Трускавець – прекрасне місто, наше місто, курорт, яким ми можемо гордитися. Цілющі унікальні джерела повертають здоров’я, сприяють кращому самопочуттю, ставлять на ноги тих, хто інколи опускав вже руки.
Кожному місту потрібен господар. Не в якомусь поганому значенні цього слова типу «пан» чи «дах», а в доброму – людина, яка дбатиме про це місто, яке є нашим спільним домом. Кожен з нас намагається зробити власне помешкання красивим, гарним, затишним, так само і Трускавець має бути чистим, зручним, комфортним містом. І ці слова – не запозичення із чужої передвиборчої програми, це істина, яка має об’єднувати всіх нас.
Вибори закінчаться і життя буде продовжуватися. Варто прощати образи і варто забути те, що ми бачили під час передвиборчої кампанії. Часто звинувачення були правдивими, але інколи і безпідставні. Злі люди показували себе з хорошої сторони, а добрі були очорнювані і хтось в це вірив. Патріоти залишилися патріотами, хоча і не вивішували прапорів на балконах і не кричали про свій патріотизм на кожному кроці. Пристосуванці очікують результатів виборів, щоб першим підбігти до переможців і привітати зі словами «Ми перемогли!».
«Трускавецький віник», швидше за все, буде в опозиції до влади в Трускавці. Незалежно, переможе Лев Грицак чи хтось інший, незалежно від складу депутатського корпусу і від того, хто ж представлятиме інтереси трускавецької громади в обласній раді. Чому в опозиції? Бо для нас влада не самоціль. Я з гіркотою посміхався, коли чув чи читав, який же я продажний і все решта. Та ніхто не може заглянути в душу людини і ніхто не знає мотивів вчинку того чи іншого. Влада повинна завжди змінюватися, але не тільки через особистості, яких хтось би хотів міняти як шкарпетки, а через зміни внутрішні. Я чітко побачив, як змінювалися на краще погляди Лева Грицака і його дії, його ставлення до проблем у місті за останні роки. Це і стало причиною того, що ми вирішували підтримувати саме його і ми будемо підтримувати його на цих виборах. Когось може бісити те, що ми пишемо, що альтернативи Леву Грицаку немає, але це так. «Перестати боятися» і почати голосувати за тих, хто мав мізерну підтримку в 2006 і підтримка ця не зросла? Довірити місто людям несамостійним, щоб через кілька місяців ініціювати імпічмент? Повертатися до минулого? Обирати молодих із досвідом, якого краще б не було?
Що залишається пересічному трускавчанину, як не покритикувати Грицака і … знову проголосувати за нього. Бо альтернативи йому немає. На жаль, чи на щастя, це ми побачимо дуже скоро.
Проблеми є в кожного і якщо хтось обіцяє, що їх вам вирішить ВСІ, це може означати, що він хоче вас вбити. Нема людини – нема проблеми. Не стане у трускавецькій власності джерел, парку, лісу, землі, майна – можна вважати, що міста нема, воно перетвориться у феодальний наділ. Ми хочемо цього? Ні.
Проблеми не виникають на рівному місці, вони накопичуються і їх треба вирішувати. Працюючи пліч-о-пліч з Левом Ярославовичем останні півтора року, я не міг не зауважити, як багато проблем доводиться вирішувати міському голові. Я не впевнений, що на його місці хтось з кандидатів, які ХОЧУТЬ стати мером, зробили б більше, краще, якісніше. Я не впевнений, що вони б взагалі щось зробили. Приклади Дрогобича та Стебника мали б нас чогось та й навчити.
Але досить про мера. Депутати, які були в 5 скликанні, не святі. Не святі будуть і в 6. Але не святі горшки ліплять. Нова команда з переважною більшістю відомих облич буде робити по-новому, адже нова мітла по-новому мете. Наскільки виграє від цього трускавецька громада – ось в чому питання, як мовив би небіжчик Гамлет.
Громаду не сильно турбує, на скільки збільшиться кількість ліжкомісць чи відпочивальників у Трускавці. Її турбує, як це позначиться на добробуті середньостатистичного трускавчанина. Громаду не цікавить думка тої чи іншої громадської організації, її цікавить користь, яку вона може мати з того чи іншого проекту. В Англії нема постійних друзів, в Англії є постійні інтереси. Хіба до Трускавця цю тезу не можна застосувати? Як дбатиме мер та депутати за громаду, що для них буде пріоритетом, яким чином будуть розподілятися кошти і як зробити, щоб відкати були мінімальними? Це лише малюсінька часточка тих запитань, які будуть незручними для влади. І це незалежно від того, хто потрапить до влади. Ось чому ми говоримо, що прийдеться йти в опозицію. Не у формальну в раді, а в громадську. Не в опозицію до Грицака, який, ми віримо, стане знову мером, а до системи чиновництва, яка паразитує на пострадянському просторі. Не під прапорами ультрабравих сил, а без прапорів, з Богом у серці та з Інтернет-ресурсом, який робимо на голому ентузіазмі з надією, що він потрібний місту. І бачимо, що він все-таки потрібний…
Вибори закінчуються, але чи розпочнеться спокійна епоха? І що таке спокій – застій чи стабільність? А неспокій – це добре чи погано?
Наш Трускавець – прекрасне місто. Ми повинні про нього думати так, як дбаємо про власний дім, сім’ю. Ми повинні об’єднати зусилля після виборів і не дивитися на партію та те, «друг» чи «ворог» той чи інший депутат і мер. Ми ж маємо бути як одна сім’я (але не шведська), коли є батько (міський голова), який не є деспотом, а радиться з іншими (депутати, політичні сили та громадські організації, релігійні спільноти, поважні люди, впливові структури, громада як давня одиниця самоуправління українців). Хоча інколи останнє слово має бути саме за ним.
Від того, що хтось називає проблеми по імені, вони не вирішуються самі по собі. І не вирішаться вони самі по собі, якщо їх замовчувати. І мер не буде Іванушка-дурачок, якому добра щука все робитиме, бо він – мер. Потрібна праця. Депутати не будуть улюбленцями народу тільки тому, що вони стали депутатами. Щоб заслужити любов та довіру громади, грошей замало. Потрібне ще щось, але що?
З листопада місто не почне жити по-новому. Воно житиме і це головне. Житиме і вирішуватиме проблеми. Якщо ж хтось хоче розпочинати зміни в цьому місті, нехай не починає «після виборів», «з 1 листопада», «після нового року», а починає від сьогодні. І починає із себе самого. Із ставлення до себе, до оточуючих, до спільного майна, до стосунків. Із ставлення до речей, до грошей, із переосмислення мети життя, із поступовими чи радикальними змінами.
Трускавець не має того, сього, чому, тому, треба так чи сяк – хіба це не балаканина і не трата часу, який так люблять вбивати «обрані» чи «вибрані»? А інколи для добра справи потрібно якомога менше слів, а трішки порухатися та й щось вирішити. Можливо саме після цього речення і приходить усвідомлення, що на цьому варто поставити крапку. І продовжувати робити свою роботу на своєму місці, без звинувачень, вихвалянь, образ чи будь-чого іншого.
Ваш Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень