Такого резонансу координаційна рада блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини під головуванням Михайла Васильовича Ваврина не набувала від початку свого заснування. Своєрідного «колориту» на серпневому засіданні координаційної ради завдав голова депутатської комісії з питань культури, молоді і спорту Дрогобицької Районної Ради, керівник ВГО «Бойківське етнологічне товариство» Любомир Сікора, оскільки «культуру» поведінки цього «достойника» присутні згадуватимуть ще довго! Проте про все за порядком.
Розпочалось серпневе зібрання вшануванням пам’яті відомого громадського діяча, поета Ярослава Ольхового, який свого часу брав участь у відродженні Української культури, свідомості та самобутності. Молебінь читав отець Софрон, представник УГКЦ. Саме в цей час, коли присутні молилися за упокій душі покійного Ярослава Ольхового, до світлиці міської ради увійшов Любомир Сікора, котрий привітався з деякими присутніми нацистським «Хай Гітлер!», обернувшись до інших спиною. Тоді люди лише незрозуміло переглянулися між собою…
Проте «місія» п. Сікори на цьому не закінчилася. Незрозумілою залишалася його вкрай нахабна поведінка, коли цей пан розвалившись на кріслі, переспівував священика. Збоку це виглядало, наче передражнювання отця під час читання молитви. І це в той час, коли всі присутні стоячи, вшановували пам’ять покійного…
Згодом почалося зачитування статті представника науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова Олега Багана, доктора філологічних наук, професора кафедри української літератури та теорії літератури Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Петра Іванишина, представника Українського Богословського Наукового Товариства о. Івана Гаваньо та депутата Дрогобицької районної ради фракції вже тепер колишньої партії «Фронт змін», голови депутатської комісії з питань культури, молоді і спорту Дрогобицької Районної Ради, керівника ВГО «Бойківське етнологічне товариство» Любомира Сікори «З Франком, чи проти нього».
Відомий політичний та громадський діяч, науковець, викладач Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Ярослав Радевич-Винницький наголосив на тому, що місія «Франко-Фесту» на Дрогобиччині розпочалася ще 25 липня, в приміщенні колишнього Дрогобицького мера Яроша. Саме тоді письменники Володимир Єшкілєв та Олег Лишега, яких модерував сумновідомий львівський «мас-культурник» Юрій Кучерявий (Ю. Кучерявий був у минулому головним організатором «опускання» Т. Шевченка і Ліни Костенко на літературних зустрічах в кафе «Кабінет») «опускали» Івана Франка у стилі українофоба.
– Чому організатори фестивалю на нібито вшанування Івана Франка запросили людей, націлених на провокаційний, деструктивний удар по українській культурі, нації? На чиє замовлення це було зроблено? – запитав Я. Радевич-Винницький. – Очевидно це робиться свідомо для висміювання наших історичних традицій, дегероїзації національної культури, приниження ролі визначних постатей.
Його думку підтримав відомий на теренах Дрогобиччини громадський та політичний діяч Володимир Грабовський, який відзначив, що І. Франка не слід було відокремлювати від політики. А на думку науковців, занепокоєння викликає й той факт, коли на засіданні оргкомітету зі святкування дня народження І. Франка, у Нагуєвичах в серпні ц.р. прозвучали пропозиції від організаторів “Франко. Місії” : обійтися без будь-яких виступів зі сцени, щоб уникнути політики, й обмежитися благословенням священиків та концертом. Адже відомо, що “без Бога – ні до порога”.
Почуте навело мене на певні роздуми: мабуть, влада на “верхах”, добряче “пошматована” свого часу нищівним виступом депутата Верховної Ради України Ірини Фаріон у родинному селі І. Франка у 2011 році (тоді п. Ірина була ще депутатом Львівської обласної ради ), дала вказівку – не політизувати роковини І. Франка у Нагуєвичах. Тоді вольову та мужню жінку владні охоронці навіть намагалися не допустити на сцену. Та де там! Вулкан пристрасті та любов до рідного народу перемогли узурпазію владних структур. Ох як тоді п. Ірина “проїхалася” по депутатських тушках, по узурпованій системі державного правління, по нашій краянці – зрадниці, журналістці Ганні Герман! Народ тоді привселюдно кричав Ганні Герман та представникам влади граду стольного: “Ганьба!”. А ідейний виступ Ірина Фаріон, де вона цитувала вірш Великого Каменяра “Сідоглавому”: “Ти, брате, любиш Русь, як хліб і кусень сала, — я ж гавкаю раз в раз, щоби вона не спала…” запав усім в душу. Лицемірство влади та щирість почуттів справжніх синів та дочок українського народу промовляли істиною устами Ірини Фаріон. Які ж актуальні слова Волелюбного Мойсея Української Нації по відношенню до лицеміра та запроданця Сідоглавого: “Ти любиш в ній князів, гетьмання, панування, — мене ж болить її відвічнеє страждання” у наш час. І як гарно вони звучали з уст “свободівки” Ірини Фаріон…
Коли ж слово надали панові Сікорі, у світлиці запанувало розмаїття думок цього доволі специфічного чоловіка, котрий розпочав за “здравіє”, а закінчив, вибачте – за “упокій”. Розпочав з того, що його об’єднує з постаттю Волелоюбного Мойсея Української нації те, що п. Сікора також є сином коваля, а закінчив тим, що зневажив Михайла Ваврина та о. Софрона. І, вибачте на слові, “ніс” таку нісенітницю, що у мене склалося враження, що у цієї людини не все гаразд з головою… Проте відеоматеріали з місця події розкажуть красномовніше за мене… Пропонуємо переглянути відеоматеріали і зробити належні висновки. Чи личить людині, яка представляє в районі культуру, своєю неадекватною поведінкою паплюжити честь та гідність району? Чи має право особа, яка поливає усіх брудом, судити про місію “Франко Фест-у” у селі Івана Франка, Нагуєвичах? Чи може людина, яка нізащо ображає священика УГКЦ о. Софрона, очолювати в районі депутатську комісію з питань культури, молоді та спорту? Найбільш доречною тут була б народна мудрість: “Лікарю, зцілися сам…”.
Після переглянутого відеоматеріалу у мене напрошується цілком логічний висновок – мабуть, людину, яка бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом, не варто критикувати… Критика все одно не дасть бажаного результату. Але ж така людина, яка своєю ганебною поведінкою нівелює саме поняття “культури”, дозволяє собі критикувати усіх довкола та ображати честь та гідність ЛЮДИНИ (мається на увазі не тільки випадок з Михайлом Ваврином). Бо ж скільки таких незаслужено ображених “отців Софронів” та “полковників Вавриних” на рахунку у Любомира Сікори?
У мене багато зауважень щодо проведення серпневого фестивалю “Франко. Місія” (він утворився внаслідок злиття фестивалів “Форт. Місія” та “Франко Фест” ) у родинному селі Івана Франка. Зокрема вони пов’язані із організацією фестивалю (не було продумано наглядної екскурсії до музею Івана Франка). Слід було б ввести заборону щодо масового продажу та розпивання спиртних напоїв під час забав та пісенної феєрії. Особливо це стосувалося дітей до 18-и років. А їх, п’яненьких, можна було побачити цими днями, доволі нівроку!!! Незрозуміло, чому в перший день проведення фестивалю місця біля сцени коштували сорок гривень? Це що, Іван Якович дав вказівку збирати ці кошти на свої роковини? Згодом, місця біля сцени коштували вже двадцять гривень (ніхто не бажав давати на собі заробляти в такий ганебний спосіб). А ще згодом – народ поближче до сцени пускали вже безкоштовно… Отака політика, панове. Але, незважаючи на критику, такий захід був спрямований на молодіжну аудиторію. І саме їй слід робити остаточні висновки.
Відеоматеріали, надані телеканалом “Алсет”, можна переглянути тут.
Вікторія Лишик, «ЛайфІнфо»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень