Якщо ти не вмієш стріляти зі зброї, якщо ти нічого не тямиш у тактиці бою, якщо ти не вмієш керувати танком, чи бойовим літаком, якщо тебе не приймають навіть у добровольчі збройні формування, то це ще не означає, що ти не можеш бути воїном.
Україна знаходиться у стані подвійної війни. Перший фронт – війна проти зовнішнього ворога, проти агресора, окупанта, вбивці – Путіна. Другий фронт – внутрішній ворог, війна проти режиму внутрішньої окупації проти бандитів, злодіїв, радянських і пострадянських виродків, що всіма силами борються за своє самозбереження. Який ворог страшніший?
Путін вбиває «калашами», мінами, залповою установкою «град», замордовує в катівнях. Проти Путіна бореться Українська Армія, Національна Гвардія, добровольчі збройні батальйони.
Режим внутрішньої окупації вбиває корупцією, беззаконням, грабежем природніх ресурсів, і т.д. Проти негідників у владі борються громадські організації, громадські активісти-патріоти – це саме те, що складає основу громадянського суспільства в Україні. «Воины света, воины добра» – слів з пісеньки не викинеш, одні зі зброєю в руках воюють за Донецьк та Луганськ, інші озброївшись справедливістю, гідністю та законом борються з ворогом в тилу у своїх містах та селах.
Я, як українець думаю і відчуваю, що ми, як нація, як громадяни, що хочуть жити в суверенній державі, ніколи не зможемо перемогти зовнішнього ворога, якщо спершу не переможемо внутрішнього.
Однак, що ми бачимо, а бачимо ми те, що Україна після буремних місяців революції знов поволі, дуже тихо повертається в русло корупції, тіньових схем, «дерибану» державної власності та чергового перерозподілу майна і сфер впливу, особливо в сегменті підприємництва та виробництва. В таких умовах країна розвиватися не зможе. Це призведе до фактичної втрати державності, занепаду і небуття. На жаль, зовсім не бачу сильної політичної волі на найвищому державному рівні, щодо рішучих дій у подоланні корупції та проведенні люстрації. В таких умовах боротьба на внутрішньому фронті, боротьба за правду в селах, містах, районах буде завжди паралізованою. Будь-який громадський активіст, чи громадська організація переживає зараз постійний брак політичного завершення своєї діяльності, і майже завжди їх переслідує постійне відчуття неефективності, чи недопрацьованості у проведенні будь-якої акції. Громадянське суспільство в Україні знаходиться в «хронічній формі безсилля». В цій ситуації відсутність суттєвих успіхів на внутрішньому фронті неминуче призведуть до неефективності на зовнішньому. Путіна перемагати слід не тільки зброєю, але і глибокими та швидкими реформами, які б докорінно змінювали життя в середині країни. Тому в жодному разі не можна опускати руки, слід продовжувати боротьбу за мир, за правду, соціальну справедливість, честь та гідність. Долучайтесь до неполітичних громадських рухів свого міста, ставайте «воїнами світла», бо зараз для нас українців святий обов’язок не бути байдужим і не втратити цей шанс, який подарував нам Бог на свободу і щастя.
Олег Дергун, координатор ГО «Правий Сектор» міста Борислава
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень