Сподіваюсь, що цього року дрогобичани таки оберуть собі міського голову.
Раніше головним претендентом на цю посаду був сам Олексій Радзієвський. Але Революція Гідності перекреслила сподівання його найближчих соратників, яким було комфортно з таким міським головою.
Довший час претендентом на цю посаду називали першого заступника міського голови Олександра Коростельова, який теж не сподівався, що революційні події змусять його піти в тінь, а не відкрито творити дрогобицьку політику.
Тепер на перший план виступив Тарас Метик. Я не впевнений, що дрогобичани його оберуть, але від них можна сподіватися всього що завгодно. Обрали ж вони свого часу “націоналіста” Миколу Гука. То чому б тепер не обрати ще більшого “націоналіста” Тараса Метика?
Список претендентів на булаву в ратушу цими прізвищами, звичайно, не закінчується. Скажімо, ще не сказав свого останнього слова Петро Суда, якому не поталанило стати першим заступником міського голови під час нещодавніх судових баталій.
Має амбіції й Володимир Ямельницький, якого, найімовірніше, таки оберуть першим заступником міського голови.
Не забуваймо і Романа Курчика, який вже був секретарем міської ради й виконував обов’язки міського голови після Олексія Радзієвського.
Із резерву Олексія Радзієвського може висунутись Іван Лепкий, директор департаменту міського господарства, який не ризикнув стати першим заступником міського голови.
Пробуватиме свої сили Олег Хрущ, адже “Свобода” як партія ще не зійшла з політичної сцени.
Не забуваймо і про Богдана Мозоля, який був другим після Олексія Радзівєського на минулих виборах. Хоча його шанси нині виглядають примарними, але все може статися.
До цього списку можете долучити ще з десяток кандидатів на свій смак – як з команди Олексія Радзієвського, так і тих, кого буцімто вважають його опозиціонерами. Але висновок напрошується один: міський голова Дрогобича, якого оберуть, продовжуватиме лінію Олексія Радзієвського. І на це є ряд підстав.
По-перше, політичне протистояння на містечковому рівні виглядає смішним. Тут нема боротьби ідеологій (бо яка ідеологія в українських партій?), не йде мова і про розв’язання господарських проблем, бо в умовах кризи важко запропонувати щось вартісне й ефективне. Радше слід говорити, хто дорветься до корита, даруйте за грубість. Звісно, у передвиборчих програмах це все упакують в патріотичну обгортку, аби ні в кого не було сумніву, що той чи інший кандидат на міського голову найбільше вболіває за долю рідного міста, але скільки би не казав слово “халва” – солодше в роті від цього не стане.
По-друге, дрогобичани не використали свій шанс, аби навести лад у місті, коли в лютому минулого року відсторонили від влади Олексія Радзієвського і Тараса Метика. Зосередившись на судових справах, активісти не провели розслідування діяльності дрогобицької влади у комунальній сфері, розподілі земельних ділянок і таке інше. Мабуть, уже ніхто не вірив, що Олексій Радзієвський і Тарас Метик можуть повернутись до ратуші, а тому не подбав народний гнів підкріпити результатами розслідувань. З іншого боку, депутатський корпус, по суті, залишився вірним Олексієві Радзієвському, так що сподіватися на якийсь прорив у цій справі не доводилося.
По-третє, ті, хто претендуватиме на посаду міського голови Дрогобича, в тій чи іншій мірі зберігає хороші стосунки з Олексієм Радзієвським. Хтось цього не афішує, а хтось і не соромиться. Тому сподіватися від новообраного міського голови зламу системи, започаткованої Радзієвським, не доводиться.
Революція Гідності оминула керівну верхівку Дрогобича – минулу, нинішню і майбутню. Знаходячись у тіні Радзієвського, ці люди не здатні на серйозні перетворення в місті. Натомість активістам Майдану бракує цілеспрямованості й знань, аби навести лад і не допустити до влади тих, хто в тій чи іншій мірі вже показав свою нездатність керувати Дрогобичем.
Звичайно, краще вчитися на чужих помилках. Але, схоже, дрогобичани вміють повторювати лише власні.
Анатолій Власюк, Тустань
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень