Не раз доводиться обходити пішки мало не все місто, оглядати місця, де колись стояли потужні підприємства – «Галлак», нетканка, фарфоровий… Від них так і віє пусткою. Території позаростали лісом, на дахах можна гриби під березами збирати. Тут уже давно попрацювали «ліквідатори».
Та ось свіжі сліди людей цієї вже звичної для нашого часу нечорнобильської посади. Якось заглянув на завод продтоварів і меблеву фабрику. Там так само сидить тільки по двоє осіб: сторож і він, ліквідатор. А якщо порахувати, що ліквідатори працюють ще й у колись потужних будівельних підприємствах БУ-43 та в «Бориславреммонтажі», комунальних – у водоканалі, комбінаті комунальних підприємств, «Благоустрої» -терпко стає на душі. Куди ж котиться Борислав?
Воно і зрозуміло – з відстані часу все видно. Знищили «Галлак», бо став більмом в оці дніпропетровським конкурентам. Знищили фарфоровий, бо впхалися туди політики. Знищили НДІ «Синтез» – бо нікому нині не потрібна власна українська наука. Знищили найновіший у реґіоні хлібокомбінат – при потуранні тодішньої влади — теж аби «витиснути» потужного конкурента й заповнити його нішу на хлібному ринку. Тепер хліб нам привозять навіть із Калуша і Підволочиська -і це вигідно. А в Бориславі чомусь дали роботу4 «ліквідаторам»…
Виявляється, потурає такому ліквідаторству й нове податкове законодавство. Цього року наше місто недорахується близько п’яти мільйонів гривень надходжень: із Бориславської експедиції, виробництва з переробки нафтового газу, тампонажного цеху 4,3 млн. грн. відрахувань до місцевого бюджету підуть у Долину. Кошти із ЦТП № 1 «Укртелекому (200 тисяч грн.) теж попрямують за межі міста, як і з району електромереж – один мільйон гривень. Така політика і призводить до того, що з початку року маємо значне недовиконання плану доходів міського бюджету. І міська влада має великий головний біль: як платити зарплати вчителям, медикам, іншим працівникам бюджетної сфери, як виконувати соціальні програми.
Ситуація дивна хоча б із огляду на те, що наше місто реалізовує продукції найбільше в області на душу населення: в першому кварталі цього року – 4,9 тис. гривень на одного мешканця, тоді як у Львові – 4,2 тис. грн., у сусідньому Дрогобичі – 2,08 тис. грн., у Самборі – 3,66, Червонограді – 2,73, Самборі – 1,72 тис. грн.
Чи взяти хоча б ще один показник: як спрацювала промисловість міста в першому кварталі. Підприємства міста реалізували продукції на 173 млн. гривень, тоді як сусідній Дрогобич (разом зі Стебником) – 156,5 млн. грн., Самбір – 59,6 мільйона.
Що в цій ситуації робить міська влада? І міський голова, і депутати обласної та міської рад на всіх рівнях б’ють у дзвони. Сесія міської ради надіслала відповідне рішення найвищим інституціям влади, народним депутатам. Від імені міської ради Володимир Фірман офіційно звернувся до Президента України, Уряду, Верховної Ради із проханням внести зміни до податкового кодексу України. І вже є перші надії: на сесії Верховної Ради це питання розглядали в першому читанні. Якщо нам удасться відстояти позиції, з нового року прибутковий податок у міський бюджет буде повернуто. Але біда в тому, що втрачені п’ять мільйонів нам уже ніхто не поверне.
А поки що недолуга політика центру щодо правових органів місцевого самоврядування нам усім вилізає боком. І тут не тільки міська влада, а й ми всі нерідко залишаємося наодинці зі своїми проблемами. У місті, яке розкошувало б у більш цивілізованій державі. Живемо на нафті та газі, а отримуємо від земних скарбів тільки їхній запах, що таїть у собі екологічний смок. На жаль, поки що маємо те, що маємо.
Роман Соловчук, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень