Мішень

Руслан Козир очистить курортний парк від реклами. Торгівлі у курортному парку не буде. Для туристичних фірм шукають інші місця, в першій санітарній зоні вони стояти не будуть. За порядком в парку повинні дивитися адміністрація КП «Парк курортний», міліція, працівники міської ради повинні раз на місяць відчергувати, в парку теж запроваджено охорону від «Дельти». Ті, хто виступає проти починань Руслана Козира, ставить йому палки в колеса, має в парку власні інтереси. Проте правда восторжествує, парк стане місцем без торгівлі і без реклами.

Такі чи приблизно такі месиджі посилає міська влада Трускавця дуже часто, по кілька разів на тиждень. Про це говориться на понеділкових нарадах, на комісіях, готуються відповідні рішення на виконком, на сесії. Люди протестують, проте поки що безрезультатно. Тема парку, боротьби із рекламою та стихійною торгівлею у ньому навіть затьмарила тему ситуації в КП «Наше місто». «Некозирних» журналістів звинувачують у перекручуванні фактів, неправильному висвітленні подій, заангажованості. «Козирні» журналісти намагаються довести всім і вся, що саме від успіху боротьби за парк залежить майбутнє нашого міста-курорту, його розвиток. Хто правий і наскільки? Спробуємо проаналізувати.

Якщо про стихійну торгівлю ми вже писали неодноразово (а під цей ярлик влада підпихає і фотографів, і художників, і реалізаторів релігійної атрибутики, і підприємців, які надають туристичні послуги), то питання реклами заторкували тільки епізодично. Отже, спочатку подивимося, кому і чому шкодить реклама у курортному парку Трускавця.

Наперед скажемо, що словосполучення «реклама у парку» означає не що інше як реклама біля нижнього бювету, на території від джерела «Едвард» до площі Незалежності біля БОЛ-1. Від «Едварда» вверх аж до верхнього бювету жодної реклами немає, якщо не рахувати оголошень, приліплених на стовпах нічного освітлення. Між іншим, там немає і стихійної торгівлі, якщо не рахувати епізодичних появлянь жіночки із горішками «для білочки», а вряди-годи реалізаторів промтоварів типу труси-бюстгальтери-халати. Те, що останніх треба гнати з парку, сумніву не підлягає, а от щодо горішків – спірне питання. Та повернемося вниз, до нижнього бювету. Обабіч сходів, які ведуть до універмагу та «Весни», бачимо рекламні щити. Що рекламується? Тури від «Тур-Галичини», окремі ресторани, паби, магазини. Що побачить відпочиваючий, коли забрати ці конструкції? Убогий неприглядний паркан і не дуже привабливу територію між ним та вищезгаданими сходами. Кількома рядами вишикувалися сіті-лайти біля ялиночок та інших дерев як іти від бювету до ринку «Вернісаж» чи «Дукан». Вони комусь заважають? Нікому. А правильніше сказати – навряд… Як навряд чи шкодять відпочиваючим та Нафтусі два (бо більше нема) призматрони в парку – один біля будки з газетами «Високий Замок» біля сходів, а другий трохи дальше в сторону спортивного майданчика. Вони не скриплять, не ревуть, як музика із магазинчика, де продаються диски, не закликають іти в Палац культури Шевченка, як це робить жіночка із мегафоном. Хоча і вона, по великому рахунку, нікому не заважає, це все вже традиційно формує курортний настрій Трускавця.

Дивимося, чим виграє парк та відпочиваючі від інших видів боротьби, яку започаткувала влада Трускавця. Стоїть будка, де можна поповнити рахунок. Вона одна така в парку. Буде комфортніше, якщо її забрати? Може й так, тільки скажіть кому саме? Стоять кілька лотків із морозивом, це влітку. Зробимо відпочиваючим краще, приберемо ці лотки. Але чи вже так і краще? Заберімо картини та попросімо художників торгувати ними на ринку, мовляв, хто захоче, сам піде шукати і знайде, і купить. Щось подібне скажімо туристичним фірмам. Може вони вступляться і підуть. Та чи будуть надзвичайно раді цьому відпочивальники? До речі, є серед них такі, які за два – три тижні перебування у Трускавці відвідують наш міський ринок всього раз – двічі. Забрати горішки, квіти, картини, коні. А фотографів перемістити біля пам’ятника Бандері – ось де треба фотографуватися нашим гостям, ось як ми виховуватимемо на рівні підсвідомості їхню національну самосвідомість! Але це вже не смішно, направду…

Повернімося все ж до реклами. Відпочивальник вибирає – в який ресторан піти, куди поїхати на екскурсію, який магазин відвідати. Інколи він дивиться, що пропонує ПК Шевченка, яка концертна програма, які фільми показують в кінотеатрі, куди піти із жінкою чи коханкою. Ідучи парком вниз чи вверх, він насолоджується красою, чистою водою, шумом потічка, чує шелестіння дерев. Потрапляючи на бювет та попивши водички, він іде в туалет і бачить там теж рекламу. Хто не заходив у туалет в парку (чоловічий), той напевно не знає, що в кожній кабінці свої послуги рекламують гоміки. Та от із цією рекламою не борються ні міська влада, ні ЗАТ «Трускавецькурорт». А от борди та сітілайти потрібно знищити і на це є вагома причина – 5% (саме п’ять, а не більше) рекламного бізнесу в місті належить фірмі, дотичній до колишнього міського голови Лева Грицака, «Лемар-Євросервісу». Так, дуже вже хоче теперішня влада насолити колишньому меру, але чому через це має страждати 95% інших?

Парк став мішенню для мисливця Руслана Козира. Дивує не те, як наполегливо він бореться зі стихійною торгівлею в парку та рекламою у першій санітарній зоні. І навіть не те, що всі решта проблем міста (стан доріг, теплопостачання, водопостачання, погіршення якості надаваних житлово-комунальних послуг, працевлаштування, здорожчання життя) стали для мера Трускавця другорядними. А те, що воюючи із вітряками (біг-бордами та сітілайтами), мер не бачить реальної загрози, яка може призвести до катастрофічних наслідків для курорту. Коли це питання було піднято на прес-конференції в «Оскарі», мер подивився дуже вже косо на того, хто його задав, тобто на мене. А суть полягає ось у чому.

Трохи більше тижня тому ЗАТ «Трускавецькурорт» розпочав буріння нової свердловини, позаду згорілої більярдної. Це може стати початком кінця «Нафтусі», якість якої, як запевняє пан Козир, найкраща за останні тридцять років. Сьогодні може й так, а завтра внаслідок змішання водоносних пластів розпочнуться невідворотні процеси. Зменшиться концентрація солей у мінеральних водах (Нафтуся до таких не належить, бо є прісною живою водою), у Нафтусю почнуть потрапляти каналізаційні стоки, Нафтуся почне змішуватися зі звичайною водою, а це незворотно вплине на її якість та лікувальні властивості. До речі, цього тільки й чекають у Східниці, де й так розпускають плітки про те, що Нафтусю у Трускавці розводять. Дай Боже, щоб ці плітки не стали реальністю і Нафтуся внаслідок бездумства дійсно не стала сама «розводитися».

Невирішеною ось уже біля півстоліття залишається питання відселення мешканців приватних будинків на Франка (в першій санітарній зоні). Там, до речі, нема каналізації. Але ці стоки, напевно, не становлять такої загрози Нафтусі, як злощасні сітілайти та рекламні щити, як бабусі із ягодами та фотографи із «папужками та фазанами, які занечищують повітря та воду і відлякують відпочиваючих».

Ще одним бичем є будівництво у першій санітарній зоні. Воно категорично заборонене, але категорично не для всіх. ЗАТ «Трускавецькурорт» може собі розібрати споруду та будувати на її місці іншу. Будуються будинки і осіб, прізвища яких не варто називати вголос. Хочете побачити будівництво у першій санітарній зоні? Тоді станьте нижче бювету і погляньте наліво, направо та прямо, побачите як мінімум три споруди. А їх насправді значно більше.

Під сімома замками тримають таємницю експлуатації трускавецьких мінеральних вод у ЗАТ «Трускавецькурорт». Видають тільки дозовану інформацію і то не для всіх, і то кривлячись. Та схоже на те, що Руслан Козир просто зачарований тим, що йому вдалося хоча б трішки налагодити стосунки із структурою, з якою Лев Грицак воював майже дев`ять років. Ще невідомо, чи обійми Руслана Козира із ЗАТом є щирими, чи це тільки спроба задушити одне одного. Наразі вони об`єдналися проти Грицака, проте це не означає, що таке об`єднання піде на користь простим трускавчанам, радше навпаки. Бо щось не пригадується жодного добра від ЗАТу чи позитивної ініціативи, яку б радо вітала трускавецька громада чи працюючі в ЗАТі трускавчани.

Мисливець не потребує дуже довго цілитися, якщо має досвід. Він звик стріляти по рухомій мішені – кабанові, зайцеві, оленю. Руслан Козир – мисливець, це не є його мінусом. Та цілиться він у рекламні щити швидше заради задоволення, ніж заради якоїсь вигоди. А може задля вигоди? Під прицілом опинилися і ті, хто, може, й не має всіх законних підстав здійснювати торгівлю чи іншу діяльність у курортному парку. Він їх не вб`є, але трохи пошугає, а може й зашугає. Наразі невідомо, чи дуло не повернеться проти теперішнього друга, який був би вже давно мав парк у своїй власності разом із цілющими водами, якби не Грицак та його принципова позиція. Проте часи змінюються і люди змінюються разом з ними і не виключено, що через кілька років пану Козиру буде дуже соромно за ті війни, які він розпочав проти «паркових людей» та щитів.

Без реклами курорт розвиватися не може. Це ще один слоган, який люблять повторювати в команді Козира. І в той же час нищать ту рекламу, яка розвиває курорт, бо вона «псує обличчя парку». Чому нищать? Тому що послідовні…

Володимир Ключак

About admin