Взято з http://djerela.com.ua/news/truskavets/mef-stofel-z-chortkova-
Автор Микола Петрів
Замість післямови до книги Лева Грицака «Дерева моєї долі»!
Мемуари Лева Ярославовича Грицака – це розповідь успішної за нинішніми мірками людини про дитинство та юність, свій шлях до мети: до власного благополуччя, до слави і визнання. Він – заслужений лікар України, міський голова Трускавця 2002-2010 рр., генеральний директор санаторію «Карпати», генерал українського козацтва, почесний президент футбольного клубу, засновник львівського аероспортклубу «Сокіл»… . А тепер ще й письменник. Лейтмотив книги Грицака: читайте, шануйте, заздріть, беріть приклад…
Ще б пак. Такі люди як Грицак нині правлять цим світом. І тим вони нам цікаві, бо неординарні, багатогранні, живучі і …небезпечні. Саме так – небезпечні. Вони – це сучасні мефістофелі з принципами, що лише відблискують мораллю та патріотизмом, правдою та щирістю, але насправді не мають до цих чеснот жодного відношення. І як це не парадоксально та дивно, але саме завдяки античеснотам автору вдалося досягти у житті висот в бізнесі та політиці. Добро переплавити у зло…
А про те, як саме це йому «вдалося», треба читати і писане автором, і пропущене. Між рядків. Пробую це зробити.
Мефістофель: Війна чи мир — розумним треба бути і все собі на вжиток повернути
Грицак так і робив – де б не працював, ким би не був – все повертав собі на вжиток. Матеріальний, моральний і політичний.
Від праці на Волині й у нього там залишилася дача. Від праці в Трускавці – особняки, ресторани, СПА, вертольоти та літаки, автомобілі й рисаки, медалі та ордени. І навіть санаторій «Карпати», який будувала вся Україна, скидалися на нього колгоспні спілки – зумів прибрати до своїх рук…Тепер ось книга.
Життя вдалося? Ще б пак. Він і нині прагне розставляє крапки над «і», оскільки є частиною тієї сили, для якої мета виправдовує засоби, яка готова все вирвати з корінням — у цьому їхня суть. В цьому історія їхнього успіху. Закони моралі – не для них. Їх вони компенсують пожертвами – на храми, книги, газети та сайти… Ці пожертви піднімають їх над іншими людьми. Щонеділі народ співає їм «Многая літа», а журналісти описують їхні великі справи. Вони – пани ситуації. Замовляють, як кажуть, музику – пам’ятники, нагороди, славу, мерів і депутатів, судові рішення, поклоніння… Все у них як за вченням сатани…
Мефістофель: У кого сила, в того власть!
Грицак завжди діяв так, щоб бути і при владі, і при силі. Це його головний принцип – без жодних докорів сумління.Екс-мер Трускавця був членом комуністичної та аграрної партій, «Батьківщини», співпрацював з СДПУ(о), за його вказівкою у Трускавці було реанімоване «Відродження», ну а апофеозом стало керівництво у міському осередку Партії регіонів.
Читаємо в книзі його розповідь про те, як поступив він у КПРС. Пише, що для кар’єри, аби стати головним лікарем санаторію «Лісова пісня», що у Шацьку.. Може і так. Про те, як покидав Грицак КПРС – не написано. Але знаємо, що тишком-нишком, адже вся тодішня партійна еліта була його друзями.
Не дивно, що немає в книзі й споминів, як боровся він за Українську державу. Але це зрозуміло, бо пише просто: «Політикою не цікавився…». Але це до пори-до часу, поки не розглядівся що, де і до чого. Слив добрим господарником в «Карпатах». Згодом став депутатом обласної ради, де обзавівся новими впливовими друзями. Вже з патріотичного табору. Один з них Михайло Гладій – голова Львівської ОДА, депутат парламенту, член Аграрної партії України. Він і спокусив Грицака записатися в його політичну силу. Це вже був 2002 рік. Тоді в інтерв’ю журналістам журналу «Мер» пан Лев розповідав: «Мені імпонують програмні цілі Аграрної партії. У неї є майбутнє. Вона послідовно відстоює інтереси селян і взяла на себе відповідальність за проведення аграрних реформ в Україні».
Далі був рік 2006. Перемога Помаранчевої революції. Юля Тимошенко – прем’єр-міністр. Грицак вступає до її партії: «На сьогодні «Батьківщина», – проголошує він, – одна з найбільш прогресивних партій, не заангажованих у якихось економічних проступках, партія, яка у нашому місті Трускавці об’єднує тільки чесних і порядних людей, справжніх патріотів і Батьківщини, і нашого міста, які нічим себе не скомпрометували, і відстоює насправді державницькі позиції».
Рік 2010. До влади в Україні приходить Партія регіонів, а її лідер Віктор Янукович перемагає на виборах Юлію Тимошенко і стає президентом. Лев Грицак не тільки вступає в Партію регіонів, але й стає на чолі її осередку в Трускавці. Сьогодні в книзі він пояснює цей свій крок так: треба було зберегти бізнес…
Лукавить. Зі шкіри вилазив, аби захистити честь і гідність епохи Януковича. Свідчень тому безліч. Кілька з них мушу навести. Аби не бути голослівним.
Ось виписка з «Трускавецького вісника» за 19.10. 2012 р.: «У переддень виборів …голова ТМО Партії регіонів Лев Грицак попросив мене написати статтю про добрі справи Партії регіонів у нашому місті-курорті за останній період…»
А ось свідчення самого Грицака про Партію регіонів: «Мій вибір вступити в Партію регіонів і балотуватися на трускавецького міського голову від цієї політичної сили був непростим, але головне – він не кон’юнктурний. Цей вибір аналітично обґрунтований і усвідомлений мною. Зміна влади в нашій державі за декілька перших місяців привела до того, що в Україні припинились небезпечні руйнівні процеси як в політичному, так і в економічному житті. Мені, міському голові, як нікому, зрозуміло, що тільки така конструктивна робота всієї президентської вертикалі може дати реальні результати як на рівні держави, так і на рівні такого міста, як Трускавець».
І ще одне одкровення від Грицака: «Я вступив до Партії регіонів ще до місцевих виборів 2010 року, адже ця політична сила реально працює на покращення економіки України, добробуту наших громадян. У свій час ми всі підтримували Помаранчеву революцію, та потім почалися розбірки між Ющенком та Тимошенко, ми побачили невиконані обіцянки та зазнали гіркого розчарування. Чим все закінчилося? Відкриттям кримінальних справ. А тепер ріст національного валового продукту йде по стабільній висхідній лінії».
Честь Партії Регіонів для Лева Грицака – понад усе
І на завершення. Честь Партії регіонів Грицак захищав і як голова партійного осередку, і як очільник передвиборчого штабу Партії регіонів у Трускавці на зустрічах з громадянами, в пресі, і навіть… в суді. В позові до ГО «Українська громадянська коаліція» та Миколи Гука в 2012 році він просив суд спростувати, на його думку, наклепи на Партію регіонів та на нього, як голову її партійного осередку, і стягнути з відповідачів на користь цієї партії 5 тисяч гривень. Дрогобицький суд висловлювань, які оскаржував очільник трускавецьких регіоналів, а саме «Грицак – яничар Януковича», «Грицак! На злодієві шапка горить», «Регіони – фарисеї, мову ви вже захистили!», – не спростував та не поповнив казну регіонів 5 тисячами гривень. А отже Грицак – ким був тим і залишився. Яничаром. Відповідно до рішення суду.
Проте і після Революції гідності лідер місцевих регіоналів вийшов сухим із води. Сьогодні кишенькові писаки Грицака продовжують його відбілювати, пишуть, що Грицак вступив в Партію регіонів… аби її розвалювати!? Отже знову він – герой! Як «валив» – бачимо з написаного. Проте він мав і продовжує мати всіх нас за лохів. В книзі автор себе вихваляє, що начебто здійснив ще один подвиг – найпершим у Львівській області розпустив свій партійний регіоналівський осередок. І знову – бреше. Маємо інформацію з Міністерства юстиції, датовану 2017 роком: трускавецький осередок Партії регіонів там і досі зареєстрований і головою числиться той самий Л. Я. Грицак.
Рік 2017-й. На кишеньковому сайті Лева Грицака «Трускавецький вісник» читаємо: «Лев Грицак поновив своє членство в партії «Батьківщина»…
Кажуть, що коментарі у таких випадках зайві. Хтось йшов до визнання через терни і тюрми, а хтось через партії, що завжди при владі. Такий дороговказ і така дорога до його успіху. І до нашої спільної ганьби…
Якось пан Грицак написав один зі своїх доносів Януковичу на керівника ЗАТ «Трускавецькурорт», нині вже покійного, Богдана Аксентійчука за те, що той надав приміщення для міського осередку «Нашої України». А після Майдану Грицак став ініціатором створення у Трускавці ВО «За Україну! За Ющенка!», куди увійшли люди з його оточення!
То скільки ж тоді ликів у пана Грицака? Мефістофель – відпочиває…
Далі буде…
P.S. У книзі «Дерева моєї долі» є двадцять одна глава: «Віть вербова, «Віть березова», … «Віть горіхова». Але гадаю, що про одну віть він не згадав – осинову… Це улюблене дерево Юди. Той за зраду Христа отримав лише 30 срібляників. Сучасні юди за зраду свого народу отримують мільйони. Але цю главу допише вже історія. Це щоб торжествувала правда, і щоб її не змогли замулити, як відгукуються люди на твір Грицака, «жодні книжечки чи гроші на церкву».
Микола ПЕТРІВ
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень