Ось уже тривалий час тліє конфлікт навколо гуртожитку на вулиці Бандери, 3. Схоже, що стебницька влада стала на бік лише однієї сторони, що, звісно, не зможе розв’язати проблему, тим більше, якщо порушуються закони. У цій публікації ми послуговуємося лише документами, які є в розпорядженні редакції.
25 березня цього року перший заступник міського голови Стебника Богдан Асафат написав службову записку на адресу мера Романа Калапача. У ній мова йде про прохання представника релігійної громади отця протоієрея Володимира Лужецького Храму Христа Чоловіколюбця щодо передачі у власність нежитлових приміщень на вулиці Степана Бандери, 3, а саме першого поверху та підвальних приміщень. У своїй службовій записці Богдан Асафат повідомляє, що відповідні рішення приймалися стебницькими депутатами ще від 1998 року і мова в них йшла про створення недільної школи, Катехитично-просвітницького центру. Але при цьому перший заступник міського голови Стебника зазначає: «… для передачі даних приміщень у власність релігійній громаді Храму Христа Чоловіколюбця необхідно завершити оформлення правових документів на Катехитично-просвітницький центр у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 534. Враховуючи те, що на виконання будівельних робіт по реконструкції нежитлового приміщення релігійною громадою затрачені відповідні кошти, а також те, що приміщення передавались під влаштування недільної школи, передача їх у власність на даний час як нежитлові приміщення тягне за собою корупційні дії посадових осіб, які здійснять передачу».
15 квітня цього року сесія Стебницької міської ради вирішила «передати безоплатно шляхом укладання договору дарування у власність релігійної громади УГКЦ «Христа Чоловіколюбця» нежитлові приміщення загальною площею 605, 8 кв. м, а саме: підвальні приміщення загальною площею 83, 5 кв. м, приміщення, розташоване на першому поверсі площею 522, 3 кв. м, для використання під Недільну парафіяльну школу (Катехитично-просвітницький центр), які розташовані по вул. С.Бандери, 3 в м. Стебнику».
30 квітня цього року депутат Стебницької міської ради Марія Губицька надіслала запит міському голові Стебника Романові Калапачу з проханням надати копію рішення Стебницької міської ради про безкоштовну передачу нежитлового приміщення по вулиці Степана Бандери, 3 на потреби релігійної громади церкви «Христа Чоловіколюбця», але отримала від мера дивну, якщо не сказати більше, відповідь. З’ясувалося, що на даний час такої копії їй надати не можуть, бо «вказане рішення перебуває на розгляді у міського голови». Цю відповідь підписав сам Роман Степанович. Здається, простіше простого: зняти копію з документа, який лежить у тебе на столі і не становить державної таємниці, й надіслати депутатові. Але міський голова цього не робить. Якщо депутат не може добитися потрібного «папірця», то що вже говорити про пересічного стебничанина?
Натомість мешканці будинку на Степана Бандери, 3 написали звернення до депутата Марії Губицької, в якому звинувачують у всіх гріхах Романа Калапача і отця протоієрея Володимира Лужецького. Знаючи святість мера і священика, ми далекі від думки теж їх у чомусь звинувачувати, але розголос цієї події вже набув свого негативного звучання не лише у Стебнику, а й докотився до Дрогобича і Львова й може донестися до Києва, тому ми лише озвучуємо те, що написано у зверненні мешканців. Їхні підписи засвідчують справжність осіб, так що їм і відповідати, якщо вони дали неправдиві свідчення.
Насамперед мешканці гуртожитку в своєму зверненні пишуть, що дізналися про «подарунок отцю Лужецькому» на сесії міської ради першого поверху та підвального приміщення їхнього будинку. «Ми категорично проти того, – зазначають вони, – щоб ці приміщення комусь дарувалися чи продавалися, так як нам не байдужа доля нашого будинку».
“21 квітня 2010 року, – продовжуємо цитувати авторів листа, – ми звернулися для вияснення цього питання у міську раду, зокрема, до міського голови п. Калапача Р.С. Та замість якихось пояснень ми отримали відкриту погрозу, що, мовляв, «це не наша справа і якщо ми будемо лізти не в свою справу (зі слів п. Калапача Р. С.), то отримаємо великі неприємності»
Мешканці гуртожитку не залишають у спокої й отця Володимира. Вони стверджують, що він «зачинив повністю перший поверх, разом з нашою душовою кімнатою, в якій були дві душові кабіни, газова колонка та побутова кімната, де люди прали білизну». В результаті “з того часу ми залишилися без душу, ми неодноразово зверталися до попередньої влади і до сьогоднішньої, але все це безрезультатно». Далі – більше. Отець Лужецький, як стверджують мешканці гуртожитку, повибивав стіни між кімнатами на першому поверсі, причому й досі невідомо, чи це були несучі стіни і будинок з часом може «тріщати по швах», а «ремонтні роботи проводилися цілодобово, і вдень, і вночі». Важко повірити, але «на наші прохання отець посилав нас нецензурною лайкою, погрожував, брав сокиру, намагаючись нас розігнати».
Сталося так, що «одного дня в нас перестала текти вода на кухні. Ми вісім місяців сиділи без води, носили воду з туалету, ми зверталися до влади, оббиваючи пороги, на наші пропозиції ніхто не відкликався, а одного прекрасного дня, коли ми прийшли з черговим візитом до міського голови, нас просто п. Калапач Р. закрив у приміщенні на ключ і залишив нас, ми просиділи там декілька годин самі». З’ясувалося, що отець Лужецький, «проводивши собі воду», просто відрізав нас від системи водопостачання». Як здогадується читач, звернення до міської влади теж не мали жодного успіху. В результаті мешканці гуртожитку не можуть поставити пральні машини, бо немає стоку і обрізана каналізація. «Також немає аварійного виходу, – йдеться у зверненні, – так як під’їзд, сходова клітка закрита, бо ним користується отець». Люди стурбовані тим, як розвиватимуться події: “Коли це не було його власністю, то він не зважав ні на кого і на ніщо, то що буде дальше. Люди в нас сім’ями тісняться в маленьких кімнатках, а влада просто роздаровує приміщення».
Сам будинок перебуває в аварійному стані: дах тече, на третьому поверсі капає зі стелі, кімнати весь час мокрі та сирі, на другому поверсі електропроводка висить у коридорі над головами людей, що може призвести до трагічних випадків, каналізація у жахливому стані, фекалії падають на голову. На другому поверсі на сходовій клітці відрізали батареї, “а перерахунок за опалення ніхто не проводить». Мешканці будинку пишуть: «В підвалі часто стоїть вода, а там електрощиток, і часто так буває, що вода електрощиток затоплювала, і нам вибивало світло. Ми могли сидіти без світла по декілька днів. Влада наша баздіяльна, вона не вирішує питань, які могли б покращити наші умови життя. Всі ремонтні роботи ми проводимо за власний кошт».
Окремо мовиться про тих людей, які пиячать, дебоширять, не дають спати іншим мешканцям. Є окрема категорія мешканців, хворих на туберкульоз, а це становить небезпеку для інших людей. Люди марно звертаються до влади, правоохоронців, але ніхто не поспішає розв’язувати проблему.
Ми проводимо власне журналістське розслідування, звернулися до правоохоронних і контролюючих органів, аби з’ясувати ситуацію. Сповідуючи принцип свободи слова, запрошуємо до розмови Романа Калапача і отця Володимира Лужецького, а також усіх небайдужих людей, яким болить доля Стебника. У наступних номерах газети ми повернемося до цієї теми.
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень