Народний Дім Стебника сміливо можна назвати візитівкою міста калійників. Він є безперечним культурним центром, центром громадського життя стебничан. Тут відбуваються концерти, інші масові заходи, проходять зустрічі, формуються юні таланти.
Дванадцять років незмінним керівником стебницького Народного Дому є Любов Степанівна Рак, з якою сьогодні і спілкуємося.
«Я не планувала бути директором Народного Дому, але так склалися обставини…»
– Любове Степанівно, розкажіть, будь ласка, про свій трудовий шлях.
– Я закінчила Стебницьку музичну школу по класу скрипки, а потім Самбірське культурно-освітнє училище – достроково, поступивши відразу на третій курс в зв’язку з наявністю музичної освіти і хорошими результатами навчання.
Пізніше, вже під час роботи в Стебнику, закінчила Київський інститут культури та мистецтв.
Після закінчення Самбірського училища (народний відділ) пішла працювати в школу вчителем музики. Працювала в селі Залокоть Дрогобицького району, звідки походять мої родичі по маминій лінії.
Мені пропонували йти на роботу в ансамбль «Верховина», але це означало гастрольні поїздки, а я тоді тільки вийшла заміж, налагоджувалося сімейне життя.
В школі я пропрацювала рік, після чого в 1979 році пішла в стебницький Палац культури калійного заводу завідуючою дитячим сектором. На цій посаді пропрацювала до 1992 року. В мої обов’язки входила організація дитячого дозвілля, організація роботи дитячих колективів, методичне керівництво, масові заходи для дітей. В основному це була робота з дітьми працівників калійного заводу, кошти на це виділялися і можна було розгорнути діяльність в широкому форматі.
Тоді були зовсім інші часи, ніж зараз, неможливі були світлові ефекти, слайдові варіанти, фільми – все це було тільки в мріях. Під час навчання нам казали: «По методиці одне, а на практиці зовсім інше». Так воно тоді й було. Зараз багато змінилося і часто методика та практика співпадають.
Часи змінювалися і в 1992 році Палац культури калійного заводу був ліквідований як установа, а працівників було поставлено на облік в центр зайнятості міста Дрогобича. Будівлю Палацу культури передали на баланс Стебницької міської ради, а ми пробували знайти роботу у відділі культури.
Тоді в Стебнику в приміщенні Палацу культури було відкрито Народний Дім (згідно рішення сесії Дрогобицької міської ради). Директором Народного Дому стала одна з наших працівниць, котра мала партійну школу та профспілкову освіту, а я була призначена на посаду художнього керівника. На цій посаді я пропрацювала 10 років.
Я не планувала бути директором Народного Дому, але так склалися обставини, що довелося займатися цією роботою. З 2002 року і по нинішній день працюю директором Народного Дому Стебника.
– Який штат маєте в своєму розпорядженні?
– В нас працює 21 чоловік, 15 з них становить технічний персонал, а 5 – творчий.
Народний Дім має дві філії – це Народні Доми в Сільці та Колпці, у кожному з них є по 1 штатній одиниці. Це люди, які хочуть і вміють працювати, люди з відповідною освітою, котрі змінили обличчя своїх закладів. І в Сільці, і в Колпці керівник Народного Дому є одночасно і двірником, і прибиральником, і завідувачем філії. Робота там ведеться відмінно, що завжди відзначають перевіряючі – вони не ймуть віри, що в селах Народний Дім відкритий не тільки в неділю, а робота там ведеться повсякчасно. При потребі ми їм допомагаємо, даємо спеціалістів (наприклад, електрика чи фахівця ін. спеціальності), здійснюємо методичне і господарське керівництво.
«Народний Дім живе повноцінним життям»
– Чим живе зараз стебницький Народний Дім, які проблеми вирішує?
– Як не пафосно це звучить, та Народний Дім живе повноцінним життям.
Ми не є розпорядниками коштів, ними розпоряджається відділ культури. Нас забезпечують зарплатою і оплачують енергоносії, на все решта мусимо заробити самі. А «все решта» – це поточні роботи, канцтовари, костюми, апаратура. Завдяки підтримці добрих людей ми функціонуємо, діємо, виконуємо свою місію.
Останні два роки в зв’язку зі складною ситуацією в державі (від початку АТО) реалізовувати якісь масштабні проекти стає все важче, бо зменшилася кількість угод, які ми укладаємо (переважно з підприємцями), але все одно ми не опускаємо рук.
Щодо головної проблеми, то їх в нас є декілька, фактично це дві групи проблем. Перша група стосується питань фінансових, матеріальних, друга – кадрових. Робота Народного Дому залежить від штатного розпису, а він є недосконалим. Творчих працівників явно не вистачає для виконання тої кількості завдань, які стоять перед нами. А це культурницько-просвітницька діяльність, масові заходи, організація дозвілля, робота творчих колективів, організація вечорів відпочинку, розважальних заходів, спортивна робота. У нас немає керівників колективів, керівника спортивної секції.
Народний Дім був зданий в експлуатацію в 1972 році і всі ці роки капітальний ремонт не проводився. Кошти закладуть, але їх завжди виявляється недостатньо для завершення тих чи інших робіт. Як не як, а в нас площа 3,5 тисячі кв. м., площа даху – 2 049 кв. м. Своїм обов’язком я вважаю не лише зберегти цю будівлю, а й покращити її, щоб передати в кращому стані, ніж я її застала. Я вже шостий директор Народного Дому за всі 43 роки його існування і скажу, що до мене тут ремонтів робили мало, ніхто не робив стільки як ми. Можливо, той, хто прийде на моє місце, скаже мені та колективу «дякую»…
Ще додам, що Народний Дім співпрацює з усіма громадськими організаціями міста, з усіма політичними партіями. Найбільше в нас співпраці з «Просвітою» та ГО «Воля громади», але ми відкриті для всіх.
– Які ремонти вдалося зробити в попередні роки і що робиться зараз?
– В 2005 році ми зробили проектно-кошторисну документацію, розпочали модернізацію системи водопостачання, теплопостачання, ремонт спортивного залу – зробили багато, зокрема в підвалі, та все завершити не вдалося через брак коштів. Тож і маємо спортивний зал без тепла, без води, без світла, бо його ремонт завершити не вдалося.
Тоді, в 2005 році, нам вдалося зробити ремонт систем водопостачання і теплопостачання в підвалі, хоча там було дуже складно все міняти. На це кошти були виділено з бюджету (200 тисяч гривень). Тоді ж ми відремонтували частково дах, реконструювали туалети в фойє. Все решта робили за власні зароблені кошти.
Проблемою в нас є і сцена великого залу. Треба провести реконструкцію освітлення (в аварійному стані), ремонт підлоги (в аварійному стані), вентиляцію, утеплення фасадів задля економії енергоресурсів. Ремонт даху теж проведений тільки частково. Щоб зберегти будівлю, бажано встановити шатровий дах. Це ж єдина така велична споруда в центрі Стебника, приїжджі взагалі думають, що це міська рада, заходять, перепитують.
Зараз завдяки допомозі Павла Побережного та Руслана Крамара ремонтуємо дах. 14 січня цього року сильний вітер наробив багато лиха в Стебнику, в тому числі був сильно пошкоджений дах Народного Дому. Нам виділено 23 рулони руберойду (це 230 метрів), тож зараз якраз проводимо ремонтні роботи на даху. Обсяг робіт надзвичайно великий, тож колектив Народного Дому щиро вдячний меценатам, зокрема Руслану Крамару.
А взагалі для роботи Народного Дому потрібно створити всі необхідні умови. Не покращити матеріально-технічну базу, а повністю замінити її, щоб вона відповідала всім вимогам – протипожежним, санітарно-гігієнічним, вимогам часу, врешті-решт.
– Ремонти ремонтами, а щоденна робота з дітьми та молоддю триває…
– Так, звичайно, в нас тут завжди людно.
Колективи в нас працюють на громадських засадах, це і «Мерінга», і «Оксамит», і інші, в Народному Домі займається велика кількість дітей, молоді, тому хотілося б, щоб умови були дійсно кращими. Багато наших вихованців сягнуло значних висот, зокрема естрадно-циркове училище в Києві закінчило більше десятка вихованців нашої циркової студії, котру у Стебнику започаткував Микола Харитонович Добровольський, а далі цю справу продовжив Іван Миколайович Куць.
Вікторія Радіонова, котра в кінці липня цього року пройшла в фінал конкурсу «Америка має талант» – теж вихованка нашої циркової студії.
Ансамбль народного танцю «Калинове намисто» (керівник Інна Задолинна) на міжнародному фестивалі в місті Несебр (Болгарія) зайняв надзвичайно високі позиції – у 2013 році третє місце, в 2014 році – шосте.
Зараз багато стебничан хочуть чогось навчити своїх дітей, краще організувати їхнє дозвілля, дають їх на різні гуртки, щоб вони займалися в нас. І це мене радує.
– Ви очолюєте установу, яка є центром культурного життя Стебника. Зараз багато говорять про скорочення, оптимізації, тож чи не стоїть така загроза перед Народним Домом?
– Ні, в Стебнику Народний Дім не закриють. Думаю, що будуть збережені і філії, адже ці будівлі потрібні громаді для проведення різноманітних заходів, для зборів, зустрічей. Пам`ятаєте з історії, що наші люди спільними зусиллями будували читальні, щоб мати де збиратися, гуртуватися, спілкуватися. Адже людина – істота соціальна, вона потребує спілкування.
Щодо статусу, то сам статус «Народний Дім» нам не надто підходить. В нас у Стебнику народним домом є будівля біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці на вулиці о. Мекелити, збудована громадою, там була читальня «Просвіти». В нас мав би бути статус Палацу культури, для якого є зовсім інший типовий штатний розпис. Але як воно буде в майбутньому – побачимо.
«З керівником нам пощастило»
– Наближається День Незалежності України і День шахтаря (День міста Стебника). Чим порадує в ці дні стебничан Народний Дім?
– До кінця серпня в місті пройде багато заходів. Ми складаємо сценарії їх проведення, проводимо ці заходи, організовуємо концертні програми. Кошти на святкування в бюджеті Стебника не закладено, тож робимо все власними силами з залученням спонсорів.
Відзначення Дня Незалежності України розпочнеться 23 серпня в наших філіях у Сільці та Колпці, там пройдуть тематичні концертні програми. В цей день у Стебнику пройдуть заходи з нагоди Дня Державного Прапора.
Основні ж святкування в Стебнику пройдуть 24 серпня. В цей день урочисто освятять Алею Героїв Небесної Сотні в СШ № 18, відбудеться урочисте віче, покладання квітів, молебень за Україну, концерт колективів Народного Дому, музичної школи, показ фільму у вечірній час. При хорошій погоді заходи пройдуть на площі, якщо ж буде дощ, то в приміщенні.
Організацію святкувань Дня міста Стебника цьогоріч взяв на себе наш обласний депутат Тарас Курчик. Стебничанам буде представлена програма на духовно-патріотичну тему.
Також до нас звернулася молодь з пропозицією провести в Стебнику конкурс красунь. Організовують вони цей конкурс під нашим керівництвом, ми пишемо сценарій, у нас проходять репетиції, забезпечуємо їх апаратурою. Вважаю, що це буде цікавий захід, який сподобається глядачам.
Також вже традиційно проведемо виставку-продаж робіт народних умільців. Минулого року ми проводили такий благодійний продаж на День Незалежності, і виручені кошти пішли на підтримку бійців АТО, зокрема для лікування поранених воїнів. Аналогічну акцію ми проводили цьгогоріч на День молоді – виручені кошти пішли на лікування онкохворих дітей. Проведемо таку благодійну виставку-продаж і тепер, як на День Незалежності України, так і на День міста Стебника.
– Чи відчуваєте Ви у своїх починаннях підтримку влади, громадськості?
– На посаді завідувача відділу культури та мистецтв виконавчих органів Дрогобицької міської ради маємо Олега Яводчака, людину хорошу, молоду, перспективну. З ним ми завжди знаходимо спільну мову, радимося, як краще вирішити ту чи іншу проблему. Він з тих людей, які відстоюють культуру від всіляких необґрунтованих скорочень, думає на перспективу. Так що з керівником нам дуже пощастило.
Серед наших благодійників – підприємці з Асоціації підприємств і підприємців Стебника, зокрема згадуваний вже Павло Побережний та інші.
«В нас обирають не тих, хто працює, а тих, хто підкуповує…»
– Останнім часом у Стебнику багато говорять про майбутню адмінреформу, про вихід міста з підпорядкування Дрогобича та можливе об`єднання з навколишніми селами. Яка Ваша думка з цього приводу?
– Про це дійсно останнім часом багато говорять і думки є різні. Звісно, пасувало би Стебнику бути центром адміністративно-територіальної одиниці, як це передбачено в проекті Львівської обласної ради (що на Дрогобиччині буде 11 адмінодиниць). В Стебнику для цього є всі умови, є приміщення, де могли б бути розміщені необхідні структури. Таких приміщень нема в Болехівцях, нема в Гаях, нема в Доброгостові.
Але довший час ми – місто в місті, стебничани обирають не тільки мера Стебника, але і мера Дрогобича. Для прикладу, наш Народний Дім підпорядковується Дрогобичу, тож коли ми зверталися за чимось в Стебницьку міську раду, то могли почути відповідь: «а ви – не наші».
Раніше на культурні заходи виділялися якісь кошти, а зараз ні, тож навіть план загальноміських заходів ми не затверджуємо в Стебницькій міській раді, а безпосередньо в Дрогобичі.
Хоча варто сказати, що влада Стебника все ж нас підтримує, адже імідж влади багато в чому залежить від нас.
Напевно, адмінреформа мала б чітко врегулювати всі такі питання і піти на користь територіальним громадам, установам та підприємствам, простим мешканцям міст та сіл. Але цю реформу, здається, відклали на якийсь час…
– Грядуть місцеві вибори і всі ми надіємося, що прийдуть нові люди, що жити стане краще. Чи не плануєте балотуватися в представницький орган, щоб спробувати вирішувати стебницькі проблеми як депутат?
– Ні, не планую. Я мала необережність балотуватися в 2010 році і на власному досвіді переконалася, що в нас обирають не тих, хто працює, а тих, хто підкуповує виборців. Коли на площі перед виборчою дільницею стоїть кандидат (майбутній депутат) і дає гроші, то це виглядає і смішно, і дико, і абсурдно. Прикро, але наші люди не думають, не аналізують, не обирають порядних людей, які працюють, а обирають одних і тих самих.
В нас в депутати йдуть одні й ті ж, такі, яким давно пора вже піти з міської ради. Але люди і далі голосують за них, а не за вчителя, не за працівника культури. Можливо, зараз до влади будуть йти молоді люди і ситуація зміниться…
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень