У маленькому містечку Дрогобич, колись великому індустріальному центрі, чи не єдине підприємство, яке нині животіє та поповнює бюджет — місцевий ринок. Дрогобичани називають його просто базар, та й то занадто гучне слово для вуличного «шанхаю». Останніх багато років базар майже не змінювався, відвідувачі, як і раніше, місили болото між контейнерами, продавці — мокнули та мерзнули біля них. Кілька років тому в цей регіон сумнівних перспектив вирішила вкласти інвестиції турецька компанія — виграла тендер, збудувала торговий центр. Проте в нашому суспільстві завжди знаходяться ті, хто проти, і в них свої аргументи та докази.
Сьогодні на території дрогобицького промислового ринку, де раніше стояли лише поіржавілі контейнери, жовтіє новозбудований триповерховий центр «Максимус». А до нього, як гнізда, поприліплювалися все ті ж металеві кіоски — вони належать тим, хто проти. Директор «Максимусу», представник турецької компанії ТзОВ «Арт Буд Л» Дорук Пезек не знає, що з ними робити. Каже, намагався домовлятись — не захотіли ні на що пристати. Подав до суду, виграв — рішення не виконане. Викликав міліцію, її у зв’язку з революцією мало що залишилось, — не допомогла.
Дорук Пезек навчався в Україні; коли його фірма вирішила тут вкладати інвестиції, саме він приїхав підбирати, у що саме. Їздив у Трускавець, познайомився з місцевою владою, мер Дрогобича запропонував вкласти гроші в побудову торгового центру. «Ми виграли інвестиційний конкурс міськради на залучення інвестора для будівництва об’єкта соціальної інфраструктури, — розповідає пан Дорук, він цілком пристойно розмовляє російською мовою. — У серпні 2011-го уклали договір з КП «Дрогобицький ринок», який є користувачем земельної ділянки. За основу майбутнього центру використали старе покинуте будівництво, яке було на балансі КП. Розпочали будівництво на початку 2012-го — чекали, поки з підприємцями закінчаться договори. Чекали, поки місцева влада знайде спільну мову з ними, влада просила трохи часу на перемовини, ми не поспішали. Згідно з угодою, ми мали збудувати і збудували майже шість тисяч квадратних метрів, майже половину віддали місту». За проектною документацією, торговому центру відвели під обслуговування1,5 газемлі. Для цього було потрібно виселити чимало людей з їхніх місць торгівлі. Нові місця для всіх було важко знайти, тому забудовники зменшили територію для обслуговування до 70 соток, залишилось місце лиш на 30 паркомісць. За підрахунками інвесторів, вони вклали в економіку Львівщини 25 млн. грн. Проте майже півсотні осіб усе одно треба було кудись переселити. «Дрогобицький ринок» запропонував їм місця навпроти, то теж їхня територія, — веде далі Дорук Пезек. — Ми допомогли там облаштувати ділянку, допомогли перевезти контейнери. Дехто там уже розбудовується. Але було таких 13 осіб, які ні на що не погоджувалися. Ми пропонували їм перенести контейнери туди, через дорогу, пропонували купити площу в нас зі знижкою 30 %, пропонували орендувати в нас торгові місця. Нічого не захотіли, то плакали, то влаштовували скандали».
Час сваволі: турки — геть?
Врешті, компанія «Арт Буд Л» подала на них до Господарського суду і виграла спір. Згідно з рішенням суду, підприємці мали демонтувати свої торгові точки, які продовжували стояти впритул до «Максимусу». Семеро бізнесовців так і зробили, але залишилося шестеро найбільш упертих. «По їхню душу» в січні 2014-го приходила виконавча служба, але в країні вирувала революція і було не до того. А коли ситуація в країні ще більше загострилася, коли у Львові розгромили силові структури, ініціативна група перейшла до наступальних дій. У 20 числах лютого базарники зрізали шматок паркана, який огороджував територію «Максимусу», і поруч зі своїми контейнерами доставили з допомогою автокранів ще зо два десятки яток. Міліцію викликали не раз, каже директор торгового центру, але ті лиш руками розводили — правоохоронці повтікали, патрульних тоді було п’ятеро на весь Дрогобич, у місті безвладдя, що тут поробиш. А ще каже, базарники говорили, що тепер вся влада — народу, а ви, турки, забирайтеся звідси геть. «Почали погрожувати, що за тобою зараз прийде весь Майдан, Львів-Київ, і вб’ємо тебе, і не буде тебе тут, і об’єкта твого, і нічого ти тут не відкриєш. Ми десятки років тут стоїмо, а вас тут не буде», — з острахом говорить Дорук.
Дії ініціативної групи у лютому директор КП «Дрогобицький ринок» Віталій Мойсеєнко назвав захопленням. Сказав, що ці люди ніколи раніше ні на які домовленості не йшли, а в лютому керівник ініціативної групи переконала більш поміркованих підприємців поставити свої будки на територію «Максимусу», «бо якщо вони не поставлять свої контейнери на старі місця, то вона поставить інших».
«І деякі люди пішли на це, — каже директор. — Втягнули в ситуацію побільше людей, аби виконавча служба не могла виконати рішення суду. Звісно, в такому вигляді воно все не може стояти, бо порушує всі будівельні й пожежні норми, і рішення суду таки треба виконати». На запитання, чи були якісь погрози, пан Мойсеєнко відказав ствердно, покликаючись на слова очевидців: «Вони були з арматурами в руках… Казали, що всіх викинуть геть із роботи: і «наша влада прийшла», і «робимо, що хочемо», і «турки — геть». Ми зверталися з листом до ВО «Майдан», нам відповіли, що таких вказівок вони не давали».
Рейдери — не ми
Керівник ініціативної групи Лідія Надкернична запевняє, що не все так просто й однозначно, як може видатися на перший погляд. І насправді йдеться про рейдерське захоплення не з їхнього боку, а навпаки — тривали земельні махінації з боку влади, хотіли приватизувати весь базар, ініціативна група цьому завадила, почала вести боротьбу проти приватизації, а на директора КП «Дрогобицький ринок» відкрито кілька кримінальних справ. І ще каже, що на початках мова була про тимчасове звільнення території від контейнерів, з умовою повернення на старі місця. «Люди заїхали на свої місця відповідно до гарантійного листа-протокольного доручення, яке давав їм уже колишній мер Дрогобича Радзієвський», — запевняє пані Надкернична. На запитання, чому не погодилися на інші пропозиції, каже: пропонували купувати місця в «Максимусі» за величезні гроші — 2 — 2,4 тис. доларів за квадратний метр. Щодо пропозиції місць навпроти пані Лідія категорично заперечила: «Ніхто нічого не пропонував».
Жінка підтвердила, що договори на оренду торгових місць закінчилися, але жодного листа щодо припинення оренди від КП «Дрогобицький ринок» їй і колегам не надходило, тож оренда, на думку пані Лідії, автоматично продовжилась на наступний рік. Крім того, жінка запевняє, що багато років тому за ці торгові місця людям доводилося платити — 10-15 тис. доларів або євро — от тільки документів на це нема, бо чеків тоді не видавали. Цікаво, що за інформацією ініціативної групи, турки — лише генпідрядники будівництва торгового центру, а справжній власник — якийсь таємничий місцевий бізнесмен, імовірно, пов’язаний із тепер уже колишнім заступником колишнього мера. Тому всі ці інвестиції у дрогобицький ринок базарники не сприймають як поступ чи розвиток.
Ірина Юзик, газета «Ратуша»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень