Від Козира відмовилися всі партії. Так коротко можна охарактеризувати ситуацію, в якій опинився діючий мер Трускавця. Жодна з політичних сил не відважилася висунути його кандидатом на посаду міського голови Трускавця. Це яскравий приклад того, до чого може докотитися людина, котру після виборів 2010 року підтримували практично всі політичні сили міста. Принаймні тоді опозиції в нього не було, якщо не рахувати епізодичні непорозуміння зі «Свободою».
Партії не захотіли брати на себе відповідальність за дії Козира та ідентифікувати себе з ним. І зрозуміло чому. Кожна політична сила має свої плани на цю виборчу кампанію і жодна з них не є самогубцем. Бо висунути Козира на мера для будь-якої партії означає не що інше як самогубство, приреченість на поразку.
Спочатку Козир надіявся на «Самопоміч». Московський політтехнолог Козира Павел Мєзєрін особисто зустрічався з Андрієм Садовим, «нав`язати» Козира «Самопомочі» пробували і через місцеві осередки партії, через людей «Самопомочі» у Трускавці, Дрогобичі, Бориславі. Зваживши всі «за» та «проти», у «Самопомочі» вирішили, що аргументів «за» майже немає, підтримувати чинного мера Трускавця їм і невигідно, і небезпечно.
Далі була надія на «Батьківщину». На килим до мера викликали голову партійного осередку біло-сердечних у Трускавці, очільника комунального підприємства «Трускавецьтепло» Руслана Крамара. Метод шантажу – або ти нам віддаєш партію, або ми через своїх людей садимо тебе в тюрму (причину придумаємо) – не подіяв. Цього треба було сподіватися, зважаючи хоча б на історію війни Руслана Крамара з Левом Грицаком у 2007-2008 роках. Тоді очільник «Батьківщини» не лише відстояв партію, але й рішенням партійного бюро позбавив членства в ній діючого міського голову Трускавця.
Наступна надія «козирних» була на Блок Петра Порошенка, точніше, на партію «Солідарність». Тим більше, що з недавнього часу пом`якшали стосунки мера із ПрАТ «Трускавецькурорт», представник якого очолює цю політичну силу в місті-курорті. Але і тут адепти діючого мера прорахувалися. Висунення Козира кандидатом від «Солідарності» означало би, що цю партію у Трускавці остаточно підім`яли під себе місцеві «народні фронтовики», тобто колишні «фронтозмінівці». Уявити собі, що ПрАТ в особі голови партійного осередку Анатолія Стародуба висуває Козира на мера – це щось із галузі фантастики. Тим більше, що у Анатолія Георгійовича, швидше за все, є свої плани на позачергові місцеві вибори, які планується провести через два роки у зв’язку з впровадженням адмінреформи.
«Свобода» теж аж ніяк не могла висунути Козира на мера, хоча б тому, що цю політичну силу придворні писаки паплюжили як могли. Відпадають і Радикальна партія Олега Ляшка, і «Народний контроль», не кажучи вже про КУН, НРУ чи «Громадянську позицію». Кожній із цих сил «козирні» теж встигли допекти до живого, або принаймні «насолити».
Залишалося хіба йти на поклон у «Наш край», з обласним очільником якого Мирославом Хом`яком було попередньо домовлено про медіа-кампанію Козира на сайті «Гал-Інфо» та супутніх медіа-ресурсах, які належать цьому колишньому члену СДПУ(о).
Серед інших варіантів залишалися «Жінки за майбутнє» Олени Пилат, або … Комуністична партія. Як не як, а московські політтехнологи Мєзєрін та Пєрєвязкін були творцями організації «Комуністи Петербурга та Ленінградської області».
Ну або йти висуванцем від якоїсь екзотичної кишенькової партії, чи поклонитися старим друзям з партії «Нова сила», від якої Козир у 2002 році під № 22 йшов кандидатом в депутати ВРУ.
«Я не хочу бути представником партій, я хочу представляти інтереси нашої трускавецької громади». Цю тезу із майбутнього виступу Р. Козира, який йому вже підготували для ведення кампанії, легко можна спростувати. Не він не хоче бути представником партій, а партії не бажають мати справи з тим, хто дискредитував себе і дискредитуватиме їх. Щодо «інтересів громади», то коли їх відстоював Козир – коли лобіював рішення про передачу у приватні руки приміщення дитячої лікарні та санстанції чи коли ставив базарчики? Він колись про щось громаду запитував? Отож то…
Всі роки владарювання Козира позначені пихатістю чинуш, які орієнтувалися на «шефа», позначені замкнутістю та непрозорістю влади. Підкилимні кадрові призначенні, істеричний опір впровадженню системи поіменного голосування, непрозорість прийняття рішень, несправедливий розподіл бюджету (владі – все, громаді – закон), оббріхування та очорнювання громадських активістів, владарювання за принципом «я так хочу і так буде», погрози та шантаж – цей перелік можна продовжити. Представники різних партій мовчки терпіли зневагу, але всьому приходить кінець.
Система, побудована на брехні, не може існувати вічно. Владарюванню Козира приходить кінець, вірніше, він вже прийшов. Намагання заручитися підтримкою хоча б силовиків (міліції та спецслужб) нагадують хаотичне борсання потопаючого, котрий шукає хоча б соломинки. Але він забув, що люди в погонах завжди ставлять на переможця і першими привітають його. Але переможцем аж ніяк не буде Козир. А кому хочеться ставити на лузера?
На кого може розраховувати Козир, на чиї голоси? Охоронців у парку, друзів по полюванні, невеличкої групи підприємців, кількох екзальтованих жіночок, та, можливо, на 1-2% голосів тих, на кого все ж діє пропаганда в стилі КГБ та «чорнуха» на опонентів. Прогресивна громадськість обиратиме з-посеред інших кандидатів, в першу чергу між Кульчинським та Кісаком. Швидше за все, в результатах голосування Козир «плентатиметься» третім. Що ж, це й так занадто почесне місце як для такого «діяча»…
Воїни АТО висловили свою думку щодо діючого мера-популіста, позиція «Правого Сектора» теж зрозуміла. Громадські активісти Трускавця, волонтери, зоозахисники, інваліди та пенсіонери, малозабезпечені, представники галузей освіти, медицини, культури (згадаймо хоча б чехарду з директорами Народного дому чи війну з бібліотеками), успішні підприємці, керівники санаторіїв та готелів – їх єднає те, що в абсолютній своїй більшості вони втомилися від цього популіста, від його моралізаторства, від вихвалянь де він був і що бачив, від невпевненості у завтрашньому дні, від постійного прописування правил «під владу» і порушень чинного законодавства, які хтось десь прикриває.
Від Козира відвернулися навіть представники найближчого оточення, ті, кого він привів до влади. В «Самопомочі» опинилися не лише юристи міської ради, а навіть начальниця відділу культури Тетяна Татомир, котра в 2010 р. немало спричинилася до перемоги Козира. Марно йому сподіватися на голоси тих, хто працює в мерії – вони на календарі вже відраховують дні його місячного терміну…
Ера Козира, яку можна буде назвати «чорною дірою», минає. Тож є надія, що період стагнації та занепаду у Трускавці зміниться періодом стабілізації та підйому.
Хочеш бути успішним – відійди подалі від лузера. Це правило діє не тільки в бізнесі та приватних стосунках, воно діє і в політиці. А тепер ще раз прочитайте перші речення першого та другого абзацу цієї статті.
Володимир Справедливий, ілюстрації Руслана Йовбака
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень