, а пан Козир з його прихильниками самі насильно впихнули цю тему – через захисників тварин. Адже кожна публікація, яка з’являлася на віснику щодо бродячих собак, була своєрідною реакцією захисників тварин, над якими хотіли просто познущатися окремі наші керманичі.
Та не вийшло. Згадками про Трускавець як місто, де знищують собак, рясніють польські ЗМІ. Зацікавлення проблемою виявила «Guardian» та інші західноєвропейські видання, особливо після публікації статті «SOS». Наступне звернення трускавецьких зоозахисників англійською під титулом «Help us» підлило масла в вогонь. Оскільки ми його ще не вміщували, то подамо тут фрагмент цієї статті.
«The town of Truskavets, Lviv region asks for help. Our dogs are mass killed. They die with a difficult death: foam at the mouth, convulsion and then death. At lasts about 15 minuts. We can`t stop it. We appealed to 11 instances of Ukraine. We also write during the whole year to our mayor Kozyr R. and the main killer – maniac of the dogs Lutsenko I., but there aren`t any results. We have photos and videos of the murders. All the dogs are killed and the town is empty. On the 30-th of December 2011 they killed the dog`s family known to all Ukraine. They were 8: father-dog, mother-dog 3 red and 3 black puppies. Many people took pictures of them and gave them food.
My name is Lidiya Buha. I am the town-seated. I loved this dog`s family very much. They had vactination, dog-collars and passports. They were very calm. But the mayor ordered to kill them. Our mayor`s friend kills the dogs and we can do nothing. On the 30-th of December they also killed all the dogs near the market-place and all the dogs at the buvet. They died on our hands. It`s very difficult to see what they do with the dogs.
Please, send some commissions or checkings, link us with Maya fon Hohhentsollern and Brigitte Bardeaux and help us. You can find all our materials in the Internet».
Така правда, гірка правда про поводження з тваринами в Трускавці. І те, що цю правду не хотіла і не хоче визнавати міська влада курорту, посилює глибину проблеми. А щоб не бути голослівними, наведемо один лише факт. В день звіту пана Козира перед громадою питання відстрілу бродячих тварин було порушено. Він відповідав, що винні в першу чергу зоозахисники, а в цей час, 30 грудня 2011 року, під вечір, його приятель по полюванні, той самий мешканець Борислава І. Л. відстрілював тварин. Вбивства тварин продовжуються, причому не лише бродячих, але і свійських. Від отрути гинуть собаки і щеплені, і з ошийниками, і на прив`язі, фактів та доказів – понад міру. Факти вбивств тварин у Трускавці у своїх відповідях підтверджують представники правоохоронних органів. Прокуратура у своїй відповіді на звернення зоозахисників стверджує, що «на території міста Трускавця вилов безпритульних тварин проводиться не у встановлений для цього час, в присутності мешканців та відпочиваючих осіб, без жодного контролю та організації з боку Трускавецької міської ради…» (№ 07-167с-11 від 17.10.2011 за підписом прокурора Трускавця).
А зараз слово Лідії Б., захисниці тварин у Трускавці.
– В Трускавці масово знищують собак. В смертях тварин замішаний міський голова Руслан Козир та найманий ним вже півроку працівник Бориславського комунального підприємства «Еко-місто» Іриней Луценко. Наші багаторазові звернення в різні інстанції бажаного результату не дали – вбивства собак повторюються практично по кілька разів на тиждень. 30 грудня 2011 року жорстоко розстріляли собак на нижньому бюветі мінеральних вод – я ними опікувалася. Це була сім’я із 8 особин (батько, мати, 3 чорних та 3 рижих їхніх дітей), родина мала кличку Бусіки. Ними любувалися всі відпочивальники, жодної загрози вони не становили, були спокійні, поїли і йшли на об’єкт, де постійно перебували. Собаки були щеплені проти сказу 21 травня 2011 року, мали ошийники, паспорти. Одна із собак ощенилася тиждень перед смертю і в неї влучили отрутою на території неподалік від джерела «Юзя». Собака в конвульсіях впала у водостічну трубу, звідки відпочивальники хотіли її витягнути, але вона там втопилася. Маленькі тижневі цуцики теж були знищені. 30 грудня 2011 року теж розстріляли собак на верхньому бюветі, біля продуктового ринку, вони теж мали ошийники і привичку від сказу. Багато вбивств було скоєно і перед тим. Так, 20 грудня було вбито рижого сторожового пса на фірмі «Трускавецький край», пес знаходився в ошийнику неподалік від власної будки. В цей же день в господарському дворі санаторію «Кришталевий палац» було вбито дві собаки, а ввечері, о 19.30, вбито собаку неподалік гаражу військового санаторію у Трускавці. 25 грудня 2011 року вбито одну собаку біля пральні санаторію «Військовий» (стріляли ампулами і розкидали їжу). Протягом 15 – 20 грудня 2011 року вбито трьох собак на філії АТП ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт». Одну собаку вбито біля пансіонату «Полонина». Псів винищують не тільки біля санаторіїв, але і біля приватних помешкань, про що є відповідні докази – заяви мешканців у міліцію та прокуратуру. Навпроти церкви святого Миколая на будові від санаторію «Арніка» вбито пса на ланцюзі, який 12 років не спускався з ланцюга. Пес з розпухлим животом так на ланцюзі і помер. Перелік вбивств можна продовжувати, щодня він поповнюється новими жертвами Іринея Луценка, який вбиває тварин із маніакальною усмішкою на білій «Таврії», державний номерний знак 1259.
Отже, влада міста ніби задекларувала свою позицію – вона ЗА промоцію Трускавця як курорту, навіть як курорту європейського. Та всіма своїми діями вона шкодить нашому курорту більше, ніж Східниця й Моршин разом взяті. Бо куди не кинь – всюди клин, всюди соромно за такого міського голову і за таке «урядування». Причиною ж цього є те, що вся політика чинної трускавецької влади побудована не на правді, а на напівправді, або ж інколи на цілковитій брехні, як це маємо у випадку цього «собачого питання», котре вже набридло всім. Замість визнати очевидне – намагання спихнути вину на когось. От і маємо те, що маємо, як казав Леонід Кравчук.
Хтось запитає – а який вихід, чи існує він? Аякже. Вихід, на нашу думку, єдиний – обрати собі іншу владу. Змістити Руслана Козира з посади. Для прикладу, в Винниках під Львовом, міська виборча комісія розпочала процедуру відкликання депутата міськради Олега Наставського (від «Фронту змін», як і Руслан Козир), відповідне оголошення подано в газету «Ратуша».
Втім, інші думки теж мають право на існування, може можна піти менш радикальним шляхом. А насамкінець запитання – чи мисливець Руслан Козир, в якого, напевно, руки по лікті в крові диких кабанів, диких кіз, серничок та благородних оленів, не знає кодекс честі мисливця? Навіщо йому брати гріх на душу? Невже його не мучитиме совість (сподіваємося, вона в нього є), не будуть вночі снитися кошмари, де бродячі собаки благально дивитимуться йому в очі?
Звір не вбиває без потреби, тільки для їжі чи захищаючись. Людина – вбиває, хоча на горі Синай було сказано «Не вбий»…
На фото: собача родина Бусіків у жовтні 2011, 30.12.2011 всіх 8 собак було вбито.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень