Пристрасті навколо спорудження у Дрогобичі пам’ятника Лицарю у збруї розгораються та вщухають з дивною періодичністю.
Вірніше, мова йде навіть не про спорудження, а про відновлення пам’ятника, бо Лицар короткий період стояв у Дрогобичі – як символ мужності та благородства, як реальний свідок благодійності дрогобичан. Але це було так давно, 100 років тому, а чи тепер на часі ставити пам’ятники? Так міркують окремі громадські діячі, а вторують їм інші дрогобичани – це ж символ рабства, лояльності до Австрії, навіщо нам це, хіба нема де кошти подіти?
Ось і тепер, навесні 2016 року, на круглому столі у Ратуші ідею відновлення Лицаря «заклювали» і «зарубали». Чому? Що далі? З цими та іншими запитаннями звертаємося до одного з найпалкіших прихильників ідеї відновлення пам’ятника Лицаря в Дрогобичі, відомого громадського діяча Хосе Йосиповича Турчика.
– Пане Хосе, як Лицар появився у Дрогобичі і навіщо його потрібно відновлювати?
– Пане редакторе, Ви ставите дуже цікаве запитання. Але треба вияснити, по-перше, чому він був встановлений, ким і для чого. Хочу, щоб всі уяснили, що Дрогобицький Лицар в збруї – це явище особливе для Дрогобиччини і до Австрійської імперії має тільки номінальну прив`язаність.
Твердження, що цей знак є символом поневолення українців австріяками, щонайменше хибне. Всі докази прихильників встановлення Лицаря базуються на першоджерелах 1915-1920 року. Причому всі джерела українського походження. Ми вважаємо, що відновивши історичну справедливість через встановлення Лицаря з його унікальною філософією лицарської поведінки і лицарського духу, ми таким чином щонайменше віддамо дань всім борцям за незалежність України.
Фігура Лицаря – це збірний образ. При встановлені в 1916 році його трактували як знак в честь звільнення Дрогобиччини від російських загарбників. Основна ціль – це була консолідація українців, збір коштів для допомоги сім`ям загиблих та поранених добровольців українського Легіону Січових Стрільців. При встановленні Лицаря була зібрана величезна сума грошей. До сьогодні збереглись документи щодо жертводавців і гвіздки з гравіруванням, які забивались в щит цього Лицаря. В основному це були українські громади.
Головою фонду, на який поступали кошти, був обраний директор школи з Ясениці Сільної Григорій Коссак. Ініціатором створення такого збірного образу лицарству був тодішній староста Дрогобиччини полковник Казимир Гужковський.
Рекомендую почитати листи ерцгерцога Вільгельма Габсбурга до Казимира Гужковського, вони розміщені в мережі Інтернет: http://www.parafia.org.ua/biblioteka/istoriya-mova/ukrajinskyj-patriot-iz-dynastiji-habsburhiv/dokumenty-3-39-lysty-ertshertsoha-vilhelma-habsburha-do-barona-kazymyra-huzhkovskoho/
Неможливо зрозуміти подвиг Казимира Гужковського, якщо не прочитати посмертної згадки про нього В`ячеслава Липинського.
– Круглий стіл у Дрогобицькій міській раді, який пройшов 25 березня – далеко не перше обговорення ідеї відновлення пам’ятника. Скільки часу Ви вже пробуєте достукатися до свідомості дрогобичан, скільки років виношуєте намір відновити Лицаря у збруї і за які кошти будете це робити?
– Питання встановлення Лицаря ведуться вже давно. Ще в 2001 році сесія Дрогобицької міської ради прийняла рішення про виділення 120 000 гривень. Було замовлено проект, він був погоджений містобудівною радою Львівської облдержадміністрації. Було виготовлено декілька варіантів гіпсових скульптур Лицаря. Влада помінялась, гроші пішли не за призначенням.
В 2015 році історія повторилась. Сесія міської ради прийняла рішення про встановлення Лицаря до його 100-річного ювілею. Визначний український скульптор дрогобичанин Олег Пінчук безкоштовно виліпив свою версію Лицаря. Почав працювати організаційний комітет. Влада знову помінялась. До речі, Дрогобич рекордсмен по кількості очільників міста за часи незалежної України і це велика біда міста.
У 2013 році група молодих креативних людей створили Фонд «Лицар Волі», завданням якого є реалізація задумів про використання статуї Лицаря в інтерактивному житті міста та підвищення туристичної привабливості.
До речі, в 2015 році використовуючи символіку Лицаря і ідею забивання гвіздків, хіба за кілька днів було зібрано для потреб АТО близько 17 000 гривень. Ми давно вирішили, що встановлення Лицаря має відбутись тільки за пожертви, як і сто років тому, інакше втрачається весь смисл цієї справи. Це принципово.
– Назвіть Ваші аргументи «за» спорудження пам’ятника Лицарю.
– Ключові аргументи «за» – це відновлення історичної справедливості під кутом боротьби за Українську Державу, отримання містом (багатонаціональним та багатокультурним) нового бренду європейського рівня, який має вікову тяглість і крім особливого об`єднавчого значення, побудованого на принципах Кодексу Лицаря (хто бажає детальніше щось довідатися по цьому питанні, хай загляне у Вікіпедію), місто отримає супертуристичний об`єкт, про який є що розповісти. Ну і можливість забити свій гвіздок як символ Християнства та Жертовності.
– Одним з аргументів проти встановлення цього пам’ятника є те, що Лицар прославляє велич австрійської зброї, що встановлювали його не-українці, що в нашій мові і слів таких нема як «лицар» чи «рицар». Що скажете на такі закиди? І хто найбільше виступає проти Лицаря?
– Для нас ключовими словами, що стосується Лицаря, є Легіон Січових Стрільців, боротьба за незалежність України, патріотизм, жертовність, милосердя. Противники встановлення скульптури вбачають в цьому Лицарю сліди Австрійської імперії і крапка. На жаль, не хочуть, а може не можуть чи не бажають зрозуміти особливість політичного періоду часів Першої світової війни, розвалу імперії і боротьби кращих синів українського народу за незалежність в цей драматичний час. Дивує, що опоненти встановлення Лицаря (це один історик та один громадський діяч) постійно ухиляються від запитання “Хто були Січові Стрільці?”. Це запроданці, найманці, примусово рекрутовані українці, щоб захищати імперію, це колаборанти чи все-таки це добровольці-українці, основною і єдиною місією яких була Україна і боротьба за її незалежність?
Декілька днів тому Дрогобицька «Просвіта» виступила із зверненням до влади і громади про недопущення встановлення Лицаря. Не хочу коментувати це несамовите звернення і креативність мислення цих «патріархів політичної і культурної думки». Але насправді вони мене шалено «озадачили». Виходячи з їхньої логіки, необхідно негайно зрівняти з землею половину знакових пам`ятників міста. До прикладу, всім відомо, що пам`ятник Провіднику нації Степану Бандері в насмішку і знущанні цій же «Просвіті» збудував колишній перший секретар КПУ. Де тоді була славна «Просвіта»? Чому не перетворила необхідність встановлення пам`ятника Степану Бандері як народного пам`ятника зі збором коштів і т.д. – невідомо. Все це виглядає як справжня абракадабра.
– Пане Хосе, як подібні ініціативи громадськості вирішуються за кордоном? І чи реально встановити у Дрогобичі пам’ятник Лицаря без бюрократичної тяганини, без слухань, погоджень, затвердження проектів, ухвал та рішень органів влади тощо?
– Задаєте запитання, як відбуваються подібні справи за кордоном? Навіщо нам дивитися як за кордоном. Там давним-давно позбулись почуття меншовартості, якщо мали його. Люди живуть, мислять і діють вільно. Просто пропоную поїхати до Мукачевого, Ужгорода. На всяк випадок скажу, що в Чернівцях встановлений монумент імператору Францу Йосифу, в Івано-Франківську на вул. Грушевського теж сидить собі красень Франц Йосиф. Як виявляється, це не найгірший керманич імперії, який в силу своїх переконань немало зробив і для консолідації та збереження українства…
Пане редакторе, дякую Вам за Ваші запитання. Не знаю, чи в повній мірі задовольнив вимоги Ваших допитливих читачів. Готовий розширити діалог з відвідувачами Вашого ресурсу і відповісти на всі інші запитання. Добра і благополуччя всім.
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень