Шосте засідання Дискусійного клубу було присвячене екологічним проблемам Дрогобиччини. Відбулося воно у четвер, 26 квітня, на річницю Чорнобильської катастрофи.
На думку керівника Центру громадських експертиз Олега Косика, в розв’язанні екологічних проблем велику роль мають відігравати громадські організації. Має бути діалог з владою. Проте громада не може контролювати стан охорони довкілля, а влада непрозора. Здається, екологічна ситуація зараз мала би бути нормальною, зважаючи на те, що багато підприємств не працює. Але це не так. Скажімо, в 2010 році був 71 випадок вроджених аномалій, в 2011 – 128. Чому це відбувається? В Дрогобичі ліквідовано посаду екологічного інспектора. Забудовують квартали, а там не передбачена каналізація. З іншого боку, люди, які там живуть, уже давно мали би звернутися до міської влади зі своїми вимогами, але вони чомусь мовчать. В озеро на Війтівській Горі спускають стоки, а там купаються діти та дорослі. Потрібно вже давно розв’язувати проблему транспортних потоків, які практично всі йдуть через центр міста. Вкрай необхідна об’їзна дорога навколо Дрогобича. Знищений Парк новонароджених на вулиці Пилипа Орлика.
Пасічник Ігор Вошик із села Тинів розповів про масову загибель бджіл на теренах Дрогобиччини. Причому мова йде про поголовний мор навесні та влітку, не кажучи вже про зиму. Призвідником біди є фірма “Лендком”, яка взяла в оренду землі й обприскує їх отрутохімікатами. Сільська влада фактично потурає так званим підприємцям, а люди, які погодилися на цю оренду, зараз не знають, кому мають скаржитися.
Петро Хоркавців із Грушева розведенням бджіл займається вже 14 років. Після обробки полів хімією загинули майже всі його бджоли. Він каже, що із загибеллю бджіл може вимерти людство. Дійшло до того, що від отруєння гине худоба.
Заступник голови Дрогобицької райдержадміністрації Іван Мізерник зауважив, що в районі є спеціаліст, який займається застосуванням гербіцидів, а тому запропонував пасічникам звернутися до нього, аби розв’язати проблему.
Олександр Магльона, керівник Асоціації “Нові горизонти”, говорив про шкідливість станцій мобільного зв’язку та агрегатів, які виробляють електричну енергію. Вимирають джмелі, що свідчить про екологічну загрозу. Нині в Україні на кожному кроці кояться екологічні злочини. Велика роль у протистоянні цьому має належати громадським організаціям. Ті, хто мав би професійно займатися питаннями екології, – наприклад, народні депутати України, – насправді є невігласами, не знають елементарних законів. Розв’язання екологічних проблем залежить від політичної волі місцевого самоврядування. “Ми не відчуваємо себе приватними власниками, – сказав він, – бо нашими землями керує “Лендком”.
Колишній голова Дрогобицької райдержадміністрації, а нині депутат районної ради Михайло Кравець зауважив, що робота по розв’язанню екологічних проблем повинна носити системний характер. Важливими для Дрогобиччини залишаються проблеми підтоплення, земель, які пустують, взагалі землекористування. Багато орендарів, особливо з-за кордону, витискають із землі все, що можуть, і йдуть геть. Фірма “Лендком” є ще одним підтвердженням варварського господарювання. Важливим є питання безпеки харчування. Має бути контроль за якістю харчових продуктів. В річки району ідуть скиди неочищених фекалій. Дрогобич, скидаючи сміття біля Брониці, вийшов за встановлені межі майже на два гектари. Не очищаються стоки цього сміттєзвалища, які поступають у поверхневі води. Влада, яка прийшла, не відповідає за дії попередників, відсутня поступовість у розв’язанні проблем, у тім числі й екологічних. Треба виховувати екологічну культуру людей. Питання будівництва сміттєпереробного заводу є питанням високої ціни, і самотужки Дрогобич чи Дрогобицький район цієї проблеми не розв’яже. Кожен мешканець повинен заплатити по дві тисячі гривень за вивезення сміття, але жодна влада не піде на підвищення тарифів.
Станіслав Кузьменко, голова Товариства мисливців і рибалок Дрогобиччини, сказав, що всі знають про екологічні проблеми, але мало що робиться для їх розв’язання. З владою неможливо воювати, аби усунула наслідки екологічних бід. Прокуратура теж не завжди допомагає. Сильно впала на наших теренах чисельність зайця. Натомість збільшилася кількість копитних завдяки кормовій базі від “Лендкому”.
Ярослав Бігуняк, фермер, керівник фірми “Газда”, зауважив, що нинішня влада за своєю суттю є окупаційною. Вона нас винищує. Відкриває кордони, створює нестерпні умови для проживання і скуповує сільськогосподарську землю. Скоро китайці заселять наші землі. Тоді не буде проблем з екологією, як і не стане української мови. Треба міняти окупаційну владу, жити за правильними законами, ставити на місце “Лендком”. Цій фірмі села не потрібні, їй потрібне поле. Він запропонував на бігбордах написати, що українець-патріот починається з того, що не кидає сміття на землю і не лихословить. Може, людина це прочитає і зміниться. На його думку, вирощуючи кіз і зберігаючи сади, він оздоровлює націю, а не дає на своїй землі будувати котеджі для скоробагатьків. “Козяче молоко в мене нормальне, – сказав Ярослав Бігуняк, – бджоли літають, зайці з цілого району бігають у мене по саду”.
Іван Мізерник підкреслив, що Дрогобицька районна державна адміністрація постійно займається розв’язанням екологічних проблем. Нещодавно в Підбужі пройшла нарада, де прийнято рішення, аби сільські ради придбали сміттєвоз з метою вивезення сміття. На його думку, громада повинна бути активною, влада – відкритою, бізнес – соціально відповідальним, тоді можна будь-що зрушити з місця.
Старші люди краще розуміють проблеми екології, ніж молоде покоління. Важливим є піднесення суспільної екологічної свідомості, культури екології, поінформованості населення, просвітницько-наукової роботи. Якщо організувати роботи, за день можна вивезти до десяти відсотків сміття, яке накопичилось у районі. При цьому на очищених територіях не треба більше смітити. “Лендком” обробляє дві з половиною тисячі сільськогосподарських угідь на території Дрогобицького району. А понад 12 тисяч гектарів пустує. Ще 20 тисяч гектарів обробляють інші господарства і особисті селянські фермерські господарства. З точки екології краще, щоби земля не оброблялась. За цей час поповнюється гумусовий шар, зберігаються мікроорганізми. Але на цих землях тоді інтенсивно розводяться мурахи.
Журналіст Юрій Федчак нагадав, що ще десь півроку тому на сайті “Дрогобич-Інфо” написав статтю про борщівник, небезпечну рослину, від якої страждають люди. В нього склалося враження, що влада не читає ні пресу, ні заглядає в Інтернет, бо досі нічого конкретного по знищенню борщівника на Дрогобиччині не зроблено. Іван Мізерник заперечив, що нічого не робиться, проводяться певні роботи, є методика, але справді дуже важко знищити цю рослину, якою в районі зайнято вже 164 гектари. Однак Марія Кульчицька, редактор газети “Вільне слово”, зауважила, що щодня добирається додому і бачить борщівник, але не ведуться роботи з його знищення.
Громадський діяч Хосе Турчик зауважив, що ми не вирішимо великих справ з екології. Але є малі справи. Він розповів історію про те, як до одного села Дрогобиччини приїхали американці. Вони позбирали сміття в мішки і попросили війта, аби вивіз його. Через два дні повирубували борщівник і теж поскладали його в мішки. Минув рік. Село забруднилося по-новому. Мішки зі сміттям продовжували стояти на тому ж місці. На його думку, велику роботу з екології по селах могли би проводити священики та школа. Районна рада теж могла би більш жорстко взятися за розв’язання цих проблем.
Голова товариства мисливців “Галицьке полювання-2”, депутат Дрогобицької районної ради Микола Кобільник підкреслив, що ситуація в екології повільно змінюється на краще. Проте дуже важко щось зробити без фінансової підтримки. Багато хто з наших краян їздив по Європі і бачив, які там мисливські господарства. Вони самі по собі будуть виживати, тому що це одна з досить прибуткових галузей. Але потрібна здорова конкуренція між мисливськими господарствами. Однак цю землю не можна приватизувати. Як мисливець ти можеш на ній певний період полювати. А якщо керівники мисливських господарств озлоблені один на іншого, то про яку конкуренцію можна говорити?
Анна Баневська, редактор газети “Гомін Галичини”, висловила пропозицію запровадити рубрику про екологію й регулярно висвітлювати цю проблему. В Лішні хочуть створити мисливське господарство, але їм не вистачає території, бо треба мінімум три тисячі гектарів.
Голова Товариства фермерів Дрогобиччини Ярослав Янишин зауважив, що йому некомфортно на сьогоднішній день бути мисливцем. Прості люди нині полювати не можуть, настільки змінилися закони. На сьогоднішній день дуже сильно збільшилася вирубка лісу. Це питання повинно бути розглянуте на сесії Дрогобицької районної ради.
Економіст Анатолій Сивак вважає, що екологія не може бути конкурентоздатною. Не може бути конкуренції в речах духовних, а екологія в якійсь мірі теж є духовною категорією. Це середовище, яке ми отримали в спадок від наших батьків, ми повинні віддати внукам. Це не можна рахувати на гроші. Патології збільшилися тому, що ми їмо не те що треба, дихаємо не тим повітрям. Ми живемо не так, як нас зробив Бог. Говорячи про екологію, ми думаємо про конкуренцію, кошти і вигоду. В містечку Лінц (Австрія) на вісім мешканців припадає одна урна. Західного шпигуна дуже легко вирахувати в Дрогобичі: він викурить цигарку, а потім півгодини з дурним виглядом шукатиме урну. Так, на екологію потрібні гроші, але найголовніше – це люди. В головах щось перемішалося. Ідеш на природу – тягни з собою назад мішок сміття. Все залежить від свідомості людей. Має бути кара за екологічні злочини. Дуже багато зараз говорять про Сінгапур як економічне диво. В цій країні найбільші кари якраз за сміття. В Тайвані під загрозою ув’язнення заборонено ввезення целофану або пластикових пляшок. Але все виходить власне з духовного начала, тут конкуренції в нашому розумінні місця нема.
Олександр Магльона поділився ідеєю створення гаю імені Івана Франка на території між Лішнею і Унятичами.
Хосе Турчик розповів про змагання екстремалів на Івано-Франківщині. Він здивувався, чому люди масово збирають сміття. А з’ясувалося, що організатори вивісили величезний плакат: “Українці! Ми ж не бидло! Смітити не будемо!”.
Працівник Трускавецького телебачення Сергій Матійко як заступник голови Дрогобицької міської організації Партії зелених України зробив акцент на тому, що й досі не визначено межі Парку новонароджених на вулиці Пилипа Орлика. В районі вулиці Спортивної всі стоки йдуть у річку. На Млинках також загрозлива екологічна ситуація. В кожному селі Дрогобицького району вже є по дві-три пилорами, бо йде шалена вирубка лісів. Куди дивляться правоохоронні органи? Міна сповільненої дії – це стебницькі провалля. Є проблеми влади, а є проблеми людей, тому що все залежить від нас.
Соціолог і політтехнолог Тетяна Сивак приїхала на засідання Дискусійного клубу із Києва. “Я впізнала Київ, коли йшла Дрогобичем, – зізналася вона. – Але до Києва з’їхалися люмпени, донецькі, іншого чекати не доводиться. Побачити тут усе те, що є в Києві, я абсолютно не очікувала”.
За її словами, до страшного стану речей ще далеко. Вона вважає, що учасники дискусії намагаються економізувати проблему. А проблема лежить якраз у площині соціальній, аніж економічній. Школи нашого дитинства десятиліттями стояли незапаскудженими. А зараз? Справа у вихованні. Важливим є просвітницький компонент. Частина коштів бюджетних чи громадських має виділятися на примітивні заклики не смітити. За радянських часів добре працювала культ-просвітницька робота. Без ідеологічного нашарування її можна застосувати й зараз. На відміну від Києва, потужним чинником є релігійні громади, але чомусь ця сила не застосовується належним чином. А звідси і виховання духовності. Відродити згуртованість громади – теж важливо. Тут це ще можливо, в Києві – вже ні. Потрібно широко використовувати місцеві штрафи для захисту екології. З одного боку – громадські толоки, разом прибирати, з іншого – штрафи за засмічення території. Це має бути єдиним процесом. І знову ж таки, штрафи не працюватимуть, доки не буде масштабної просвітницької роботи. Має бути відновленою різка суспільна реакція.
Нашу гостю страшенно здивував ще один компонент. Всюди говориться про відновлення нафтового і калійного виробництва. Але ж ми живемо на золотій землі. Тому мусимо всі економічні акценти переносити на зелений туризм, на рекреаційну зону, на дитячі відновлювальні табори. Нехай Донеччина і Луганщина відновлюють виробництво, а тут є інші унікальні можливості. Люди втратили роботу, але треба переорієнтувати економіку власне на туристичну галузь.
Загалом дискусія показала, що екологічні проблеми Дрогобиччини вимагають свого розв’язання. Тригодинна розмова лише окреслила головні проблеми, але не вказала і не могла вказати шляхи виходу із ситуації. Сподіватися, що цим займатиметься влада, не доводиться, бо занадто політизованою вона стала, а професіоналів, в тім числі екологів, в її рядах мало. Громада ще не настільки згуртована, аби змусити владу повернутися обличчям до екологічних проблем. І все ж саме життя змусить зайнятися цим, адже мова йде про життя і здоров’я людей, про майбутнє наших нащадків.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень