У нинішніх реаліях успіх будь-якої справи, а тим паче у виробничо-промисловій сфері, полягає у якісному менеджменті й вмілому підборі фахівців. Цих вимог чітко дотримується комунальне підприємство «Дрогобичводоканал», яке від 2005 року очолює Роман Миколайович ШАГАЛА. За його плечима 17-річний досвід роботи на цьому поприщі. Він пройшов шлях становлення від начальника дільниці, заступника начальника з водопостачання та водовідведення трускавецького КП «Наше місто» до керівника колективу, в якому нараховується понад 300 осіб.
До речі, у виробничій діяльності підприємства фігурує ще одна цифра 300 – це протяжність водомережі. Декілька років тому КП «Дрогобичводоканал» суттєво обновив обладнання на важливих ділянках водогінного технологічного процесу, що позитивно вплинуло на ефективність роботи системи водопостачання загалом. Залежно від теми нарад, семінарів та інших заходів, фахівці водоексплуатації – їхні постійні учасники. Лише цьогоріч вони отримали визнання і сертифікати від Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводканалекологія» і Міністерства з питань ЖКГ «Проект розвитку міської інфраструктури».
Важливим у діяльності згаданого дрогобицького колективу є те, що працівники втримали планку тарифів на воду для наших мешканців. Але цінова політика, не з їхньої вини, все ж торкнулася промислових підприємств.
До розмови з начальником КП «Дрогобичводоканал» мене спонукав передусім один інформаційний привід: у Трускавці на вул. І. Мазепи на магістралі водогону місцевий водоканал звів водонасосну станцію, й відтепер на курорті цілодобово мешканці матимуть воду. Однак, як зауважив керівник водоканалу Володимир Возняк, зміни у графіку можливі лише при втручанні КП «Дрогобичводоканал», який здійснює подачу води.
– Романе Миколайовичу, невже ваше підприємство є таким примхливим?
– Пригадуєте, ще торік під час інтерв’ю я говорив, що дрогобицькі водопостачальники в середньому щодоби зі стрийського й урізького водозаборів перекачують понад 50 тисяч кубічних метрів води. Нам вигідно продавати її якнайбільше, бо тоді ціни на воду будуть нижчими, а попит більшим. Щодо Трускавця, то проблем із постачанням води не буде. Найголовніше, щоб тамтешнє підприємство вчасно платило за надані послуги. Спекулювати на цьому не варто.
– Ви торкнулися нашої минулорічної розмови. Пригадую, тоді ви оповідали про поїздку у Швецію, де відстоювали право підприємства отримати грант на його модернізацію. На якій стадії перебуває реалізація цього проекту і чи взагалі це можливо?
– Розпочну з того, що Світовий банк тісно співпрацює із шведською фірмою «СІДА», яка є потужною компанією (як грантова фірма). Вона прискіпливо вивчає інвестиційний клімат заявника, бо не одне тільки дрогобицьке підприємство прагне поновити стратегічний план за рахунок «СІДА». Своєю чергою компанія вивчає слабкі та сильні сторони конкретного підприємства і згодом дає «зелене світло». Знаю одне, що КП «Дрогобичводоканал» включений у позитивний список.
– Очевидно, неабияку роль у зацікавленні нашим регіоном відіграло його геогра-фічне розташування плюс якісна питна вода.
– Так, це один із важливих факторів на нашу користь. Адже сімдесят відсотків води Дрогобич, Трускавець отримують із свердловин підземного озера, що розташоване на землях сіл Гірне, Семигинів, Жулин, Братківці, що на Стрийщині. Адже більшість водоканалів в Україні забирають воду з річок, озер і рідко зі свердловин.
– А як вам вдається видобуту з надр землі якісну воду доставити до споживача без змін у її структурі?
– Це клопітка робота. Адже вода проходить мережею, через резервуари і, звісно, забруднюється. З тим, щоб запобігти поширенню кишкової палички, над вирішенням цієї проблеми прискіпливо працює спеціальна лабораторія. Вона суворо контролює хімічний і бактеріологічний склад води та відповідально стежить за цим процесом.
– Подейкують, що і «стрийську воду» хлорують?
– Не лякайте людей. Бо у нашій свідомості ця процедура асоціюється з хлоркою-порошком, яку відрами засипають у резервуари. Насправді існує спеціальний пристрій дозування в міліграмах хлору в газоподібному стані. Це для того, щоб вбити кишкову паличку. Тому ніякого негативного впливу на здоров’я людей це не має.
– Романе Миколайовичу, а які причини чи обставини впливають на втрати води, зокрема для підприємства, адже це прямі збитки?
– Назву чотири причини, через які губиться вода. Перша з них – це втрати через мережу. Друга – недооблік води приладами, а це майже 12% від загальної кількості поданої. Існують і технологічні втрати. Це трапляється тоді, коли розповітрюються системи водомережі, «змащується» обладнання і т.ін. Четверта причина водовтрати полягає в тому, що в Україні, на відміну від багатьох цивілізованих країн Європи, резервуари запасу води є залізобетонні, а не з нержавіючої сталі.
Без втрат утримати велику кількість води практично неможливо. Тож сподіваємося запровадити європейські технології та стандарти і в нас.
– І насамкінець, можливо, не дуже приємне запитання для Вас. (Пауза. Пан Роман без жодного здивування спокійно поводився. Видно, в чоловіка сильна воля і характер). Що за розбійницький напад трапився на Доброгостівському водосховищі, яке входить у технологічну структуру вашого підприємства?
– Неприємна історія з кримінальним присмаком. Вночі до об’єкта під’їхали злодії. Вони зв’язали охоронця, прив’язали його до дерева, а самі намагалися викрасти металеві труби. Але п’ятитонний метал виявився їм не під силу. Сподіваюся, що сліди злочину знайдуть наші правоохоронці.
Володимир Турмис, газета “Галицька зоря”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень